Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти
1. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Стаття, що коментується, передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу і багажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов´язок доведення своєї невиновності лежить на ньому.
Втрата вантажу — це не лише його фізична загибель, а й невидача вантажу одержувачу протягом установлених транспортним законодавством строків; псування вантажу — це погіршення його якостей (хімічних, біологічних властивостей); ушкодження вантажу — це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу — доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини вантажоперевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату (наприклад, п.114 Статуту залізниць України передбачає, що поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу).
Стаття 924 ЦК не передбачає меж відповідальності перевізника, встановлених транспортними статутами і кодексами в разі втрати багажу у випадках, коли його цінність не була оголошена пасажиром. У ст. 924 ЦК немає також і правил стосовно відповідальності перевізника за ручну поклажу, що наявна в пасажира. При визначенні відповідальності перевізника за ручну поклажу слід керуватися нормами відповідних транспортних статутів і кодексів, а також нормами, які містяться у спеціальних правилах.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов´язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування чи ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вантаж прибув: у справному контейнері, вагоні зі справними пломбами відправника чи на справному відкритому руховому складі без перевантаження, зі справним захисним маркуванням; у справному судні без перевантаження в шляху, зі справними пломбами порту відправлення чи відправника і т.д.
За наявності названих і інших передбачених транспортним законодавством обставин припускається відсутність причинного зв´язку між діями перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже, і відсутність його вини. У цих випадках перевізник не повинен доводити свою невинуватість, тому що така презюмується.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди. Так, Статут залізниць передбачає, що загальна сума відшкодування збитків за незбережений вантаж у всіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.