Зокрема, на думку автора, одночасне існування строку подачі учасником заяви про вихід із товариства та виплати належної учаснику ТОВ частки значно погіршує його правове становище порівняно з іншими учасниками. Формально, якщо учасник виходить з ТОВ, то він лише перестає брати участь у загальних зборах, але не погіршує матеріального становища підприємства, оскільки останнє може стати банкрутом саме у с:т термін, який залишився до виплати належної йому частки. Для цього достатньо укласти договір, приречений на невиконання або неналежне виконання, з тим новоствореним підприємством, до якого інші учасники бажають перерахувати активи підприємства. Тому потребує захисту не тільки підприємство, а й учасник ТОВ, який вибув.

Автор вважає, що смерть учасника у термін, коли заяву було подано,  але учасник формально ще вважався таким, що не вибув зі складу учасників підприємства, має зумовлювати особливий статус його спадкоємців. Так, у цей короткий термін - три місяці, вони не встигнуть навіть отримати статус спадкоємців, оскільки законний статус спадкоємців , підтверджений відповідним свідоцтвом, вони можуть отримати лише після сплину шести місяців. Однак саме у цей період має вирішуватися  доля частки померлого спадкоємця, який подав заяву про вихід зіскладу учасників ТОВ. Інакше призначення строку у три місяці важко пояснити.

Тобто протягом трьох місяців інші учасники мають вирішити:вони  виплачують частку, належну учаснику, або повертають внесене ним майно. Вихід із цієї правової ситуації полягає у тому, що викупити належну учаснику частку можуть:

 • інші учасники за рахунок власних коштів, оскільки вони як учасники мають привілейоване право на отримання частки як співвласники підприємства;

• саме підприємство, якщо отриманий і не розподілений прибуток дозволяє це здійснити, не понижуючи визначеного законодавством статутного фонду підприємства;

• треті особи, допущені до купівлі частки підприємства, належної учаснику, який написав заяву про вихід і помер;

• змішаний варіант дозволяє частково погасити заборгованість за рахунок внеску одного або всіх учасників, які залишилися у підприємстві, а також шляхом виділення коштів або майна з балансу підприємства, за рахунок яких буде погашена залишкова заборгованість по виплаті. Автор вважає, що у цей період може бути внесено й зміни до статуту

про включення третьої особи на заміну учасника, який вибув, або залучені інвестиції чи кредит, за рахунок яких буде погашено заборгованість за виплатою частки учасника.

Особливим правовим аспектом вирішення цієї правової ситуації може стати й питання, а чи вправі учасник забрати свою заяву про вихід з товариства? Адже це положення стосується й права його спадкоємців - незважаючи на заяву, прийняти рішення про участь у ТОВ як його правонаступників. Оскільки законодавством не встановлено, що заява про вихід зі складу учасників ТОВ є одностороннім правочином, який не має зворотної дії в часі, то вважається, що учасник товариства вправі забрати або анулювати свою заяву про вихід з ТОВ іншою заявою.

Зрозуміло, що таке право на вихід у подальшому залежатиме від того, чи погодяться інші учасники ТОВ на те, щоб колишній учасник повернувся до складу учасників. Частина 3 ст. 148 ЦК передбачає можливість виникнення спорів між учасниками щодо виходу зі складу ТОВ, але розглядуваний автором випадок не має ні регламентації у законодавстві, ні загальних підходів до вирішення цієї правової ситуації. Буквально аналізуючи ч. 1 ст. 148 ЦК, можна прийти до висновку, що відповідну заяву про вихід зі складу учасників закон трактує лише як попередження, тому формально вихід з ТОВ має вирішуватися на загальних зборах учасників, які за логікою вищезазначеної норми мають призначатися за три місяці на день формального вибуття учасника з ТОВ. До цього часу, вважає автор, учасник вправі відкликати свою заяву, якщо інше не встановлене в установчому договорі ТОВ.

Тому питання про виключення учасника на підставі поданої ним заяви не може вирішуватися раніше, ніж мине строк, встановлений ч. 1 ст. 148 ЦК, і учасник вправі змінити своє рішення. Якщо він помер, то на підставі наведеного раніше та з урахуванням положення про правонаступництво, право на відкликання заяви або анулювання поданої заяви має перейти до спадкоємців померлого учасника. Такий крок, як подання заяви до остаточного вирішення питання про участь у підприємстві, зменшує шанси спадкоємців на отримання права участі у ТОВ, оскільки інші учасники у період до вирішення питання про правонаступництво, тобто протягом трьох місяців можуть знайти кошти на виплату частки померлого учасника або можуть розраховувати, що протягом року такі кошти вони отримають.

У період, коли вже було прийнято рішення про вихід учасника з ТОВ, його спадкоємці вправі очікувати виплати належної померлому учаснику

частки підприємства. Проте, вважаємо, що закон не забороняє у цей період вести переговори між учасниками ТОВ та спадкоємцями про включення їх до складу учасників підприємства і при досягненні компромісу - вирішити питання про вступ спадкоємців до ТОВ.

