Таке правонаступництво дозволене, наприклад, у Франції, Німеччині, Швейцарії, де розрізняють спадкоємців та відказоодержувачів. Так, Франції  ті та інші називаються легатаріями, але при цьому існує декілька  видів заповідальних розпоряджень: універсальне, часткове та сингулярне (ст. 1002 ЦК). Під універсальним розуміється розпорядження, яким  заповідач передає одній або кільком особам все майно, що залишається після його смерті (ст. 1003 ЦК). Частковий легат - особа заповідає  частину свого майна, якою згідно із законом розпоряджається [ст..1010 ЦК). Сингулярний - щодо конкретної речі (ст. 1014 ЦК Франції). У ЦК Квебеку (статті 731-734, 738, 739) легати також поділяються на три види: універсальні, за універсальним титулом та сингулярні.

        У законодавстві майже всіх держав заповідач має право відмінити, змінити  складений ним заповіт у будь-який час після його складення. Для того, щоб відмінити чи змінити заповіт законодавство не вимагає чиєїсь згоди,  в тому числі згоди осіб, які спадкодавець у заповіті вказав як спадкоємців.  Новий заповіт, який не містить прямих вказівок про відміну старого  заповіту або щодо окремих його розпоряджень, відмінює попередній у тій частині, у якій він суперечить новому.

        Форми відміни заповіту в різних країнах включають і такі, які прийняті в  Україні, - складення нового заповіту та подання заяви про його відміну. 1254 ЦК), і не відомі законодавству України форми - знищення чи вилучення заповіту, який зберігається у нотаріуса, Так, у ст. 1085 ЦК Франції  вказується, що заповіт може бути відмінено повністю або частково лише пізнішим заповітом або за допомогою здійсненого перед нотаріусом акта, зі змісту якого випливає, що акт - це заява про зміну волі спадкодавця. У Німеччині більше способів відміни заповітів. Окрім відміни раніше  складеного заповіту (№ 2254 ЦК) та складення нового заповіту (№ 2258 ЦК) існують ще два способи відміни заповіту: заповіт може бути відмінений за допомогою знищення заповіту заповідачем (№ 2255 ЦК), або якщо заповіт, взятий на зберігання у компетентну установу, повертається заповідачу (№ 2256 ЦК).

    За законодавством більшості досліджуваних країн заповіт визнається недійсним, якщо особа, яка його склала, не мала права його складати чи склала під тиском, або склала з порушенням вимог щодо форми та посвідчення тощо. У статті 1402 ЦК Грузії, зокрема, вказуються умови визнання заповіту, який втратив силу, а саме: особа, на користь якої складено заповіт, помре  раніше заповідача; спадщину втрачено за життя заповідача чи відчужено ним; єдиний спадкоємець відмовився від прийняття спадщини.  Аналогічна норма відтворена у ст. 1056 ЦК Казахстану. Україна могла б перейняти зазначену норму.

Крім колізії законодавств щодо спадкування за заповітом, існують колізії спадкування за законом. При спадкуванні за законом спадщина переходить до осіб, зазначених у законі. Законодавство встановлює порядок  переходу цього майна до осіб, коло спадкоємців та ін. Питання щодо кола  спадкоємців, черговості їх закликання до спадщини є основними  у спадковому правонаступництві, але у праві держав вирішуються по-різному. На  визначення спадкоємців впливають такі обставини, як: кровна спорідненість, шлюбні відносини, факт усиновлення (удочеріння), знаходження на  утриманні тощо.

Класифікація всіх спадкоємців за законом відбувається за допомогою  розподілу родичів на певні розряди, черги, парантели залежно від близькості цих осіб до спадкодавця. У законодавстві деяких країн виділено  пряму і бокову лінію рідства. Так, у Болгарії, Італії до спадкування закликаються родичі з бічної лінії до шостого ступеня рідства включно,  Іспанії - четвертого, Росії - восьмого. Характерною особливістю спадкування за законом у Німеччині є те, що у законі відсутні межі спадкування  за законом.

У статті 569 ЦК Італії зазначено, що у першу чергу успадковують  низхідні - діти (законнонароджені, усиновлені). За відсутності низхідних, їхніх братів або сестер, усе майно успадковують батьки. Якщо після спадкодавця в живих не залишилося ні нащадків, ні батьків або інших висхідних, ні братів (сестер) або їх низхідних, то успадковує найбільш  близький родич, але не далі шостого ступеня споріднення (ст. 572 ЦК).  Вдова (вдівець) успадковує разом із спадкоємцями різних ступенів тільки  у випадку, коли після спадкодавця залишаються родичі п'ятого і більш  віддалених ступенів рідства.

        У законодавстві майже всіх держав існує поділ спадкоємців за законом на певні категорії: у Франції - це розряди, Німеччині, Швейцарії  - парантели, Росії, Білорусі, Україні - черги тощо. О.Кібенко, дослідивши коло спадкоємців за законом, вказує, що історично у світі склалося дві системи спадкування за законом: романська система - поділ спадкоємців за низхідною, висхідною і боковою лінією на класи, черги, розряди, а також  система парантел - група кровних родичів, які походять від єдиного предка. Та сама особа може в одних країнах займати привілейоване становище і в  першу чергу     успадковувати майно (Великобританія), а в інших - бути в одній  із останніх черг (Франція).

Як вище зазначалося, у Німеччині для визначення черговості закликання до спадщини за законом використовують систему парантел, яка не обмежена законом (№ 1924-1931). Кожна парантела закликається до спадкування лише за відсутності родичів попередньої парантели. На відміну від Німеччини, у Швейцарії тільки три парантели: перша - нащадки спадкодавця, друга - батьки спадкодавця (і, за певних умов, їхні низхідні), третя - дід, бабця та їхні нащадки.

