• право затверджувати весь склад органів управління холдингової компанії;
• створення колегії представників держави на підставі рішення більшості голосів, керуючись Основними положеннями структурної реформи у сферах природних монополій, схвалених Указом Президента РФ від 28 квітня 1997 р. № 426[101].

В Російській Федерації з холдинговими компаніями пов'язана ціла низка важливих фрагментів державної політики в галузі управління належними державі пакетами акцій в період завершення масової приватизації: а саме, персональні призначення в Ради директорів постановами Уряду РФ або розпорядженнями Президента РФ (РАТ "Газпром", РАТ "Норильський нікель")[102] встановлення порядку голосування державним пакетом акцій на зборах акціонерів (в нафтових компаніях - за постановою Уряду РФ, в РАТ "ЕЄС Росії" та АТ "Росгазифікація" - за рішенням колегії представників держави)[103], покращення діяльності того або іншого холдингу з державною участю за рахунок вкладу в його статутний капітал державних пакетів акцій інших підприємств.

З аналізу російського досвіду вбачається багато спільних підходів в правовому регулюванні діяльності холдингових компаній з державною участю між Росією та Україною.

Таким чином, міжнародний досвід створення та діяльності державних холдингових компаній, корпорацій, концернів тощо представляє інтерес в частині можливості його застосування для економічних умов України. Його застосування може допомогти уникнути помилок при реформуванні української економіки, а також створити модель, що найбільше відповідає соціально-економічним умовам функціонування нашого суспільства.

Виходячи з аналізу міжнародного досвіду управління державними господарськими об'єднаннями, слід відмітити, що процес створення та розвитку господарських об'єднань за участю держави представляє собою не тільки успішний досвід узгодженості функціонування організаційних ланцюгів в структурі фінансового та промислового капіталу, але й доводить вдалий досвід управління державним промисловим сектором в ряді європейських країн. Як вбачається, державне управління в країнах з розвинутою конкуренцією (Японія, Великобританія) спирається, в першу чергу, на фінансово-кредитні важелі. Все це дозволяє зробити висновок про необхідність встановлення чітких критеріїв у пріоритетах при приватизації та переході до більш ефективного контролю та управління державними об'єднаннями підприємств та об'єднаннями з частковою державною участю в Україні. Такими критеріями можуть бути: наявність дієвого державного контролю за стратегічними та прибутковими секторами економіки; доцільність створення державних господарських об'єднань в таких націоналізованих галузях економіки як залізниця, вугільна та електроенергетична промисловість тощо; зважені підходи щодо оцінювання очікуваних результатів і прогнозування можливих наслідків приватизації державних підприємств. Вони виділені на підставі аналізу досвіду управління державними корпораціями у Великобританії та Італії.

Засадами організації управління в країнах із розвиненим державним сектором економіки виділені:

а) наявність прямого державного встановлення цін і тарифів, обсягів надання послуг у сфері природних монополій;

б) контролюючими органами виступають міністерства економіки, фінансів, відповідне галузеве міністерство;

в) органом, що наділений функціями загальних зборів корпорації, є спостережна рада, яка формується на двосторонній основі: представники підприємств та орган державного управління. При цьому орган державного управління має право вето щодо рішень спостережної ради, які суперечать інтересам держави.

Виділені засади організації управління державними господарськими об'єднаннями сприяють ефективному розвитку національної економіки та розв'язанню гострих соціально-економічних проблем.

Враховуючи, що останнім часом Україна обрала шлях інтеграції до Європейського Союзу, важливе значення набувають правові норми Європейського Співтовариства, які спрямовуються на регулювання та координування різних сфер права, в тому числі в напрямку функціонування холдингових компаній та інших об'єднань підприємств. На нашу думку, розробка норм українського законодавства з питань регулювання діяльності господарських об'єднань повинна здійснюватись з урахуванням директив Ради Європи, які застосовуються з метою зближення законодавства її членів.