Господарським кодексом України (далі - ГК України)[1] визначено поняття корпоративних прав. Так, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч.1 ст.167 ГК).

Ознаки корпоративних прав визначені в наступному виді[2]:

1) ці права можуть належати будь-якій фізичній або юридичній особі, але, згідно з ч.2 ст.167 ГК України, законом можуть бути встановлені обмеження щодо володіння корпоративними правами та (або) їх здійснення;

2) ці права зумовлюються належністю особі частки в статутному фонді (майні) господарської організації (тобто така організація повинна мати корпоративний устрій - її статутний фонд або майно має бути поділеним на частки); при цьому така частка може становити і 100 відсотків;

3) ці права включають трійку "базових прав": право на управління господарською організацією; право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної господарської організації; право на отримання активів даної господарської організації в разі її ліквідації, а також можуть включати інші права, передбачені законом або установчими документами.

Держава може набувати корпоративних прав внаслідок[3]:

• корпоратизації (перетворення в акціонерні товариства) державних, орендних підприємств та інших підприємств з державною часткою власності в статутному фонді (майні);
• придбання корпоративних прав вже існуючих господарських організацій;
• заснування (співзаснування) нових господарських організацій.

Політика держави щодо своєї частки майна в товариствах з державною часткою час від часу змінювалась та не завжди була послідовною. Так, для удосконалення системи корпоративного управління у 1998 році Указом Президента України[4] було створено окремий орган виконавчої влади - Національне агентство України з управління державними корпоративними правами. Цей орган управління мав єдине функціональне призначення, нормативно регламентовану організаційну структуру та компетенцію[5]. Проте вже у 1999 році його було ліквідовано і функції з управління корпоративними правами держави передано Фонду державного майна України, а щодо деяких підприємств делеговано відповідним центральним та місцевим органам виконавчої влади[6]. Але у 2002 році в Проекті концепції державної програми приватизації на 2003-2008 р.р.[7] з метою формування системи управління об'єктами права державної власності знов передбачалось створення окремого органу - Агентства з управління державною власністю під порядкуванням Фонду державного майна України (далі - ФДМ).

У 2004 році держава володіла корпоративними правами переважно акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю. У 2007 році структура корпоративних прав держави зазнала змін.

За даними ФДМ станом на 01 січня 2008 року питома вага власності держави зосереджена у 30 національних акціонерних та державних холдингових компаніях. Частка власності держави в статутному капіталі всіх господарських товариств, що обліковуються Фондом, за номінальною вартістю пакетів акцій станом на 01.01.2008 року становила 43,93 млрд. грн., з них національні акціонерні компанії і державні холдингові компанії мали 20,70 млрд. грн. (47,2% загальної вартості).

На підставі Генеральної угоди з ФДМ про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органами виконавчої влади, затвердженої наказом ФДМ від 25.05.2000 р. № 1067[8] у 17 національних акціонерних компаніях і державних холдингових компаніях здійснюють управління корпоративними правами держави органи виконавчої влади.

У Реєстрі корпоративних прав держави відображається вартість корпоративних прав національних та державних холдингових компаній. Якщо станом на 01.01.2007 їх вартість складала 22,75 млрд. грн, то станом на 01.01.2008 року вона вже склала 20,70 млрд. грн., що свідчить про часткове зменшення обсягу державного корпоративного сектору економіки України.

Корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Статтею 168 ГК України).

Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи:

• здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації;
• ведуть реєстр державних корпоративних прав;
• проводять оцінку державних корпоративних прав;
• здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі, якщо:

• держава має сто відсотків часток (акцій) в статутному фонді господарської організації;
• суб'єкт господарювання відносно якого здійснюються корпоративні права держави, приймає участь у державних та регіональних програмах, які фінансуються з Державного бюджету України;
• не відбувся конкурс щодо призначення уповноваженої особи у зв'язку із відсутністю претендента, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;
• у інших випадках, передбачених законом.