Г.Фурса та Є.Фурса пропонують застосовувати у законодавстві України термін "парантела" замість "черга", і пояснюють це тим, що "у чергах зазвичай чекають чогось". Проте з таким твердженням важко погодитися. Термін "черга" застосовується не тільки у законодавстві України, застосування цього терміна в Україні зумовлене, зокрема, історичним та культурним : фактором. У зв'язку з цим запозичення іншомовного терміна та перенесення його в законодавство України, на наш погляд, недоцільне. Крім того, термін "черга" має кілька лексичних значень, одне з яких розкриває його зміст у спадкуванні. Якщо йти шляхом цих вчених, то, мабуть, краще застосувати термін "розряд", але нині змінювати термін "черга" немає, мабуть, необхідності.

У ЦК України спадкуванню за законом відведено статті 1258-1267. Спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. Всього встановлено п'ять черг спадкоємців за законом, а також існує спадкування за правом представлення.

Аналізуючи законодавство України щодо черг спадкоємців за законом, хотілося б зазначити, що в перспективі акцент у праві має ставитися на розширення кола спадкоємців за законом. Мабуть, людина, яка є власником майна, не хотіла б, щоб після її смерті воно переходило до держави і ним розпоряджалися якісь "чужі" люди. Щоб уникнути такої ситуації, закон надає право громадянам заповідати майно іншим особам. В Україні не всі громадяни користуються цим правом, і щоб "уберегти" майно, у майбутньому слід перейняти досвід Німеччини. Встановлення такого великого кола спадкоємців за законом можна пояснити двома факторами: бажанням звести до мінімуму можливості переходу майна у розряд відумерлого; зверненням за досвідом до країн, де такий підхід виправдано.

УФранції, як вказувалося вище, в основу класифікації спадкоємців за законом покладено систему розрядів. Перший розряд - низхідні родичі спадкодавця (діти, онуки), другий розряд - батьки, брати, сестри та їхні низхідні родичі, які спадкують за правом представлення, третій - інші висхідні (дід, баба, прадід, прабаба). В останній розряд віднесено інших родичів бокової лінії (двоюрідні брати, сестри, дядьки, тітки). Вдову (вдівця) формально не включено в жоден із розрядів, але вона (він) йде переду спадкоємців четвертого розряду і усуває їх від спадкування.  Якщо існують спадкоємці більш високого розряду по одній із ліній (батьковій чи материній), то вдова набуває право власності лише на 1/2 частину майна, У інших випадках отримує лише узуфрукт на частину майна (на 1/4 - при наявності спадкоємців першого розряду, на 1/2 - у всіх інших випадках

Тобто законодавство більшості країн закріпило норму про те, що наявність хоча б одного спадкоємця попереднього розряду (черги) усуває від  спадкування осіб нижчестоящого рівня, але в середині розряду родич більш близького ступеня спорідненості усуває від спадкування родича далекого ступеня спорідненості.

Узагальнюючи законодавство щодо кількості черг, розрядів або парантел, можна помітити, що кожна країна намагається розібратися у тому, кого з родичів віднести до спадкоємців за законом, визнати пріоритетним  з них тощо.

За останні роки законодавство розширює права усиновлених: вони були прирівняні у спадкових правах до законно народжених дітей у Франції (Закон прийнято 1966 p.), Німеччині (Закон 1977 p.), Швейцарії (Закон  1972 р.) тощо.

Зазначимо, що включення батьків до кола спадкоємців за законом першої черги є однією з особливостей права країн колишнього СРСР (ст. 1261 ЦК України, ст. 1336 ЦК Грузії, ст. 1057 ЦК Білорусі, ст. 1061 ЦК Казахстану), водночас у деяких країнах Європи батьки зараховані до другої черги спадкоємців після дітей, внуків, правнуків (ст. 748 ЦК Франції).

        Законодавство більшості країн дозволяє бути спадкоємцем вдівцю вдові), але його правове становище по-різному регламентується спадковими нормами. Так, ЦК Бразилії допускає його (її) до спадкування за умови,  що до моменту смерті спадкодавця він проживав разом з ним, або доведе,  що спільне проживання було

неможливим не з його вини (ст. 15 79) За  відсутності низхідних і висхідних він відсторонює від спадкування бокових родичів; за наявності дітей отримує узуфрукт на 1 /4 майна померлого,  а при їх відсутності - по 1/2 незалежно від наявності висхідних (ст. 1611)   У ЦК Перу, зокрема, такі правила закликання до спадкування: з дітьми  вдова (вдівець) спадкує майно у рівних частках (ст. 822), але вона може обрати узуфрукт на 1/3 спадщини (ст. 823); з батьками та іншими висхідними - у рівних частках (ст. 824); за відсутності висхідних і низхідних усуває бокових родичів (ст. 825). У ЦК Колумбії вдова (вдівець) посідає сьоме  місце у черзі осіб, які закликаються до спадкування за законом.

Зауважимо, що у багатьох країнах Європи вдова (вдівець), закликається до спадкоємства з відповідною чергою спадкоємців (Болгарія) і може успадковувати все майно одноособово лише при відсутності родичів перших трьох кровних груп (Швейцарія) або чотирьох груп (Румунія).

     В Україні (ст. 1261 ЦК) серед спадкоємців за законом першої черги названопершим чоловіка (дружину) померлого, за умови перебування у зареєстрованому з померлою (им) шлюбі. Цікава норма щодо цього існує в KS Грузії. Так, за рішенням суду чоловік (дружина) може бути позбавлений( а) права спадкувати за законом, якщо буде підтверджено, що шлюб із спадкодавцем не менше як за 3 роки до відкриття спадщини був фактично перерваний і подружжя проживало окремо (ст. 1341 ЦК).