- договором про поділ майна між подружжям (при житті обох із подружжя, хоча у ст. 34 Закону "Про нотаріат" йдеться про видачу свідоцтва гри житті подружжя, у п. 239 Інструкції має місце аналогічне положення, але на практиці нотаріуси за вказівкою Мін'юсту повинні посвідчувати договір та не мають права видавати свідоцтво, хоча автори вважають таку практику та вимоги надуманими та такими, що не відповідають вимогам закону. Потрібно лише виробити правильну форму такого свідоцтва. -~.Ф.) (див. проект № 145);

- договором про поділ спадкового майна;

- договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;

- договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;

- договором про виділення частки в натурі (поділ);

- рішенням суду;

- іпотечним договором;

- договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності на ньому відмітки про реєстрацію відповідних прав.

- Крім того, нотаріус при прийнятті зазначених вище правовстановлювальних документів та якщо нерухоме майно підлягає реєстрації, крім земельної ділянки, повинен вимагати документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках" від 20 вересня 2002 р. (із змінами і доповненнями від 23 жовтня 2002 р.), в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена - довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики нерухомого майна.

- Якщо витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно свідчить, що власник житлового будинку - спадкодавець здійснив перебудову, прибудову, перепланування тощо, нотаріус повинен вимагати у спадкоємців рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл вчинити зазначені дії, за відсутності такого рішення нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Крім того, нотаріус повинен перевірити також чи не перебуває це нерухоме майно під забороною чи арештом, у заставі. За наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора (податкову адміністрацію) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо ж на згадане нерухоме майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, то видача свідоцтва про право на спадщину на означені об'єкти затримується до зняття арешту.

- Більш складним є питання спадкування після смерті громадян, що бути членами житлових, житлово-будівельних, дачних, гаражних та інших кооперативів або товариств. Відповідно до ч. З ст. 384 ЦК члени цих кооперативів, що цілком виплатили пайові внески за квартиру, дачу, гараж, надані їм у користування, набувають права власності на це майно. Крім того, у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" зазначено, що у випадку смерті до 1 липня 1990 р. члена житлово-будівельного кооперативу, члена садового товариства спадщина відкривається не на квартиру, дачу, гараж, садовий будинок, а на той пай спадкодавця і інші суми, що підлягають поверненню у таких випадках.

 Щодо вищезазначених осіб, що померли після 1 липня 1990 р., то в такий же спосіб відкривається спадщина, якщо до дня смерті не було внесено цілком пайові внески, а якщо на цей момент спадкодавцем було цілком виплачено пай, спадщина відкривається на квартиру, дачу, гараж та ін.

- Випадки, коли пай було внесено цілком, слід вважати пов'язаними з фактичним набуттям права власності на житло, яке формально не закріплене правом власності. Реєстрація свідоцтва і довідка з житлово-будівельного кооперативу про повну виплату пайового внеску є достатніми правовстановлювальними документами для видачі свідоцтва про право на спадщину.

- Якщо ж пай не було цілком виплачено, то у випадку смерті члена кооперативу в процесі спадкування виникають певні особливості. Так, до складу спадкового майна увійдуть суми пайових внесків. Паєнакопичення - це грошова сума, що визначається з урахуванням зносу житлового приміщення. У випадку, якщо спадкоємцю виплачується весь пай, з нього відраховується вартість ремонту. Сума паєнакопичення підтверджується довідкою кооперативу.

Характерною є справа за позовом гр. Б. до І. і одночасно ЖБК "Дніпровець" про визнання ордера і рішення загальних зборів членів ЖБК недійсними і про виселення І., що розглядалась у березні 1992 р. Позивач Б. зазначив, що 5 березня 1992 р. він купив у Ц. квартиру № 113 у будинку ЖБК "Дніпровець". Рішенням же загальних зборів членів ЖБК від 27 листопада 1991. ця квартира надана відповідачці, а 9 березня 1992 р. їй було видано ордер на заселення цієї квартири. Посилаючись на те, що він є власником квартири, позивач просив суд задовольнити позов.

І. подала зустрічний позов до Б. і Ц. про визнання свідоцтва про праве на спадщину і договори купівлі-продажу квартири недійсними. При цьому І. посилається на те, що їй, у встановленому законом порядку, за рішенням загальних зборів ЖБК 27 листопада 1991 р. було виділено спірну квартиру. Відповідач Ц. мав право лише на пай свого батька в цьому ЖБК. тому що останній до дня смерті не виплатив цілком вартості квартири і через це не став її власником. У такому випадку Ц. не успадкував квартиру, не став її власником, і відповідно не мав права її продавати.

Рішення районного суду від 25 лютого 1993 р. залишено без змін ухвалою судової колегії у цивільних справах Київського міського суду від 14 липня 1993 р. - позов Б. задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.

У протесті ж судді Верховного Суду України піднімається питання про скасування винесеного судом рішення і ухвали касаційної інстанції і направлення справи на новий розгляд. Президія міського суду визнала, що текст підлягає задоволенню на таких підставах. Задовольняючи позов БІ відмовляючи в зустрічному позові, суд посилався на те, що Ц.успадкував квартиру і вправі був її продати. Судова колегія міського суду з цим погодилася. Але такі висновки зроблено без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до чинного законодавства член ЖБК набуває право власності на надану йому квартиру, якщо він цілком вніс пайові внески. У справі є довідка ЖБК "Дніпровець" і висновок експерта, у яких зазначено що в день смерті спадкодавця пайові внески цілком виплачено не було.

Суд ці обставини в достатній мірі не врахував і не з'ясував, не надавши їм належної оцінки. У зв'язку з цим Президія міського суду скасувала судове рішення у справі і направила її на новий розгляд.

Отже, за загальним правилом, квартира, якою користувався спадкодавець, належить на праві власності відповідному кооперативу до повної виплати її вартості, і право користування нею зберігається за спадкоємцями померлого пайовика за умови вступу в члени кооперативу. Питання ж про прийняття або відмову в прийнятті спадкоємця в члени кооперативу вирішується загальними зборами.

Слід зазначити й про інші аспекти таких загальних зборів, оскільки при відмові у прийнятті в члени кооперативу має вирішуватись питання про повернення правонаступникам члена кооперативу суми паєнакопичення.

У випадку вступу хоча б одного зі спадкоємців у кооператив члени родини померлого члена ЖБК, що користувалися при його житті житловим приміщенням, зберігають право користування ним і далі. Якщо спадкоємці відмовилися від вступу в кооператив, зазначені члени родини померлого мають переваги перед іншими власниками на вступ у кооператив.

Дачі і гаражі, побудовані на спеціально відведених для цього земельних ділянках, що належали спадкодавцю на праві власності, включаються в спадкове майно. Спадкодавець має право заповідати і таку дачу або гараж. Якщо ж спадкодавець користувався ними як член відповідного кооперативу, то у випадку його смерті застосовуються правила, що були викладені вище.