У інших випадках управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

Статтею 1 Закону України від 21 вересня 2006 "Про управління об'єктами державної власності"[9] надане розуміння управління об'єктами державної власності як здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Вбачається, що відносини з володіння, користування і розпорядження навряд можна віднести до відносин з управління, враховуючи традиційне розуміння управлінських відносин як організаційних, упорядковуючих. Тому, говорячи про здійснення корпоративних прав держави, не слід плутати організаційні та господарські відносини у цій сфері. Організаційні відносини - це відносини у сфері діяльності центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб, заснованої на повноваженнях організаційно-розпорядчого характеру, закріплених чинним законодавством. Тобто - це владна, організуюча діяльність. Це, зокрема, ведення реєстру державних корпоративних прав, контрольна діяльність та проведення оцінки державних корпоративних прав. Господарські відносини стосуються здійснення правомочностей щодо участі в управлінні господарською організацією. Вони не пов'язані з наявністю права уповноваженого щодо управління органу застосовувати заходи примусового впливу або імперативним способом забороняти певні дії.

Слід звернути увагу на один принциповий момент, пов'язаний з соціальними функціями держави. Державна власність, навіть і за умови входження її до корпоративного капіталу, не може звільнитися від своїх "генетичних" завдань - забезпечення суспільних потреб. Тому слід погодитися з М. Чечетовим, що "по відношенню до управління державними корпоративними правами реально може існувати не тільки цільовий дуалізм, а навіть і суперечності цілей та мотивів участі держави у корпорації цілям та мотивам інших власників"[10]. Це створює для корпоративної державної власності та управління державними корпоративними правами умови подвійного режиму. Перший випливає з інституціональних завдань державної власності і пов'язаний з формуванням та реалізацією державної політики щодо управління державними корпоративними правами, яка б відповідала соціальним функціям держави та їх загальному характеру і перебуває у сфері діяльності відповідних державних органів. Другий ґрунтується на положеннях Конституції України[11] щодо рівності всіх форм власності та пов'язаний з функціонуванням державної власності на тих самих засадах на яких функціонують й інші форми. В даному випадку держава діє також відповідно до чинного цивільного та господарського законодавства.

Під корпоративними правами держави як предметом адміністративно-правового регулювання розуміється складна система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із здійсненням центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами повноважень організаційно-розпорядчого характеру щодо забезпечення можливості господарської організації, у статутному фонді (майні) якої частка держави може становити і 100%, реалізувати правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Ознаки корпоративних прав держави обумовлюють:

• визначення стратегічних напрямків державного впливу на сферу корпоратизації;
• органічне поєднання організаційно-розпорядчих (прямих) методів регулювання та заходів економічного (непрямого) впливу на діяльність господарської організації, відносно якої здійснюються корпоративні права держави;
• наявність центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб із визначеними законодавством управлінськими функціями та повноваженнями щодо діяльності господарської організації, відносно якої здійснюються корпоративні права держави;
• вдосконалення адміністративно-правових основ регулювання корпоративних прав держави з метою забезпечення ефективності діяльності господарської організації, відносно якої здійснюються корпоративні права держави, а також реалізації державних інтересів у сфері економіки у напрямку забезпечення її економічної безпеки.

Корпоративні права держави здійснюються як відносно державних  господарських товариств, так і власне господарських об'єднань (ст. 119 ГК України). Державним (комунальним) господарським об'єднанням є об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України, або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

За організаційно-правовими формами об'єднання підприємств утворюються як асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші об'єднання. При чому відповідно до ГК України державні (комунальні) господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест, тощо). Кожний з видів об'єднань підприємств передбачає різне поєднання централізації та децентралізації, а отже здійснює різні функції.

Розглянемо детально суттєві характеристики окремих видів об'єднань підприємств за законодавством України з врахуванням їх належності до суб'єктів державної форми власності, оскільки особливості кожного виду об‘єднання впливають на вибір форм і методів адміністративно-правового регулювання сфери їх діяльності.