Деякі автори порушили питання розшуку належних спадкоємцю прав зі спадщину, але залишили його лише на рівні постановки проблеми і не пішли далі. Однак дане питання не набуло характеру реальної проблеми лише через те, що досить невелика кількість підприємців змогла створити істотні спадщини і не завжди спадкоємці дізнаються про існування певних коштів, що знаходяться у створеному спадкодавцем підприємстві. Звідси й випливає, що відсутність відомостей про спадщину не дає можливості спадкоємцям її отримати. Але несвідомо втрачене не може турбувати вже спадкодавця, а також спадкоємців, які й гадки не мають про те, що їм належить.

Тому проблеми сучасного бізнесу, які полягають у тому, що підприємства вкладають кошти в офшорні компанії, можуть призвести до того, що належна такому підприємцю фірма буде втрачена для спадкоємців. Досить частими є також випадки, коли один з подружжя займається підприємницькою діяльністю, а інший не володіє інформацією про джерела доход:." сім'ї. Тому після смерті таких підприємців знайти створені ними підприємства або інформацію про участь у корпоративних підприємствах буває дуже складно або навіть неможливо, якщо останній не залишить заповіту. Навіть велика кількість банків з гарантованою банківською таємницею унеможливлює пошуки належного спадкодавцю майна, зокрема громадяни не можуть знайти таку інформацію.

Тому стан сучасного бізнесу позначається на спадковому процесі і можна з упевненістю говорити, що зі смертю бізнесмена його спадкоємці можуть втратити належні окремому члену сім'ї корпоративні права. Крім того, ці права у багатьох випадках можуть не перейти до держави у порядку визнання спадщини відумерлою. За своїм змістом корпоративне підприємство являє собою певну форму здійснення підприємницької діяльності, яка може існувати у прозорому правовому полі, а також здійснюватися незаконно. Коли учасник корпоративного підприємства має безпосередній вплив на таке підприємство і здійснює контроль за характером і змістом його діяльності, то він користується належними йому корпоративними правами і може отримувати інформацію про його діяльність і дивіденди від такої діяльності. Якщо він втрачає важелі впливу на підприємство, то розраховувати на те, що воно існуватиме і даватиме дохід йому та його сім'ї, не варто. Підприємство може існувати, працювати, але керівництвом підприємства прибуток може перерозподілятися таким чином, щоб учасник або декілька учасників не отримували будь-яких дивідендів від його діяльності. Особливо це питання стосується тих учасників які мають незначну долю у певному підприємстві. Міноритарні акціонери мають у корпоративних підприємствах захищати свої права та інтереси різними правовими способами.

      При цьому ні у Законі України "Про нотаріат", ні в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не встановлені процесуальних заходів, які мав би можливість вживати нотаріус при розшуку майна, зокрема корпоративних прав спадкодавця. У сучасній нотаріальній практиці до останнього часу не існує процедури розшуку спадкового майна. Такий стан речей свідчить про те, що спадкоємці фактично будуть не здатні здійснити розшук корпоративних прав спадкодавця.

Здається, що це положення зумовлене відсутністю наукових досліджень у цій сфері спадкових відносин та загальною відокремленістю досліджень цивільного права від нотаріального процесу. Апріорі припустимо, що юридично необізнаний спадкоємець хоче знайти корпоративні права, які мають перейти до нього від спадкодавця. Які дії він потенційно може учинити особисто? Так, згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, які безпосередньо стосуються процесу спадкування:

• перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

• прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків;

• дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

• дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо).

У Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця:

• ім'я фізичної особи;

• ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків;

• місце проживання;

• основні види діяльності тощо.

Звернемо увагу на те, що за ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків. Однак ця стаття визначає такі важливі юридичні обставини: строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження запиту, а також за одержання витягу та довідки з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір та порядок внесення якої визначається спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Так, автором було зроблено спробу увійти до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб з метою отримання якої-небудь інформації, щоб згідно з загальним принципом відкритості і загальнодоступності продемонструвати можливості громадян отримати необхідну інформацію. Алена сайті Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва//www.dkrp.gov.ua/kompred/control/uk/archive/doctypes таку інформацію отримати не вдалося. Перелік нормативних актів - це основний зміст інформації на сайті, а конкретної інформації щодо корпоративних прав на певні підприємства автору знайти не вдалося. Отже, громадяни та представники юридичних осіб мають звертатися безпосередньо до осередків Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідних регіонах, якщо вони взагалі знають про існування такого реєстру. У Територіальних представництвах Держпідприємництва України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають бути створені власні бази даних і згідно з Порядком організації та ведення особистого прийому громадян у Держпідприємництві України, територіальних представництвах Держпідприємництва України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі вони повинні вести прийом громадян за затвердженим графіком106.

