Як свідчить світова практика, зростання продуктивності тва­рин і підвищення якісних характеристик продукції тваринництва мож­ливе лише за рахунок сталого розвитку селекції й племінної справи. Не останнє місце у забезпеченні ефективності селекційних процесів відіграє їх юридичне закріплення у відповідних нормативно-правових актах. Водночас для юристів певну складність становить розуміння ма­теріального змісту нормативно-правових актів, тобто сутності селекції й племінної справи через наявність значного масиву спеціальної термі­нології. Для порівняння, у аграрних вищих навчальних закладах існує окремий напрям підготовки «Зооінженерія» за спеціальністю «Техно­логія виробництва і переробки продукції тваринництва», у основі яко­го і лежить вивчення особливостей розведення різних видів сільсько­господарських тварин.

Тим не менше студентам юридичних спеціальностей, які вивчають аграрне право, необхідно розуміти сутність основних категорій і техно­логічних процесів у тваринництві для правильного застосування норм спеціального законодавства. Насамперед, слід розрізняти селекцію і племінну справу у тваринницькій галузі. Селекцією є цілеспрямована творча діяльність фахівців, спрямована на створення групи племінних тварин (породи, порідного типу, лінії, родини тощо), яка має нові висо­кі генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам. При цьому племін­ною є чистопородна або одержана за затвердженою програмою пород­ного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.

Отже, в результаті селекційного процесу створюється група тва­рин, які відзначаються підвищеною продуктивністю або якістю одер­жуваної продукції. Проте ефективність такого селекційного досягнен­ня є поки що локальною і у масштабі країни є досить незначною через невелику кількість тварин у групі. Народногосподарське значення по­лягає саме у поширенні корисних властивостей тварин, одержаних у процесі селекції, на всю територію країни і підтримку їх прояву протя­гом максимального періоду часу. Виведена в результаті селекції нова порода є поліпшуючою, яка використовується для поліпшення племін­них і продуктивних якостей тварин інших порід та виведення нових порід, порідних типів, ліній, родин. Покращення властивостей інших порід здійснюється шляхом застосування племінних (генетичних) ре­сурсів поліпшуючих порід (сперми, ембріонів, яйцеклітин, інкубацій­них яєць, які мають племінну (генетичну) цінність). Виконання таких задач і покладається на племінну справу. Таким чином, племінна спра­ва — це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господар­ських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Відповідно до «Загальнодержавної програми селекції у тваринниц­тві на період до 2010 року», затвердженої однойменним Законом Украї­ни від 19 лютого 2004 р. за№ 1517-ІУ, усього в господарствах України розводять 25 порід великої рогатої худоби, 13 — свиней, 12 — овець, 14 — коней, 18 порід і кросів птиці, 5 порід кролів, 4 — норки, 2 — ли­сиць, 4 - нутрій, 3 - бджіл та 9 - риб. Загалом організація селекційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до загальнодержавних програм селекції у тваринництві, які розробляються та здійснюються Кабінетом Міністрів України і затверджуються відповідним Законом України. Загальнодержавні програми селекції у тваринництві розроб­ляються на період 5—10 років і є обов´язковими для виконання всіма суб´єктами племінної справи у тваринництві.

Господарська діяльність у племінній справі в тваринництві, пов´я­зана з виробництвом, зберіганням і реалізацією племінних (генетич­них) ресурсів, проведенням генетичної експертизи походження та ано­малій тварин, підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону Украї­ни «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності у племінній спра­ві в тваринництві» від 20 лютого 2003 р. Ліцензування здійснюється ліцензійною комісією Міністерства аграрної політики України на під­ставі Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання, реалізації племін­них (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи похо­дження та аномалій тварин, затвердженого наказом Мінагрополітики від 15 серпня 2005 р. № 380.

Об´єктами племінної справи у тваринництві відповідно до Закону України «Про племінну справу у тваринництві» є велика рогата худо­ба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутро­ві звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції. Суб´єктами племінної справи у тваринництві є: 1) власники племінних (генетичних) ресурсів; 2) підприємства (об´єднання) з племінної спра­ви, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; 3) підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи—суб´єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів;

4) власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Суб´єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, Міністерства аграрної політики України залежно від на­пряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів присво­юється відповідний статус на основі Положення про присвоєння відпо­відних статусів суб´єктам племінної справи у тваринництві, затвердже­ного спільним наказом Мінагрополітики та УААН від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстрованого в Мін´юсті України 20 серпня 2001 р. за №721/5912.

