За загальним правилом, звернутися до суду з адміністративним позовом можна протягом шести місяців з дня, коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС). 

Загальний шестимісячний строк застосовується в усіх випадках, коли законом не встановлені спеціальні (інші) строки звернення з адміністра­тивним позовом.

Спеціальні строки зазвичай коротші від загального шестимісячного строку звернення і обумовлені специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (стабільності) необхідно досягнути якнайшвидше.

КАС встановлює, зокрема, такі спеціальні (скорочені) строки звер­нення із адміністративним позовом:

1.  для звернення у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - один місяць з дня, коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
2.  для звернення до суду після використання досудового порядку 
   вирішення спору (тобто після оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб´єкта владних повноважень до органу чи посадової особи вищого рів­ня) - один місяць з дня, коли Ви дізнались про прийняте за результатами розгляду Вашої скарги рішення;

1. для оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій - п´ять днів з дня прийняття рі­шення, вчинення дії або допущення бездіяльності, рішень, дій чи бездіяль­ності, що мали місце до дня голосування, - також п´ять днів, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, а рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референ­думу, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час під­рахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці - два дні з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (ч. 6-8 ст. 172);

1.  для уточнення списку виборців - не пізніш як за два дні до дня голо­сування (ч. 3 ст. 173);
2.  для оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконав­чої служби - десять днів, а для оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - три дні (ч. 2 ст. 181);
3.  для усунення обмежень щодо реалізації права на мирні зібрання - як це випливає з ч. 3 ст. 183 КАС - з таким розрахунком, щоб суд міг вирішити справу і рішення у справі можна було виконати.

Іншими законами також можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до суду із адміністративним позовом. Наприклад, для звер­нення із адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення (але не суду!) ст. 289 Кодексу Укра­їни про адміністративні правопорушення встановлено десять днів із дня її винесення.

При застосуванні положень про строки звернення з адміністратив­ним позовом (за аналогією) необхідно враховувати також положення ст. 268 Цивільного кодексу України щодо непоширення позовної давності (строку звернення до суду) на такі вимоги:

1. на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним (протиправним) правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

1. на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Однак потрібно пам´ятати, що, згідно з пунктом 6 Прикінцевих і пере­хідних положень Цивільного кодексу України, його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред´явлення яких, встановле­ний законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 р.

Якщо Ви пропустили встановлений строк звернення з адміністратив­ним позовом, то це може стати підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Щоб цього не сталося, Вам потрібно переконливо довести суду, що строк пропущено з поважних причин, тобто таких причин, що унеможливили своєчасне звернення, і заявити клопотання про поновлен­ня такого строку. Але потрібно пам´ятати, що незнання закону про обме­женість строку звернення не буде визнано поважною причиною.