-осн. поняття та напрями. В Укр. - мало дисертац. досліджень з тематики про науку адвокатури. Рос. вчені-назвали цю науку адвокатологією. Наука про адвокатуру дозволяє студенту вивч. не лише ЗУ Про адвок. та адвокат. діяльність, а й мати логічне мислення, стратегію, тактику, якою повинен володіти кожен адвокат. ЇЇ слід віднести до сусп. наук, але розглядати у контексті соціології, політології, риторики. Але ці науки не зачіпають юрид. аспект адвокатури, тому ця наука має свій власний предмет. Вона є комплексною, поєдн. в собі багато принципів, ін-тів, підгалузей. Сфера дії науки про адвокатуру базується на 1.фундаментал. науках (ТДП, конституц. право), 2.галузевих (кримін. процес, цивіл. процес), 3.прикладні (нотаріат, прокурор. нагляд). Поняття: це сусп., юридична галузь знань про закономірності виникн., становлення, функціонування та подальшого розв. адвокатури з метою виконання вищої соціальної місії держави, спрямованої на захист прав, свобод, законних інтересів громадян, осіб без гр-ва, юр. осіб, а також держави, органів держ. влади, ОМС, в інтересах яких здійсн. адвокатська діяльність. Знання науки впливає на ефективність роботи адвокатів. Три завдання: захист прав людини, адвокатів, забезпеч. ефектив. правового механізму держ.