2.   Виходячи з положення ст. 137 ЦК про те, що виявити бажання викупити частку (її частину) можуть декілька вкладників, тоді зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства, що зумовлює необхідність повідомлення всіх вкладників про можливість придбання частки. У таких випадках доцільно проводити зібрання вкладників з повісткою зібрання "Про придбання частки померлого вкладника". Альтернативним способом вважається письмове повідомлення про можливість реалізувати своє право на придбання частки;

3.   У разі відсутності бажання у вкладників придбати частку померлого: вкладника командитного товариства перед товариством постане питання про включення до складу товариства спадкоємців такого вкладника. Рішення щодо цього має прийматися загальними зборами повних учасників

4.   Якщо спадкоємці відмовляться стати вкладниками частки померлого вкладника командитного товариства, то така частка може бути відчужена третім особам, а спадкоємці мають отримати її вартість.

Отже, автором висловлено гіпотезу про особливість спадкування належної вкладнику командитного товариства частки вкладу, яка, на нал. погляд, має обґрунтований характер, але важливість цього питання зумовлює необхідність його регламентації у законодавстві. У статті 1219 ІЗ не досить чітко визначено можливість і, зокрема, особливість спадкування корпоративних прав у ТОВ,AT і кооперативах, коли в установчихмоментах нічого про таку можливість не сказано. Адже статті 147 і 166 13 затверджують можливість закріплення в установчих документах обов'язковість згоди засновників на прийняття спадкоємців у товариство. Але чи є зазначені статті ЦК нормами закону, що дозволяють відповідно до ст 1219 ЦК включати до складу спадщини корпоративні права товариств та кооперативів ?

Що ж робити, якщо в установчих документах зазначено заборону на спадкування участі у товаристві або кооперативі, інші учасники товаристві чи один із них не дають необхідної згоди на спадкування? Тоді спадкування зазначених корпоративних прав відбутися, за загальним правилом, не може, а має виплачуватися компенсація вартості таких прав. Така компенсація може виявлятися у виплаті в натурі або грошовому еквіваленті вартості чистих активів товариства, пропорційної частки чи паю в статутному капіталі.

Аналізуючи порядок оформлення спадкових прав на ім'я спадкоємців, можна побачити, що у свідоцтві про право на спадщину зазначається частка кожного із спадкоємців на спадщину і перелічується увесь склад спадкового майна.

На практиці виникає запитання, як саме можна оформити права на об'єкт, який визначити реально важко або неможливо. Тобто при наявності у спадкодавця корпоративних прав, як це питання зафіксувати у свідоцтві про право на спадщину. Якщо цінні папери можна перелічити і назвати, то корпоративне право являє собою лише фіксацію участі у певному підприємстві, яка супроводжується наявністю у спадкодавця установчого договору, статуту або цінного паперу, в якому встановлено внесок учасника до статутного фонду підприємства. Але ні вартісної оцінки корпоративного права, ні кількісного або якісного переліку корпоративного права не існує.

Пригадуючи значний скандал, який мав місце з придбанням Ф. Кіркоровим права на постановку у Російській Федерації американського шоу, можна зрозуміти, що те саме право разом з обов'язком у результаті їх реалізації можуть породжувати різні економічні наслідки. Так, в активі підприємства може існувати право на показ шоу, надання відповідних послуг тощо, але несвоєчасне або неякісне виконання обов'язків, наприклад, щодо демонстрації шоу, може призводити до розірвання контракту і утрати прав на вкладені кошти. А це може призводити навіть до банкрутства підприємства. Отже, наведений приклад свідчить, що оцінити вартість деяких корпоративних прав у період спадкування є неможливим.

Так само називаючи корпоративні права спадкодавця на підприємство можна сподіватися, що на його балансі превалюють активи, а не пасиви. Однак навіть аудиторська перевірка діяльності підприємства не здатна реально визначити економічний стан підприємства у певний момент. Наприклад, за рахунок некомпетентних або злочинних дій директора підприємства у період спадкування підприємство може стати банкрутом. Можна навести безліч прикладів, коли підприємства ставали банкрутами протягом короткого терміну.

Тому, пам'ятаючи про ризик комерційної діяльності, нотаріус не повинен сам здійснювати перевірку діяльності підприємства як захід щодо збереження спадкового майна, а має доручити це професіональним аудиторам. Отже, нотаріуса слід наділити повноваженням щодо призначення незалежної аудиторської перевірки діяльності підприємства, у якому є корпоративні права померлого учасника підприємства, і таке повноваження має увійти до нового Закону України "Про нотаріат".

У цьому зв'язку доцільно й призначати охоронцем майна професіонального директора, а не одного із спадкоємців, який не брав участі в управлінні приватним підприємством, тощо. Але найбільш раціональним у такій ситуації виходом може стати визнання прав на спадкування корпоративних прав саме того із спадкоємців, який здатен професійно управляти підприємством, з урахуванням особливостей його діяльності. Більше того, наведене положення свідчить про те, що такий спадкоємець має отримувати права на управління підприємством з моменту смерті спадкодавця і здатних до управління підприємством спадкоємців доцільно призначати виконавцями заповіту.

Нотаріус при наявності у спадкодавця корпоративних прав на підприємство має на підставі офіційних документів - виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб обов'язково зазначати частку померлого учасника у підприємстві та на підставі проведеної незалежної аудиторської перевірки наводити її вартість.