Якщо первісно Б. Кістяківський виходив з тієї передумови, що для пізнання надзвичайно багатих, воістину невичерпних у своїх конкретних проявах соціального життя загалом та права особливо метод повинен бути плюралістичним, то наприкінці уже здійсненого ним фундаментального дослідження він дійшов висновку про те, що право як реальне явище ніколи не буває зумовленим тільки соціальними причинами або лише телеологічними співвідношеннями, оскільки ті й ті діють у ньому повсякчас, то перехрещуючись своїми векторами впливу, то перебиваючи один одного, то взаємодоповнюючи один одного. Саме завдяки такому підходу до праворозуміння і правопізнання Б. Кістяківському вдалося виокремити, по-своєму відкрити у ролі функціонально відособлених, фактично самостійних феноменів права державно-вольове, соціологічне, психологічне і нормативне право, які в сукупності утворили "визначений, стійкий правовий ряд". Цим він показав, що право як явище, незважаючи на свою багатоликість у конкретних проявах, єдине. Тому, стверджував він, необхідний синтез усього знання про право, і що такий синтез можливий тільки як наукове пізнання права. Шлях до цього синтезу, як продемонстрував Б. Кістяківський, пролягає через орієнтування науки про право не на окремі гуманітарні науки як свої зразки, а на філософію культури та за її посередництва на всю сукупність гуманітарних наук, об'єднаних за допомогою філософії у цілісну систему наукового знання. Результатом такого синтетичного пізнання права має стати не визначення якогось нового спільного для усіх випадків поняття права, а розкриття та осмислення природи права [21, 7, 22, 24, 25, 77, 80-81, 104, 108-109, 111, 113, 115-116, 154156, 158, 399], інакше кажучи, його соціокоду.
Порівнюючи реальність права з реальністю інших видів культурних благ, Б. Кістяківський дійшов висновку, що вона перебуває між реальністю виробів скульптури та живопису, з одного боку, та творів літератури і музики - з другого. При цьому реальність права необхідно визнати дещо ближчою до реальності першого виду культурних благ, ніж реальності другого їх виду. Це зумовлено тим, що право не може існувати поза субстанційними елементами суспільної організації, які становлять його невід'ємну частину. Таким чином, резюмує Б. Кістяків- ський, питання про реальність права надзвичайно складне. По суті, це взагалі питання про наукове пізнання права [21, 200].
Б. Кістяківський на завершення викладу своєї синтетичної концепції пізнання права наголосив на тому, що у випадку, коли науки про культуру, зокрема й правознавство, дійсно будуть іти тим же шляхом, що й науки про природу, то вони не можуть задовольнитися просто безпосереднім відчуттям реальності культурних благ та, зокрема, права, а повинні розкласти цю реальність на її властивості, як і властивості реальності загалом, та звести її врешті-решт до певних відношень та принципів. При цьому необхідно уникнути зведення культурних благ до ілюзій, а відшукати справжні витоки їх реальності. Тільки на цьому шляху, робить остаточний висновок Б. Кістяківський, можливе дійсно наукове пізнання того, в чому саме полягає реальність культурного блага взагалі та права зокрема [21, 200-201].
Отже, філософсько-методологічний аналіз пізнавальних доктрин методологічного монізму (Р. Штам- млер), феноменологічного правопіз- нання (А. Райнах), емпіріокритицизму (Є. Ерліх) і синтетичного підходу до правопізнання (Б. Кістяківський), що належать до пізнавальної традиції відродженого природного права та мають спільний генетичний витік - неокан- тіанство, переконує, що наукове право- пізнання у межах природно-правової традиції правопізнання можливе. Прирощене з його допомогою нове наукове знання має усі ознаки некла- сичного знання. Так, із методологічного погляду є антиподами методологічний монізм Р. Штаммлера та методологічний плюралізм Б. Кістяківського, феноменологічне правопізнання
А. Райнаха і природно-науковий емпіріокритицизм Є. Ерліха. Також не співставні вони і за онтологічним критерієм - природне право зі змінним змістом Р. Штаммлера і живе право Є. Ерліха, з одного боку, та завжди одне і те ж апріорне право А. Райнаха і визначений, стійкий правовий ряд (державно-вольове, соціологічне, психологічне і нормативне право) Б. Кіс- тяківського. Тобто це відносно істинне наукове знання про право про процесуальну реальність. Однак точніші знання про системні об'єкти цього типу неможливі взагалі.