Під статусом розуміється певний стан суб´єкта племінної справи у тваринництві, який визначається видом і напрямом його діяльності, якістю наявних племінних (генетичних) ресурсів та рівнем ведення селекційно-племінної роботи. Відповідний статус суб´єкта племінної справи у тваринництві визначається за результатами проведення дер­жавної атестації та переатестації на основі Положення про відповід­ність суб´єктів племінної справи у тваринництві статусу племінного заводу, племінного репродуктора і племінного птахорепродуктора, за­твердженого наказом Міністерства аграрної політики України і Україн­ської академії аграрних наук від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстро­ваного в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2001 р. за № 722/5913, а у бджільництві — на основі Технологічних вимог до проведення се­лекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атес­тації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 185/83, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за № 739/4960.

Статус присвоюють залежно від напряму діяльності та якості пле­мінних (генетичних) ресурсів суб´єктам племінної справи у тварин­ництві: племінний завод, племінний репродуктор, селекційний центр, підприємство (об´єднання) з племінної справи, контрольно-випробу­вальна станція, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції, кінний завод, заводська конюшня, іподром, трендепо, племінна пасіка, племінний бджоло розплідник, племінна станція із шовківництва, гренажний за­вод. Гренажний завод - сільськогосподарське підприємство, яке виро­бляє промислову гібридну грену (гусінь) шовковичного шовкопряду для забезпечення потреб галузі шовківництва. У конярстві трендепо — це сільськогосподарське підприємство з племінного конярства, яке здій­снює виявлення та облік працездатності племінних коней ваговозних, призових та спортивних порід шляхом їх відповідного тренінгу і випро­бувань.

Процедуру присвоєння статусу конкретним племінним підприєм­ствам врегульовано наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук «Про присвоєння суб´єктам пле­мінної справи у тваринництві статусів племінного заводу, племінного репродуктора, племінного птахорепродуктора, племінної пасіки і пле­мінного бджолорозплідника» від 22 лютого 2002 р. № 54/17.

Ефективність племінної справи прямо залежить від стану племін­ного обліку на підприємствах, які використовують племінних тварин або інші племінні (генетичні) ресурси. Племінний облік застосовуєть­ся з метою організації точного, систематичного обліку походження кож­ної тварини, її селекційних ознак для проведення селекційно-племін­ної роботи, удосконалення існуючих та розробки нових ефективних методів практичної селекції, визначення більш раціональних методів добору та підбору тварин у конкретних умовах вирощування. Племін­ний облік — це визначення та внесення до документів з племінної спра­ви (племінної документації) суб´єктами племінного тваринництва да­них про походження, продуктивність, тип, характер спадковості і наслі­дування господарсько-корисних ознак та інші індивідуальні якості тварин з метою одержання систематизованих відомостей, необхідних для ведення племінної справи. Племінний облік має бути чітким, своє­часним і не громіздким. Він узгоджується з первинним зоотехнічним та бухгалтерським обліком і складається з таких елементів: ідентифі­кації (присвоєння клички та ідентифікаційного номера), зважування, промірів, запису інформації про тварину у відповідні форми племінно­го обліку.

Таким чином, у племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності тварин усіх статевовікових груп. Форми племінного обліку тварин ведуть спеціалісти суб´єктів племін­ної справи у тваринництві незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності до вибуття тварини, після чого передаються і зберігаються в архіві.

Племінний облік має свої особливості залежно від виду сільсько­господарських тварин і здійснюється на основі таких нормативних до­кументів: 1) Інструкції з ведення племінного обліку в молочному і мо­лочно-м´ясному скотарстві, затвердженої наказом Міністерства аграр­ної політики України від ЗО грудня 2003 р. № 474, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за№ 96/8695; 2) Інструк­ції з ведення племінного обліку в м´ясному скотарстві, затвердженої на­казом Мінагрополітики України від 6 червня 2002 р. № 154, зареєстро­ваної в Міністерстві юстиції України 19 червня 2002 р. за№ 517/6805;