Висновок про відповідність надається товарній біржі за умови ..гримання низки вимог, серед яких: відповідність установчих документів ^ржі вимогам Закону України "Про товарну біржу"; наявність : ^окремленого приміщення для персоналу біржі, який забезпечує її : нкціонування, не менше у розмірі 40 кв. м корисної площі та приміщення Ізя проведення торгів площею не менше 100 кв. м, обладнане електронним -золо або іншими засобами оперативного висвітлення біржової інформації;

явності власних та прирівняних до них коштів не менше ніж 100 тис. грн.;

явності  не  менше   10  осіб,  що  є  членами  біржі,  та  діяльність  яких

ггедбачено чинним законодавством. Порядок передбачає, що біржа, яка має -.-лпр отримати висновок про відповідність повинна не менше 1 року -глцювати з сільськогосподарським продовольством та продукцією та ^.-дльний обсяг цих товарів повинен складати не менше 10% загального •гсягу річного товарообороту.

Водночас положення (п.3.1-3.11) передбачає те, що Міністерство . -гарної політики України може призупинити дію висновку про

-ловідність та анулювати  його.  Тобто  Міністерство  аграрної політики
 

 
60

оаїни має право досить легко позбавити біржу наданого висновку. Дію т ^.зупиненого висновку про відповідність може бути  поновлено у разі __;-~~:часного   усунення   заявником   причин,   через   які   було   призупинено юк про відповідність, та писілкжот повідомлення про це Міністерства • -ої    політики    України.    При    анулюванні    висновку    відповідності ггимання   повторного   висновку   відповідності   здійснюється   у   порядку, _~ановленому для його отримання. При внесенні змін та доповнень до своїх ,-ановчих документів біржа протягом 15 днів із моменту реєстрації таких н повинна повідомити про це Міністерство аграрної політики України. Як з вищезазначеного, норми щодо акредитації бірж мають імперативний та встановлюють певні обмеження, які не сприяють розвитку бірж а-іхлючно на підставі самостійності та вільних економічних відносин. Постає -хтання чи не обмежує таке втручання з боку держави права аграрних бірж. * ~аких діях з боку державних органів вбачається тільки бажання регулювати грінок сільськогосподарської продукції та продовольства адміністративними *етодами та такими ж методами визначати кількість бірж на аграрному чнку.   Справедливо   зауважує,   О.А.   Поліводський   щодо   незрозумілого '.оду законодавця до "відповідності" бірж чи то ліцензійним вимогам, чи ;ертифікації. Справедливою є і думка проте, що скорочення кількості бірж ІУІністративними методами не відповідає законодавству України та не є ;  вільним з економічної точки зору [78, с. 218].

Акредитація, як вид державного контролю не відповідає нормам чинного

^-онодавства  та  законам   ринкової  економіки.   Фактично  акредитація   є

-ементом легітимації певного виду діяльності. Але при цьому, проведення

тоцедури  акредитації  шляхом   надання   висновку  про  відповідність,  не

_оіплено законодавче ні в Цивільному, Господарському кодексах, ні  в

аконі "Про товарну біржу", на підставі якого діють аграрні біржі в Україні.

,   Господарський   кодекс   України   [38]   дає   визначення   таких   засобів

;ржавного    регулювання    у    сфері    господарювання,    як   ліцензування,
 

61

-^-ентування,  квотування та містить  положення  щодо  стандартизації та : ттифікації (ст. 14-15).

З  урахуванням  того,  що  висновок  про  відповідність  надається  для Ія пос.іуг щодо укладання стратегічно важливих для держави договорів иг*иівлі-продажу   сільськогосподарської   продукції   і   продовольства   для кгжавних та регіональних потреб, закладання зерна до державного резерву, ь~ творів      поставки      підприємствам      агропромислового      комплексу ально-технічних    ресурсів,    які    ПрИДбаввЮТЬСЯ    та   рахунок    коштів ггжавного бюджету, проведення інтервенційних операцій на ринку зерна, •що)   які   мають   відношення   до   використання   бюджетних   коштів   та -Ггїйють забезпеченню продовольчої безпеки країни, можна припустити, що . Іииець  найближим  часом  не  відмовиться  від подібної практики.  З : ~у на вищевказане пропонується визначити у законодавстві (це може "-> зроблено у Законі України "Про аграрну біржу") вимоги до аграрних які   надають   послуги   в  укладанні   окремих   видів  договорів.   Так ..дно  передбачити,  що надавати  послуги  з укладання  та реєстрації чинів щодо:

