<----------- •------- __________                   

гедставляет собой общую предпосьілку участия граждан й орі'анизаций в

гавоотношениях.  Вместе с тем различаются  отдельньїе характеристики,

гтределяющие положение участников" [42, с. 120].

Зважаючи на це, можна дійти висновку, що хоча українське цивільне ~гаво наділяє юридичні особи загальною правосуб'єктністю, теоретичні ~оложення щодо галузевої правосуб'єктності не протирічать чинному .^конодавству. Навпаки, в межах норм різних галузей права, правоздатність .уб'єкта набуває певної регламентації та конкретизації.

Згідно з Указом Президента України від 6 червня 2000 р. "Про заходи ;_;одо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" аграрні біржі є головним елементом аграрного ринку та спеціалізованим видом "оварної біржі [43]. Оскільки місце товарних бірж у правовому полі І:-вкачається, переважно, нормами цивільного права, то природно, що саме голоження цих норм у сукупності з нормами Інших галузей застосовуються і Іо аграрних бірж. Виходячи з того, що аграрне право, як комплексна галузь включає в себе норми різних галузей [44, с. 21], це є логічним.

О.М. Пащенко, вказує, що суб'єкти аграрного господарювання (за винятком державних та комунальних унітарних сільськогосподарських підприємств) мають загальну цивільну правосуб'єктність [45, с. 99]. Виходячи з цього, складовими загальної цивільної правосуб'єктності, як першооснови правового статусу аграрної біржі є наступне: здатність до
 

 
40

володіння та реалізації майнових та немайнових прав і обов'язків, право вступати у договірні відносини з іншими суб'єктами права.

Але, на нашу думку, зміст правосуб'єктності аграрної біржі не вичерпується виключно цивільною правосуб'єктністю, тобто здатністю до володіння правами й обов'язками юридичної особи. Враховуючи специфіку діяльності бірж, можна дійти висновку, що правосуб'єктність аграрних бірж більш детально та багатогранне може бути розкрита в межах саме аграрного права.

Досліджуючи проблеми правосуб'єктності сільськогосподарських кооперативів, М.І. Козир робить висновок, що в категорії юридичної особи відбивається лише окрема сторона статусу сільськогосподарського кооперативу [46, с. 15]. Ця думка дістала подальшого розвитку в науці аграрного права, так В.Ю. Уркевич, підтримує думку, що сільськогосподарський кооператив, є носієм комплексної правосуб'єктності, оскільки він є учасником цивільних, земельних, адміністративних та інших ::равовідносин. При цьому, автор вказує, що комплексність інституту :оавосуб'єктності зумовлена особливостями статуїної^діяльності на яку І-лливає сезонність товаровиробництва [47/1^-68-69].

Зазначене положеншицілком) вбачаєтьс^Чрлком) справедливим та може бути застосоване при визначенні правосуб'єктності аграрної біржі. Оскільки ~ри здійсненні своєї діяльності аграрна біржа, вступає у безпосередні зв'язки з сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами -а іншими суб'єктами, створює умови для торгівлі сільськогосподарською продукцією, для укладення біржових договорів щодо сільськогосподарських товарів та продукції і тим самим набуває іншого виду правосуб'єктності -лграрно-правової, яка має комплексний характер. При цьому .комплексність обумовлена не тільки особливостями діяльності, а й організаційно-правовою Ьормо'ю у якій створена аграрна біржа, ЇЇ спеціалізацією щодо видів товарів, які реалізуються на біржі та іншими особливостями.
 

 
41

Таким чином, можна дійти висновку, що цивільно-правова ~?авосуб'єктність притаманна аграрним біржам, як юридичним особам і е мгальною передумовою участі у правовідносинах. Вона полягає у здатності аграрних бірж бути суб'єктами права взагалі. Галузева правосуб'єктнїсть г:ржі - здатність бути суб'єктом правовідносин в таких галузях, як цивільне, ~?сподарське, аграрне право та інші. Аграрні біржі мають специфічну мету цільності та завдання, які обумовлюють визначне значення у її правовому

-лтусі аграрно-правової правосуб'єктності. Отже, враховуючи специфіку : яльності аграрних бірж, можна зробити висновок, що галузевою ~?авосуб'єктністю вони володіють в межах аграрного права.

Оскільки правосуб'єктнїсть аграрної біржі це її здатність, як суб'єкта -ґава бути учасником правовідносин, то на нашу думку, визначальними для -збуття правосуб'єктності є в першу чергу організаційно-правова форма та • :-рядок легалізації діяльності цих бірж. Створення та діяльність аграрних Г;рж в Україні регулюється нормами цивільного, господарського, аграрного -і навіть податкового права. Така розпорошеність норм спричиняє ~?облематичність чіткого визначення правового становища аграрної біржі та зідповідно визначення меж її правосуб'єктності.

З 1 січня 2004 року вступив у дію новий Господарський та Цивільний

-одекси України, їх прийняття є відповіддю на виклики сучасних реалій

;цільного життя і спрямоване на врегулювання цивільне- та господарське -

правових   відносин.   Водночас   вже   нині   простежується   ряд   взаємних

^узгодженостей цих нормативних актів. В умовах формування біржового аграрного ринку особливої актуальності набувають питання, що стосуються неузгодженості прийнятих нормативних актів з правовим забезпеченням діяльності товарних бірж.

