Подобається чи ні громадянам спосіб компенсації будь-якого права за допомогою універсального еквіваленту - грошей, але це основний варіант врегулювання будь-яких претензій. З цього приводу особливо вражаючим

є принцип, коли немайнові права виражаються у грошовому, тобто у майновому варіанті. Наведене положення свідчить про штучний принцип виділення особистих немайнових прав громадян, який говорить про умовність назви "особисте немайнове право".

Припустимо, що особисте немайнове право одного із засновників назвати підприємство власним прізвищем буде реалізоване, наприклад, фірма буде називатися "Старченко і К". Який же зиск з цього може мати такий засновник? Як правило така назва спрямована на задоволення власних амбіцій одного із засновників або свідчить про переважне право у підприємстві одного із засновників, наприклад, якому належить контрольний пакет акцій.

Це питання практично не врегульоване чинним законодавством, оскільки у конкретному випадку назву підприємства обирають всі засновники підприємства за спільною згодою. Розглянемо це питання на іншому прикладі, коли прізвище засновника підприємства є широковідомим і мають намір використати його з метою залучення додаткових споживачів (клієнтів) певної продукції або послуг. У такому випадку прізвище можні розцінювати навіть як певний внесок у статутний фонд підприємства, зрозуміло, якщо на це погодяться інші співзасновники. Отож прізвище став не тільки особистим немайновим правом на найменування, а й певних капіталом, який може використовуватися у підприємницькій або господарській діяльності.

Так, умовно назвемо підприємство з проведення ремонту автомобілів "Шумахер" відповідно до прізвища загальновідомого гонщика у формулі-1 Міхаеля Шумахера або будь-яке підприємство ім'ям В. Ющенка. У такому разі засновники можуть розраховувати на більшу популярність, ніж при використанні звичайних назв ("Веселка", "Троянда", "Мальва" тощо), з якими не пов'язуються певні загальновідомі особи. У цьому конкретному випадку немайнове право трансформується у майнове - отримання додаткових доходів за рахунок використання загальновідомої  назви.

Вважаємо, що даний випадок слід розглядати у двох площинах: коли особа була засновником та коли ім'я або прізвище використані засновниками не санкціоновано, що в останньому випадку має розцінюватися як підстава для цивільної відповідальності засновників.

Уявляється, що в іншому випадку - законного використання імені або  прізвища засновника, яким може стати сама загальновідома особа, якщо це не заборонено законом, назва підприємства свідчитиме про участь уйого діяльності певної особи, а також про використання особою свого прізвища. Тому для подовження використання певного імені або прізвища після смерті тієї особи, яка була засновником, до участі у підприємстві має залучатися хоча б один із спадкоємців. Пояснення такого висновку лежить у  площині не тільки формального правонаступництва, а й у певному обмеженні прав усіх спадкоємців такої особи, які мають таке саме прізвище,  оскільки вони будуть позбавлені права використовувати власне прізвище для створення підприємства з такою самою назвою. Підприємство, яке має  назву з походженням від прізвища відомої особи, має користуватися такою назвою не тільки за принципом первісності обрання назви, вкладання певних коштів у власну рекламу, а й відповідати такій назві. Так, якщо М. Шумахер створить підприємство в організаційній формі ТОВ і надасть йому власне прізвище, то це означатиме наявність у його складі саме Шумахера. Зокрема, останнім часом Ж.Депардьє виявляє певну зацікавленість у створенні в Україні власних виноградників та вин. Інша річ, коли у назві підприємства фігурує вираз "імені Шумахера", таке позначення говоритиме про те, що підприємство створене на честь Шумахера, а тому  не позбавлятиме права його спадкоємців назвати підприємство за власним прізвищем - "Шумахер".

Отже, переходячи до більш ґрунтовного аналізу, автор хоче звернути увагу  на те, що деякі немайнові права засновників також можуть служити підставою для спадкування належної засновнику частки, якщо його особисте немайнове право використовується даним підприємством, або свідчити про певну перевагу спадкоємця на правонаступництво перед компенсацією йому частки підприємства. Назвемо ще одну підставу, яка може служити додатковим аргументом на користь врахування особистих немайнових прав як відповідної підстави для залучення спадкоємців до насті у певному підприємстві.

Як правило, при використанні певним підприємством винаходу, його автор має право на отримання частини прибутку від застосування цього винаходу на підприємстві. Якщо ж автор винаходу був засновником цього підприємства та вніс до статутного фонду підприємства відповідний винахід, то його частка може зростати не тільки за рахунок використання нього винаходу, а й через продаж цього винаходу іншим підприємствам. Тому саме у такому випадку говорити про спадкування лише частки підприємства, яка належала спадкодавцю на момент його смерті - це все одно, що позбавляти спадкоємців спадщини, особливо, якщо підприємство тільки почало використовувати цей винахід. Тобто оцінити реальний доход від цього винаходу можна лише у певний проміжок часу, коли він почне давати певні прибутки. Уявимо ситуацію, коли Білл Гейтс помер би одразу після створення свого винаходу - програми Майкрософт і відповідне підприємство тільки починало б свою діяльність. Зрозуміло, що у цій ситуації вартість його авторського права не зміг би оцінити жоден економіст, навіть той, який володів би феноменальною здібністю робити правильні прогнози щодо розвитку комп'ютерного ринку в усьому світі.

