Внесення вищезазначених доповнень до законодавства дозволить державним нотаріусам негайно реагувати і перешкоджати незаконному відчуженню корпоративних прав, належних спадкодавцю і таким чином захищати їх після його смерті, що має гарантувати спадкові права спадкоємців. Наприклад, коли спадкодавець передав свої повноваження іншій особі щодо управління та розпорядження належними йому правами, уповноважена особа вправі діяти доти, доки не дізнається про смерть доручителя. Тому запропонований автором захід дозволить унеможливити передачу корпоративних прав спадкодавця третій особі.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси мають право звертатися із запитами до будь-яких установ, але буквальний аналіз ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суперечить реалізації такого повноваження нотаріуса, оскільки за одержання витягу та довідки з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір та порядок внесення якої визначається спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Однак така колізія нормативних актів може негативно позначатися й на інтересах держави, оскільки для визнання спадщини відумерлою треба, щоб нотаріус встановив, що являє собою спадщина. Тобто без конкретизації поняття "спадщина" щодо об'єктів, з яких вона складається, справа про визнання спадщини відумерлою буде вважатися безпредметною.

При цьому нотаріус не повинен за чинним законодавством перевіряти наявність у спадкодавця корпоративних прав на підприємство.

Така ситуація ускладнюється й реальними правовідносинами, які існують у державі. Так, при наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб відомостей про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування, залишається проблемним і спірним питання про реєстрацію акцій, які мають вільний обіг.

Автор вважає, що у сучасній практиці слід конкретизувати осіб, які вправі звернутися за отриманням відомостей про корпоративні права спадкодавця, - це нотаріус, спадкоємці, виконавець заповіту, кредитори, державні установи. При цьому для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусу потребуватиметься офіційний документ про належність спадкодавцю конкретних корпоративних прав, тому у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб слід зазначати належність спадкодавцю корпоративних прав та їх обсягу.