Що стосується Господарського кодексу України, то його прийняття сприяло формуванню основи для забезпечення ефективності діяльності аграрних бірж. Насамперед слід зазначити, що в цьому кодексі товарним біржам присвячено окремий розділ. Його положення закріпили поняття
 

 
42

"гговельно-біржової діяльності, як такої, що має на меті організацію та

гегулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у

Іійсненні      ними      торговельних      операцій      спеціально      утвореною

:-:подарською    організацією        товарною    біржею    (ст.    278).    Хоча

~ господарський  кодекс  України  [38]  визнає  товарну біржу,  як особливий

"Чкт господарювання, при цьому не вказано, у якій організаційно-правовій

аормі  має бути створено цей суб'єкт.  Неважко помітити,  що  наведене

г.-- значення є недостатньо чітким з правової точки зору. Зміст статей кодексу

"Ійже тотожний змісту Закону "Про товарну біржу", що звичайно не сприяє

>гзв'язанню  проблеми  вдосконалення  правового  регулювання  діяльності

зарних бірж.

Стаття 1 Закону України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу" [25^ к)ІІ[\(.   що   ижирпа  біржа  <   оргаппаціпо,   що  оГмднуг  юридичних   і о: зичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, топиту  і  пропозицій  на товари,  вивчення,  упорядкування  і  полегшення -: зарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Вона діє на основі -Імоврядування,  господарської самостійності, є юридичною особою, має .окремлене   майно,   самостійний   баланс,   власні   поточні   та   вклади Іепозитні) рахунки в банках, печатку Із своїм найменуванням. Тим самим ^•значено мету діяльності біржі, як надання послуг в укладанні біржових \ •год, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, І :~орядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Вказано, що товарна біржа не займається комерційним посередництвом і немає на меті одержання прибутку. На нашу думку, доцільно було б мету діяльності визначить окремо, та вказати на відсутність у діяльності біржі мети одержання прибутку, для його подальшого розподілу між учасниками, оскільки мета діяльності є визначальною для аграрної біржі.
 

 
43

У різних нормативно-правових актах використовуються такі поняття як і-іі діяльності та мета діяльності того чи іншого суб'єкта. За змістом ці т:няття мають невелику різницю[48, с. 821]', при цьому як правило у ткальних нормативних актах таких як статут, частіше використовується •ермін "цілі", що пов'язано з намаганням передбачити у документом широке •І; :ло діяльності суб'єкта. Вбачається, що мета діяльності будь-якого "господарюючого суб'єкта може характеризувати виключно наявність, або і ^сутність основного - одержання прибутку від основної діяльності. За цією

: накою діяльність всіх суб'єктів господарювання поділяється наступним Іином.

Господарський кодекс України вказує на існування комерційної : .чльності (підприємництва) та відповідно некомерційного господарювання, одночас Цивільний кодекс вказує на існування підприємницьких товариств ~і непідприємницьких. Тому є нагальна потреба уніфікації понятійного .~лрату цих нормативних актів, приведення до єдиної назви тотожних

: няття як непідприємницький та некомерційний.

Так стаття 85 Цивільного Кодексу України [34] визначає поняття -епідприємницьких товариств як товариств, які не мають на меті отримання тибутку для його наступного розподілу між учасниками. Тобто для -елідприємницьких, як визначено в Цивільному кодексі України, або -^комерційних, як вживається в Господарському кодексі України, суб'єктів : гримання прибутку не є основною метою і не розподіляється між

часниками, але при цьому може бути використаний на розвиток власної глзи суб'єкта.

Вважаємо, що надання послуг аграрними біржами та створення умов для . кладання біржових договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції не можна вважати підприємницькою діяльністю, оскільки біржа не иймається комерційним посередництвом та не має на меті отримання

"Мета" та "цілі" е синонімами. При цьому "цілі", використовується переважно у множині. (Словник .-Інонімівукраїнськомови: 2т./А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С,1. Головащук та інші. -К.:Наукова думка, МОЇ.-С. 821.)
 

 
44

їутку. Підприємництво згідно Господарського кодексу України [38] - це господарської   діяльності,   що   здійснюється   з   метою   досягнення юмічних   та  соціальних   результатів  та  одержання   прибутку   (ст.42). )ди ж, які одержує біржа внаслідок здійснення своєї діяльності, як то "иклад, біржовий збір, не є прибутком та спрямовуються виключно на Іток   власної  бази   (утримання   приміщення,   обладнання,   транспорт,

о.

У літературі набула поширення думка стосовно розуміння під метою Іання прибутку не безпосередньо намір учасників компанії збагатитися ;ом розподілу отриманого прибутку, а прагнення уникнути збитків та яеехтивно здійснювати економічну діяльність [49, с.117].

Стаття   86  Цивільного  кодексу  України  уточнює,  що  ці  товариства

•гх>ть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку

-ність,   якщо   інше   не   встановлено   законом,   І   якщо   ця   діяльність