Безумовно, у таких випадках громадяни мають звернутися до нотаріуса, але останній не уповноважений за законодавством здійснювати розшук належного спадкодавцю майна. Нотаріус вправі за ст. 4 Закону України "Про нотаріат" витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, але, як зазначалося вище, за отримання відповідних відомостей треба платити, тому цей обов'язок має трансформуватися і громадяни, які ініціюють отримання таких відомостей, повинні оплачувати цю дію нотаріуса. Тут вважається можливим також іншу частину майна спадкодавця виділити для оплати виписки з реєстру, наприклад, якщо на розрахунковому рахунку спадкодавця знаходяться кошти, то вони можуть бути використані для отримання таких відомостей.

Адвокат згідно зі ст. 6 Закону України "Про адвокатуру" також може запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань. Проте не завжди таке звернення є можливим черев брак коштів у спадкоємців. Крім того, адвокат не може здійснювати безпосередній розшук майна через відсутність у клієнта відповідних повноважень на розшук прав і майна "сторонньої особи", тобто до встановлення у зацікавленої особи статусу спадкоємця. Більше того, за отримання певної  інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб знов-таки треба сплачувати певну суму коштів, обумовлену законодавством.

Можна було б припустити, що виконавець заповіту уповноважений на розшук корпоративних прав, належних спадкодавцю, але розробники ЦК виходили із загального сприйняття повноважень виконавця заповіту, а не з реальних заповітів і спадкових правовідносин на практиці. У статті 1290 ЦК не встановлено повноваження виконавця заповіту щодо розшуку спадкового майна, а передбачається вжити заходів щодо охорони спадщини Так, у багатьох заповітах на практиці пишеться загальна фраза: "все своємайно, у чому б воно не виражалося, де б воно не знаходилося ...", яка не конкретизує спадкового майна і не дає будь-яких "орієнтирів" для його розшуку. Тут ми навіть не говоримо про випадки одночасного спадкування і за заповітом, і за законом, коли виконавець заповіту в силу ст. 1284 ЦК вправі діяти в інтересах як спадкоємців за заповітом, так і за законом,Тобто у такій ситуації слід встановити не тільки заповідане майно, а й не заповідане. Тому можна констатувати, що виконавця заповіту за ст. 1290 LTK не наділено повноваженнями щодо розшуку майна спадкодавця та йоті корпоративних прав, проте його слід наділити такими повноваженнями, оскільки майно треба спочатку знайти, а вже потім охороняти. Тому автор вважає можливим і необхідним доповнити ч. 1 ст. 1290 ЦК пунктом такого змісту: "1) вжити заходів щодо розшуку належного спадкодавцю майна, для чого він наділяється повноваженнями запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань щодо належного конкретній особі майна".

У статті 89 ЦК також встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, а дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Отже, будь-які особи вправі отримати відповіді на запитання про належність спадкодавцю корпоративних прав щодо підприємств, у яких він брав участь як учасник або засновник.

На цій підставі автор вважає, що, по-перше, до Єдиного державного реєстру відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, про учасників та засновників такого підприємства дають не тільки вноситися, але й надаватися зацікавленим особам у витягни (виписках) з Реєстру. Проте у виписці з Єдиного реєстру не передбачається можливості надавати відомості про засновників корпоративного підприємства (ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"), а також про розмір належної їм частки у корпоративному підприємстві.

По-друге, державні нотаріуси, обов'язком яких є вжиття заходів до охорони спадкового майна та видача свідоцтв про право на спадщину, повинні мати не тільки вільний і постійний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, але й можливість негайно вносити зміни до його змісту. Тобто слід налагодити ґрунтовний зв'язок між різними правоохоронними органами, а не тільки між адміністрацією Єдиного реєстру та судовими і слідчими органами.