Узагальнюючи, можна зробити такі висновки. Наукове некласичне пізнання права можливе. Першими в історії правознавства з різних методологічних позицій це неспростовно довели представники пізнавальної традиції відродженого природного права, зокрема Р. Штаммлер, А. Райнах, Є. Ерліх, Б. Кістяківський. Твердження М. Тарасова про те, що "епістемологіч- на модель природничо-науковогопізнання не може бути застосована до юриспруденції" стосовно некласичних стандартів науковості, хибне. Залишаються нез'ясованими чимало питань, насамперед, чи є належні підстави розглядати наукове некласичне пізнання права достатнім для з'ясування його справжньої природи та генетичного коду права? Інакше кажучи, чи є адекватним некласичний тип
наукової раціональності типу системності права як феномена дійсності та об'єкта пізнання? Чи дозволяє наукова некласика розкрити дуальну природу права, його людиномірність? Ці та чимало інших фундаментальних питань наукового правопізнання потребують спеціальних досліджень.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.  Гаврилюк Р. А. Методологическая традиция доктрины естественного права : моногр. - Черновцы, 2012. - 788 с.
2.  Тарасов Н. Н. Юридическая наука: "Расписание на завтра", или некоторые вопросы "горизонтов развития" юриспруденции ХХІ века // Юриспруденция ХХІ века: горизонты развития : очерки / под ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник. - СПб., 2006.
3.  Гаврилюк Р. О. Проблеми філософсько-методологічного самовизначення пострадянської теоретичної юриспруденції // Право України. - 2012. - № 6.
4.  Степин В. С. Теоретическое знание. - М., 1999.
5.  Визгин В. П. Эйнштейн и проблемы построения научной теории (на материале общей теории относительности) // Вопросы философии. - 1979. - № 10.
6.  Тарасов Н. Н. Юридическая наука: границы и проблемы самоопределения (методологические эскизы) // Российский ежегодник теории права / под ред. А. В. Полякова. - 2009. - № 2. - СПб., 2011.
7.  Выготский Л. С. Исторический смысл психологического кризиса. Методологическое исследование // Выготский Л. С. Собрание сочинений : в 6 т. - М., 1982. - Т. 1.
8.  Эйнштейн А. Основы общей теории относительности // Эйнштейн А. Собрание научных трудов : в 4 т. - М., 1967. - Т. 1.
9.  Мамардашвили М. К. Классический и неклассический идеалы рациональности. - Тбилиси, 1984.
10.  Патнем Х. Реализм с человеческим лицом // Аналитическая философия: становление и развитие. - М., 1998. - С. 468-494.
11.  Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования. - М., 1986.
12.  Рабинович П. М. Социалистическое право как ценность. - Львов, 1985.
13.  Рабінович П. М. Філософія права : навч. посіб. : у 5 ч. - Л., 2014. - Ч. 1 : Філософія права як наука. Ч. 2 : Гносеологія права.
14.  Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду // Юридичний вісник України. - 2005. - № 48.
15.  Рабінович П. Верховенство права: доктринальні інтерпретації в Україні // Право України. -
2013. - № 9.
16.  Штаммлер Р. Хозяйство и право с точки зрения материалистического понимания истории : у 2 т. / пер. со 2-го нем. изд. под ред. и со вступ. статьей И. А. Давыдова. - СПб., 1907. - Т. 1.
17.  Райнах А. Априорные основания гражданского права // Райнах А. Собрание сочинений / пер. с нем., составление, послесловие и комментарий В. А. Куренного. - М., 2001.
18.  Эрлих Е. Основоположения социологии права / пер. с нем. М. В. Антонова ; под ред.
B.  Г. Графского, Ю. И. Гревцова. - СПб., 2011.
19.  Дністрянський С. С. Соціальне питання права // Академічна юридична думка. - К., 1998. -
C.  114-134.
20.  Дністрянський С. С. Загальна наука права і політика // Онтологія української юридичної думки : в 6 т. / упоряд. : В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко ; відп. редактори : В. Д. Бабкін,
І. Б. Усенко. - К., 2002. - Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права.