купівлі-продажу сільськогосподарської продукції І продовольства державних та регіональних потреб;

закладання зерна до державного резерву;

реалізації  сільськогосподарської  продукції  і   продовольства   з них ресурсів і з державного резерву, що надходять у рахунок сплати на обов'язкове державне пенсійне страхування, погашення податкової ггованості;

4.         поставки       підприємствам       агропромислового       комплексу 
.зтеріально-технічних   ресурсів,   які   придбаваються   за   рахунок   коштів

Іержавного бюджету;

5.         проведення інтервенційних операцій на ринку зерна;
 

 
63

тенденція до прямого державного втручання з боку держави у біржову діяльність. Це значно впливає на статус аграрних бірж, як осіб приватного права.

За радянських часів юридична наука не визнавала поділ радянського права на приватне та публічне [80, с. 242]. З переходом до принципово нових засад економіки та пріоритетом приватної власності, відповідно змінюються концептуальні підходи і в юридичній науці та практиці.

Згідно з ст.81 ЦК юридичні особи поділяються на юридичні особи приватного права та публічного права. Юридична особа приватного права ;творюється на підставі установчих документів (статуту або установчого договору), а юридична особа публічного права - на підставі розпорядчих Іктів Президента України, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відповідно.

Виходячи з положення ст. 6 Закону України "Про товарну біржу" [25], згідно з яким товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі, можна зробити висновок, що в Україні товарні біржі, в тому числі й аграрні є юридичними особами приватного права. На "ідтвердження цього можна навести також положення ст.5 вказаного Закону "Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті".

Заснування     товарної     біржі     здійснюється     шляхом     укладення

ґ^^                І/

->асновниками договору, який визначає порядок та принципи^!! створення, І

склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків".

Подібно до вітчизняного законодавства, законодавство Російської Федерації має норму, що передбачає порядок створення бірж та обмеження щодо участі в цьому процесі органів місцевої влади. Стаття 11 Закону

Російської Федерації " Про товарні біржі і біржову торгівлю" від 20 лютого
 

 
64

1992 р. № 2383-1 [81 ] наголошує, що "Биржа может учреждатьсз 'Оридическими й (или) физическими лицами й подлежит государственноі тегистрации в установленном порядке. В учреждении биржи не могут

частвовать: вьісшие й местньїе органьї государственной власти й • правлення; банки й кредитньїе учреждения, получившие в установленном ~орядке лицензию на осуществление банковских операций; страховьіе й

-вестиционньїе компании й фондьі; общественньїе, религиозньїє й 'лаготворительньїе обьединения (организации) й фондьі; физические лица,

?торьіе   в   силу   закона   не   могут   осуществлять   предпринимательс#уі :еятельность".  З  приводу  складу  засновників  відома  російська  вчена _ивіліст Н.В. Козлова зазначає , що публічно - правові утворювання можуть : вступати  у  якості  засновників  юридичних  осіб,   виключно  у  випадках передбачених законом [82, с. 103].

З прийняттям Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-ІУ "Про Іержавну підтримку сільського господарства України" [83] положення щодо снування аграрних бірж у вигляді переважно юридичних осіб приватного

\іва змінилось. Стаття 17 пункт 1. вказує, що засновником аграрної біржі є хабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. При цьому Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до статутного фонду капіталу) такої аграрної біржі у розмірі, що дорівнює мінімальним вимогам до статутного фонду банку-резидента, який має ліцензію для здійснення повного обсягу банківських операцій, за рахунок свого резервного фонду. Також інші, ніж Аграрний фонд, члени аграрної біржі не мають права приймати рішення щодо: призначення або зміни керівництва аграрної біржі; введення плати за здійснення Аграрним фондом будь-яких операцій, дов'язаних з державним ціновим регулюванням відповідно до цього Закону; будь-яких обмежень щодо торгівлі об'єктами державного цінового регулювання на аграрній біржі; введення будь-яких застережень щодо обмеження права Аграрного фонду призупиняти або зупиняти торги об'єктами державного цінового регулювання у випадках, визначених цим
 

І
 

 
65

Законом; зміни положень статутних документів аграрної біржі, які звужують або обмежують компетенцію Аграрного фонду або наглядової ради аграрної