Це можна пояснити тим, що розвиток науки і техніки відрізняється злетами та періодами спокійного розвитку. Останнім часом комп'ютерна техніка робить значні кроки вперед, але досить знайти більш цікаву програму, як усі досягнення Майкрософт увійдуть до історії науки, а розвиток :тримають останні досягнення у програмному забезпеченні. Так, сьогодні тле превалюють персональні комп'ютери, але до останнього часу комп'ютер був розміром з кімнату, однак завтра і післязавтра домінуватимуть кишенькові комп'ютери, які за своїми властивостями наближатимуться до персональних комп'ютерів, але за розміром будуть зручнішими у користуванні, ніж звичайні комп'ютери і навіть ноутбуки. Для таких комп'ютерів мають бути створені спеціальні адаптовані програми.

Деякі винаходи можуть користуватися значним попитом лише обмежений час, а потім інтерес до них втрачається і це призводить до того, що винахід перестає приносити значні прибутки. Наприклад, деякий час дуже популярною грою був кубик Рубика, який приніс автору відповідного проекту декілька мільйонів доларів, а потім попит зник. Так само сталося й з багатьма іншими винаходами, з появою яких відбувався певний "сплеск-доходу автора та підприємства, а потім винаходи ставали неактуальними: виробництво їх занепадало.

На підставі наведених прикладів доцільно зробити узагальнення. Загальним стереотипом розрахунку вартості належної учаснику (засновнику) частки у підприємстві є виділення двох складових:

1) зроблений засновником внесок до статутного капіталу;

2) зріст частки у статутному капіталі підприємства і спроба її визначити шляхом визначення загального обсягу майна (активів і пасивів), що знаходиться на балансі підприємства.

Умовний характер таких розрахунків зумовлений тим, що ми робимо спробу абстрагуватися від можливих ускладнень і йдемо шляхом спрощення розрахунків.

Докладно розглянемо це положення на прикладі. Якщо засновник підприємства помирає одразу після реєстрації підприємства, але до почати; його діяльності, то чи має підприємство повернути грошовий внесок засновника у статутний фонд підприємства у повному обсязі? Слід вважати, що ні. Так, на стадії створення підприємства існуватимуть лише витрати оплата реєстрації, виготовлення документів, печатки тощо. Отже, у звичайному підприємстві на даній стадії існуватиме лише намір здійснювати певний вид діяльності, а потребуватиметься вносити у підприємств: істотні кошти, щоб воно почало приносити прибутки (доходи), про те йдеться у статтях 1, 15 Закону України "Про господарські товариства. Тому статутний внесок засновника може бути використаний на створення підприємства, коли мова ще не йде про будь-які доходи (дивіденди).

Отже, можна прогнозувати, що на даній стадії створення підприємстві засновники будуть зацікавлені в тому, щоб спадкоємці не вимагали повернення статутного внеску померлого засновника, щоб діяльність підприємства розпочалася і лише у майбутньому вони будуть здатні компенсувати частку засновника у підприємстві. Так, за ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Згідно зі ст. 52 Закону "Про господарські товариства" до моменту реєстрації товариства з :обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документи вкладу. За цією ж статтею учасник зобов'язаний повністю внестисвій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконаний строго зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачене і установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річний з недовнесеної суми. Тобто можливим варіантом спадкування може стати випадок, коли частину вкладу засновника було використано для створення підприємства і підприємство на момент його смерті не здатне виплатити внесену частку, а можливо, коли засновник через рік недовніс свій вклад, то перед спадкоємцями постане питання про участь у підприємстві лише після внесення недовнесеної померлим засновником суми.

Виходить, що при спадкуванні частки засновника підприємства можуть виникати різноманітні ситуації, пов'язані з різними підходами до сі значення частки спадкодавця. Вимагати від підприємства повернення вкладу до статутного фонду у повному обсязі неможливо, оскільки цією часткою засновник має відповідати за боргами підприємства.

Припустимо, що частину коштів вкладу засновника використано на створення підприємства, то чи має таке підприємство виплачувати вклад у повному обсязі? З одного боку, так, оскільки вклад було здійснено і особа вже не претендує на участь у підприємстві. З іншого боку, ні, оскільки за ст. 54 Закону "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частин майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Тобто, у розрахунку буде фігурувати лише частина вкладу, оскільки належно витрачені на створення підприємства кошти будуть "списані".

Автор же вважає, що засновники, які мають намір здійснювати свою діяльність після смерті одного із засновників, мають виплатити вклад у повному обсязі спадкоємцям, оскільки їм залишається фактично у власність  все підприємство. Можливим способом їх захисту від виплати всього владу померлого засновника має стати ліквідація підприємства, тоді кожний із засновників отримає ту частку вкладу, яка залишиться після відрахування коштів на створення підприємства.

Цей висновок автора поки що не може бути підкріплено нормами законодавства, але його зроблено виходячи з принципу справедливості і розумності. До останнього часу питаннями розрахунку вартості частки засновника підприємства, який помирає одразу після створення підприємства, в Україні ніхто не займався, саме тому положення Закону України "Про господарські товариства" мають досить загальний, а не конкретний зміст.