21.  Кистяковский Б. А. Философия и социология права / сост., примеч., указ. В. В. Сапова. - СПб., 1999.
REFERENCES
1. Gavrilyuk R. A. Metodologicheskaya traditsiya doktriny estestvennogo prava [Methodological Tradition of Natural Law Doctrine], Chernovtsy, 2012, 788 p.2.  Tarasov N. N. Yuridicheskaya nauka: "Raspisanie na zavtra", ili nekotorye voprosy "gorizontov razvitiya" yurisprudentsii XXI veka [Jurisprudence: "Schedule for Tomorrow", or Some Questions " Development Horizons" of Jurisprudence in the XXI Century], Yurisprudentsiya ХХІ veka: gorizonty razvitiya, Saint Petersburg, 2006.
3.  Havryliuk R. O. Problemy filosofsko-metodolohichnoho samovyznachennia postradanskoi teoretychnoi yurysprudentsii [Problems of Philosophic and Methodological Self-Determination of Post-Soviet Theoretical Jurisprudence], Pravo Ukrainy, 2012, no. 6.
4.  Stepin V. S. Teoreticheskoe znanie [Theoretical Knowledge], Moscow, 1999.
5.  Vizgin V. P. Eynshteyn i problemy postroeniya nauchnoy teorii (na materiale obshchey teorii otnositel- nosti) [Einstein and the Problem of Constructing a Scientific Theory (Based on the General Theory of Relativity)], Voprosy filosofii, 1979, no. 10.
6.  Tarasov N. N. Yuridicheskaya nauka: granitsy i problemy samoopredeleniya (metodologicheskie eskizy) [Jurisprudence: Limits and Problems of Self-Determination (Methodological Sketches)], Rossiyskiy ezhegodnik teoriiprava, 2009, no. 2, Saint Petersburg, 2011.
7.  Vygotskiy L. S. Istoricheskiy smysl psikhologicheskogo krizisa. Metodologicheskoe issledovanie [Historical Meaning of the Crisis in Psychology. Methodological Research], Vygotskiy L. S. Sobranie sochineniy, Moscow, 1982, vol. 1.
8.  Einstein A. Osnovy obshchey teorii otnositelnosti [Bases of General Theory of Relativity], Einstein A. Sobranie nauchnykh trudov, Moscow, 1967, vol. 1.
9.  Mamardashvili M. K. Klassicheskiy i neklassicheskiy idealy ratsionalnosti [Classical and Non-Classical Ideals of Rationality], Tbilisi, 1984.
10.  Putnam H. Realizm s chelovecheskim litsom [Realism with a Human Face], Analiticheskaya flosofya: stanovlenie i razvitie, Moscow, 1998, pp. 468-494.
11.  Wight G. H. von. Logiko-filosofskie issledovaniya [Logical and Philosophical Research], Moscow, 1986.
12.  Rabinovich P. M. Sotsialisticheskoe pravo kak tsennost [Socialist Law as a Value], Lvov, 1985.
13.  Rabinovych P. M. Filosofiia prava [Philosophy of Law], Lviv, 2014, Part 1: Filosofiia prava yak nauka. Part 2. Hnoseolohiia prava.
14.  Rabinovych P. M. Vsrkhovenstvo prava v interpretatsii Strasburzkoho sudu [The Rule of Law in the Interpretation of the European Court of Human Rights], Yurydychnyi visnyk Ukrainy, 2005, no. 48.
15.  Rabinovych P. M. Vsrkhovenstvo prava: doktrynalni interpretatsii v Ukraini [Rule of Law: Doctrinal Interpretation in Ukraine], Pravo Ukrainy, 2013, no. 9.
16.  Stammler R. Khozyaystvo i pravo s tochki zreniya materialisticheskogo ponimaniya istorii [Economy and Law from the Standpoint of the Materialist Conception of History], Saint Petersburg, 1907, vol. 1.
17.  Reinach A. Apriornye osnovaniya grazhdanskogo prava [A Priori Grounds of Civil Law], Reinach A. Sobranie sochineniy, Moscow, 2001.