Наявність спадкового майна на момент відкриття спадщини буває важко встановити, що зумовлюється в основному нечітким викладенням заповітів  у деяких випадках небажанням окремих нотаріусів вживати заходів

щодо охорони спадкового майна, оскільки таке нотаріальне провадження за своїм  обсягом та складністю досить копітке тощо. Отже, загальним слід визнати правило, за яким нотаріус має:

-   встановити коло заінтересованих осіб;

-   отримати у заінтересованих осіб відомості про існування спадкового майна;

-         в разі необхідності здійснити заходи щодо розшуку майна за проханням заінтересованих осіб, тобто звернутись до юридичних осіб з офіційними запитами про наявність у них відомостей про майно спадкодавця (в

банківські установи - щодо існування рахунку, в органи БТІ - про зареєстроване на ім'я померлого нерухоме майно, до нотаріальних контор - про несходження документів на зберіганні тощо);

• перевірити за реєстрами існування заповіту та спадкового договору на ім'я померлого і наявність майна, зазначеного в заповіті, спадковому договорі, у натурі, договору довічного утримання (догляду).

У разі встановлення вищезазначених фактів є можливість зробити висновок, що спадщину фактично та офіційно відкрито. У противному разі спадкову справу має бути закрито.

      На цьому етапі звернення нотаріуса до заінтересованих осіб за своїм змістом передбачає встановлення існування та місцезнаходження майна, оскільки повідомлення про відкриття спадщини без вказівки на те, яке майно має успадковуватись, безпредметне. Це можна довести за допомогою такого висновку: як можуть спадкоємці писати заяву про прийняття спадщини, відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину, якщо їм не відомо склад спадкового майна. При цьому за ч. 2 ст. 1270 ЦК передбачається скорочений строк для прийняття спадщини - три місяці, а якщо строк, що залишився,- менше трьох місяців, то він продовжується до трьох місяців. Ці процесуальні строки доречно застосовувати і в цій правовій ситуації, тобто, коли наявність майна буде встановлена за три місяці від дня відкриття спадщини, то спадкоємцям залишатиметься три місяці для прийняття спадщини, а якщо менше - тоді цей строк слід продовжувати.

Водночас треба встановити строк у три місяці для розшуку спадкоємців, який може бути продовжено у разі, коли спадкоємців не буде знайдено. Доцільно також на цьому етапі визначити строк, коли в разі необхідності може бути зроблено публічне повідомлення у засобах масової інформації про відкриття спадщини. На нашу думку, цей строк має бути встановлено в три місяці з дня відкриття спадщини і складати два місяці, гд: дасть можливість спадкоємцям протягом місяця звернутися до нотаріальної контори, а два місяці будуть використані нотаріусом для їх розшук: без такого повідомлення.

Наведемо приклад із судової практики. Громадянка Жовмиренко звернулася до суду з проханням продовжити строк для прийняття спадщини у  зв'язку з тим, що вона як спадкоємець за законом не була офіційно нотаріусом повідомлена про відкриття спадщини. Нотаріус же посилався на те, що він передавав відповідне повідомлення про запрошення її як спадкоємця на підставі ст. 63 Закону "Про нотаріат" до нотаріальної контори  через інших спадкоємців. Як Ви вважаєте, чи може суд прийняти до уваги таке повідомлення, навіть підтверджене показаннями свідків (інших спадкоємців за заповітом), якщо у нотаріуса не буде формальних доказів  вручення відповідного повідомлення? Дійсно, адвокату Жовмиренко неважко буде спростувати показання інших спадкоємців за заповітом на підставі їх особистої заінтересованості у цій справі і відсутності безспірних доказів, за допомогою яких може бути доведено безсумнівність повідомлення - особистого підпису про отримання повідомлення. Отже, пропонується такі повідомлення надсилати поштою таким чином, щоб при врученні повідомлення особа власноручно підписувалась про його отримання Така формальність виключить будь-які сумніви у повідомленні спадкоємця про відкриття спадщини і залучення його як спадкоємця.

При визначенні спадкового майна доцільно мати на увазі, що для с і мих видів майна передбачено суттєві особливості, які можуть впливати на провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Так, для встановлення належності майна, яке підлягає реєстрації, має бути доведено факт про належність цього майна спадкодавцеві, що здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), державний нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, в  місцевостях, де інвентаризація не проводилась,- довідку відповідного органу місцевого самоврядування. У тому разі, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. За п. 216 Інструкції допускається приєднання до матеріалів спадкової справи і засвідчених у встановленому порядку фотокопій правовстановлювальних документів на майно, які повертаються спадкоємцям.

Необхідні документи нотаріус може витребувати у відповідних організацій та установ на підставі ст. 4 Закону.

       При цьому обов'язково має перевірятись відсутність заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави чи  інших застав за даними відповідних реєстрів. У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової  адміністрації) про те, що майно, обтяжене боргом, переходить до інших  власників на підставі спадкових правовідносин, тобто про видачу свідоцтва про право на спадщину для можливості вжиття ними необхідних заходів. Якщо на вищезгадане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

При наявності рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке має містити відомості про склад спадкового майна, документи, які стверджували б належність успадковуваного майна померлому, не вимагаються.

Автори вважають доцільним зупинитися на аналізі питання щодо обов'язку подання спадкоємцями нотаріусу оригіналів правовстановлювальних документів на спадкове майно (п. 216 Інструкції), коли у одного із спадкоємців є правовстановлювальні документи на нерухоме майно, але він не бажає подавати ці документи нотаріусу, а нотаріус в силу того, що він не наділений владними повноваженнями, не може витребувати ці документи у спадкоємця, який їх утримує. Отримати дублікат таких документів також неможливо, оскільки дублікат видається у випадку втрати правовстановлювального документа, але оригінал документа не втрачено, він утримується іншим спадкоємцем. У такому випадку спадкоємцеві, який не може подати нотаріусу правовстановлювальний документ на підтвердження права власності померлого спадкодавця на спадкове майно, слід звертатися до суду з позовом до іншого спадкоємця, який утримує правовстановлювальний документ на об'єкт спадкового майна (будинок) про визнання права власності на спадкове майно. У процесі розгляду справи суд за ст. 93 ЦПК має зобов'язати відповідача подати письмові докази -правовстановлювальні документи, які необхідні для розгляду справи, у разі неподання таких доказів суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. У випадку невиконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом до особи може бути застосована кримінальна відповідальність.