Під відкриттям спадщини слід розуміти не тільки офіційне заведення спадкової справи на ім'я померлої особи, а цілий комплекс нотаріальних дій, що з цим процесом пов'язані. У нотаріальному процесі відкриття спадщини має асоціюватися з конкретними заходами, стати відправних пунктом, з якого мають рахуватись різні процесуальні строки, а не лише строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Інакше нотаріуси можуть робити суттєву помилку, вважаючи, що всі юридично значимі дії мають здійснювати лише заінтересовані особи.

Для порушення цього нотаріального провадження важливим є питання місця відкриття спадщини.

Так, за ч. 1 ст. 1221 ЦК місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. 2 ст. 1221 ЦК).

Слід зазначити, що правове значення поняття "місце відкриття спадщини" досі не конкретизовано ні в ЦК, ні у Законі "Про нотаріат". За сучасною юридичною практикою за місцем відкриття спадщини державним нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину. Положення цієї статті разом зі Спадковим реєстром дозволяє встановити, в якій державній нотаріальній конторі має бути відкрито спадщину, а тому встановлення місця відкриття спадщини спрямоване на перешкоджання видачі подвійних свідоцтв про право на одну й ту саму спадщину різним особам. Пси чіткій регламентації цієї юридичної обставини така можливість практично виключається.

Щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна, то ця нотаріальні дія має вчинятися при наявності достатніх відомостей про належність майна спадкодавцю і незалежно від місця відкриття спадщини. Отже, нотаріуси та інші особи зобов'язані вживати заходів до охорони спадкового майна за місцем його фактичного знаходження.

Конкретизуючи поняття "останнє місце проживання спадкодавця" слід брати до уваги положення ст. 29 ЦК, оскільки спадкодавець є фізичною особою. У статті 29 ЦК визначено критерії місця проживання: постійне, переважне або тимчасове, які мають, на наш погляд, конкретизуватися в інших нормах, у яких застосовується цей термін. Якщо брати до уваги таке місце проживання, як готель, то доцільність відкриття спадщини за його місце розташуванням незначна, оскільки зазвичай у готелі проживають тимчасово, і в ньому, як правило, не знаходяться коштовні речі спадкодавця тощо. Тому, відкриваючи спадщину за місцем розташування готелю, нотаріус, як правило, не зможе знайти коштовних речей, крім автомобіля та особистих предметів спадкодавця.

     Отже, доцільно доповнити дану норму терміном "постійне" проживання, як це мало місце у ст. 526 ЦК 1963 p. Лише тоді може застосовуватися положення п. 187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 283/8882, оскільки у цьому пункті йдеться саме про останнє постійне місце проживання спадкодавця. Так, після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу. У випадках, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом встановлюється наявність між Україною та такою державою відповідного договору про правову допомогу. При наявності такого договору застосовується загальне правило спадкування майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Згідно з Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993р., ратифікованою Верховною Радою України листопада 1994 p., винятком із цього правила є спадкування нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться.

Положення про те, що місце проживання спадкодавця невідоме, слід сприймати як неможливість встановити однозначно, в якому місці останнім часом постійно мешкав спадкодавець. Статтею 1221 ЦК враховується положення, що спадкодавець міг загинути не за основним місцем проживання, а тому свідоцтво про смерть може не чітко встановлювати район, в якому мешкав спадкодавець. Відповідно до того, що паспорт з реєстрацією місця проживання спадкодавця залишається в органах РАЦСу при видачі свідоцтва про смерть, зацікавлені особи мають вказувати місце останнього проживання в заяві про відкриття спадщини.

Але місце відкриття спадщини не завжди може бути чітко встановленим, тому нотаріус при прийнятті заяви має визначити, за якими юридичними обставинами спадкоємці вказали конкретне місце відкриття спадщини. Наприклад, при існуванні у спадкодавця прав власності на декілька квартир, у яких він по черзі перебував, ч. 2 ст. 1221 ЦК застосовуватися не може. У даному випадку можна її застосовувати лише за аналогією, тобто відкривати спадщину доцільно за місцем розташування квартири більшої вартості. Треба враховувати також, що дачні будинки при наявності у спадкодавця квартири не можуть вважатися постійним місцем проживання, оскільки основне їх призначення - відпочинок.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що в основі визначення місця відкриття спадщини лежить поняття "місце проживання спадкодавця", а тому навіть в разі належності спадкодавцю підприємства значно більшої вартості ніж житло, спадщина має відкриватися саме за критерієм проживання спадкодавця.