Цей період може бути поділено на два етапи: частку учасника було визначено у грошовому еквіваленті чи/та в натурі або не визначено. Якщо частку вже було визначено в натурі і учасник ТОВ погодився її отримати, то вважається, що його спадкоємці не можуть такий розрахунок оспорити, якщо для цього не буде достатніх підстав. Наприклад, якщо спадкоємець у цей час знаходився під впливом погрози або не міг адекватно сприймати розрахунок, то його воля не відповідала реальним обставинам правочину. Лише у такому випадку і при доведенні наведених обставин спадкоємці вправі оспорити зроблений розрахунок, а в інших випадках вони не вправі наполягати на його зміні.

Якщо померлого учасника не було повідомлено про розрахунок належної йому частки підприємства або будь-яким безспірним документом вій не підтвердив свою згоду з розрахунком, то до його спадкоємців за правонаступництвом має переходити право на оспорювання, включаючи й звернення до суду.

Організаційна структура товариств з обмеженою відповідальністю та закритих акціонерних товариств дозволяє говорити про те, що рішення загальних зборів учасників таких товариств є "вирішальними", коли розглядаються найважливіші питання їх діяльності. Тому всі питання, пов'язані з організацією таких зборів та їх проведенням, потребують особливої уваги.

Припустимо, що постійно діюче керівництво товариства з обмеженою відповідальністю чи закритого акціонерного товариства не зацікавлене у присутності певного учасника при вирішенні найважливішого питання, пов'язаного з правонаступництвом померлого учасника. У цьому випадку є декілька способів уникнути такої присутності при існуванні доказів повідомлення про зібрання учасників підприємства. Зокрема, можна надіслати такому учаснику поштою із зворотним повідомленням про вручення порожній конверт. Тоді буде існувати доказ про вручення повідомлення, а фактично учасника не буде повідомлено про зібрання. Можна навіть написати у повідомленні про зібрання, але у порядку денному зазначити другорядні питання, тоді вірогідність участі такого члена на зібранні учасників буде малоймовірною. Однак при проведенні зборів порушити найважливіше питання, тобто уточнити, розширити, змінити порядок денний тощо.

Отже, за допомогою таких засобів можна досягти бажаного результату - при розгляді і вирішенні питання про правонаступництво спадкоємні померлого учасника не зможуть взяти участь у зборах.

Вважаємо, що участь спадкоємців при обговоренні питання про наступництво прав померлого учасника ТОВ, закритого акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю чи командитного товариств е є необхідною і доцільною. Так, спадкоємці вправі вислухати аргументи учасників про доцільність чи недоцільність їх участі, зокрема у товаристві, вправі висловити власну позицію.

        Тому, на думку автора, право спадкоємців на участь у таких зборах має законодавчо закріплено. Зрозуміло, коли питання постане про голосування, то воно може проходити як у закритому режимі, так і у відкритому,залежно від форми голосування спадкоємці можуть бути присутніми без  права голосу навіть при голосуванні.

      Повертаючись до попередження про загальні збори учасників, автор вважає, що слід більш чітко регламентувати саму процедуру повідомлення учасників про збори, щоб керівництво підприємства не мало можливості  використати власні повноваження з метою позбавлення участі у загальних зборах правонаступників померлого учасника. Тому, по-перше, повідомлення правонаступників про загальні збори учасників підприємства є обов'язковим; по-друге, воно має викладатися письмово із зазначенням питань загальних зборів учасників, що стосуються правонаступництва, і відсилатися поштою із зворотним повідомленням і описом, що посвідчується у поштовому відділенні. Автор вважає, що неординарність ситуації  такого правонаступництва та його важливість як для спадкоємців, так і  для самого підприємства дає можливість говорити про спеціальну форму передавання такого повідомлення - нотаріальну. Так, за статтями І36Закону України "Про нотаріат" нотаріус вправі передавати заяви від юридичних осіб фізичним особам. Отже, така форма передання заяви-повідомлення буде безперечно свідчити не тільки про передання заяви, а й про  її зміст.

Крім того, присутність усіх членів підприємства або їх необхідної кількості (кворуму) при проведенні зборів має обов'язково фіксуватися. Оскільки нотаріус фактично є неупередженим свідком при посвідченні певних  юридичних фактів, то він здатен фіксувати присутність певних осіб у певному місці, тому може здійснювати реєстрацію присутніх при проведенні зборів учасників.

Більше того, автор вважає, що нотаріус може фіксувати належне ведення загальних зборів учасників корпоративного підприємства, його відповідність прийнятій процедурі, реальну можливість зацікавлених осіб виступити на зборах. Зрозуміло, що нотаріус не стенографіст, але наступним кроком має стати у нотаріальній діяльності фіксування за допомогою технічних засобів змісту виступів на зборах. Такий доказ у майбутньому судовому процесі не викликатиме недовіри у суду, не потребуватиметься тривала та вартісна експертиза аутентичності зробленого аудіо запису. Отож діяльність нотаріуса значно розширюється і гарантуватиме права спадкоємців на об'єктивне вирішення питання про їх правонаступництво у підприємстві.

Зрештою, участь нотаріуса дисциплінуватиме учасників зборів.