Місцезнаходження нерухомого майна, належного на праві власності спадкодавцю, може бути встановлене нотаріусом через органи БТІ, а тому цей критерій вважається більш точним ніж місце проживання. Крім того, вартість нерухомого майна, як правило, вища від вартості рухомого майна, а тому цей аргумент визначає доцільність вжиття заходів до охорони такого майна. Наведені вище аргументи у сукупності доводять доцільність внесення змін у коментовану норму щодо визначення місцезнаходження нерухомого майна як основного критерію для встановлення місця відкриття спадщини, а не місця проживання спадкодавця.

Поняття "основна частина нерухомого майна" без відповідного роз'яснення може тлумачитися за декількома критеріями. На погляд авторів, вартісна оцінка - це основний критерій, оскільки розмір нерухомості не завжди визначає її економічний потенціал, наприклад, великий будинок, розташований далеко від міста, може коштувати значно менше, ніж квартира у центрі міста, а тому виходячи з інтересів спадкоємців та кредиторів, більше значення матиме саме квартира. Тому цей критерій авторами визначено основним, але можна зробити й інший висновок, що в разі  спірності в оціночній вартості декількох об'єктів нерухомості, спадкоємці вправі відкривати спадщину за одним із них. При виникненні спору між спадкоємцями, спір може розглядатися судом.

Щодо відкриття спадщини за місцезнаходженням основної частини рухомого майна, то це положення на практиці, як правило, не застосовується. При відсутності об'єктів нерухомості, банківських вкладів на ім'я спадкодавця та у інших випадках, коли спадкоємцям необхідне документальне підтвердження власних прав на спадщину, відкривати спадщину яка складається лише з рухомого майна, недоцільно. Як зазначалося вище, відкриття спадщини - це офіційна дія нотаріуса, яка передує подальшим процесуальним заходам.

При існуванні заповіту подружжя слід враховувати також, що спільне майно не спадкується та переходить до того з подружжя, що пережив спадкодавця , а може спадкуватися лише особисте майно спадкодавця. Такпри існуванні лише спільного майна подружжя спадщина в розглядуваному випадку не відкривається.

Здається також, що відповідно до сучасної доктрини свободи договор; не буде суперечити законодавству право заповідача визначити у заповіті місце відкриття спадщини і навіть конкретного нотаріуса, у якого має бути відкрито спадщину у випадку, коли буде мати місце єдиний нотаріат. У такому разі пропонується враховувати останню волю заповідача і надавало ні певні переваги, а положення ст. 1221 ЦК застосовувати тоді, коли таит золя не висловлена і при спадкуванні за законом.

Процесуальні особливості відкриття спадщини полягають у тому, що порядок відкриття спадщини як самостійної нотаріальної дії не передбачено. Тому вважаємо, що:

• заява про відкриття спадщини має подаватися заінтересованими особами у письмовій і довільній формі;

• обов'язковим додатком до заяви про відкриття спадщини для спадкоємців та відказоодержувачів є оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця або рішення суду про оголошення спадкодавця померлим чи про встановлення факту його смерті, які набрали законної сили. Можливість відкривати спадщину за заявою державних установ або кредиторів не досліджувалась, але вона здається реальною для охорони і захисту інтересів спадкодавця та кредиторів;

• нотаріус може не приймати заяву, яка подається не за місцем відкриття спадщини або в разі існування відомостей про відкриття спадщини в іншому районі.

Місце відкриття спадщини також підтверджується:

- свідоцтвом органів реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце проживання і місце смерті збігаються:

- довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання;

- записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця;

- якщо місце проживання померлого невідоме - документом (витягом із Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частин. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, то нотаріус повинен пам'ятати, що місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо. (п. 212 Інструкції);

- рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту місця відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, таким днем може бути, наприклад, набрання рішенням суду про оголошення особи померлою законної сили або строк, який зазначено у судовому рішенні, з якого особа вважається оголошена померлою.

Слід зауважити, що реально відкриття спадщини пов'язується із зверненням громадян із заявою про відкриття спадщини та вжиттям заходів до охорони спадкового майна. Оскільки строк фактичного відкриття спадщини суттєво впливає на зміст та порядок вчинення нотаріальних дій, тому доцільно визначити, до якого моменту можливе звернення громадян до нотаріуса і порушення провадження у спадковій справі без зміни строку видачі свідоцтва про право на спадщину, а в якому випадку цей строк має продовжуватись за об'єктивними обставинами.