З урахуванням викладеного, можна систематизувати права та обов’язки сторін договору перевезення вантажів автомобільним транспортом з надання транспортних засобів. Перевізник зобов’язаний: по-перше, надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором; по-друге, визначити такий тип та таку кількість транспортних засобів, які необхідні для забезпечення доставки у повній цілості в пункт призначення такої кількості вантажу, яку надав йому вантажовідправник; по-третє, визначити придатність транспортних засобів  для  перевезення  даного  виду  вантажу:їх справний стан як в технічному, так і комерційному відношенні, відповідність рухомого складу санітарним нормам.

Вантажовідправник зобов’язаний: утримувати вантажно-розвантажувальні майданчики  та  під’їзні  шляхи  до них згідно з  вимогами чинної нормативної документації.

 Права та обов’язки сторін договору, пов’язані з пред’явленням вантажу до перевезення, підлягають окремому розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 917 ЦК України відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Ч. 3 ст. 308 ГК України та ст. 52 САТ  також визначають такий обов’язок вантажовідправника. 

Відповідно до п. 10.4. Правил вантаж,  який  був  поданий  вантажовідправником у стані,  що не відповідає правилам перевезень,  і не був приведений у відповідний стан  у  строк,  що забезпечує своєчасне відправлення,  вважається неподаним,  а  перевезення  таким,  що  не  здійснилося з вини вантажовідправника.

         Під час пред’явлення вантажів до перевезення вантажовідправник зобов’язаний виконати загальні та спеціальні вимоги, що випливають з нормативно-правових актів. Загальні вимоги пред’явлення вантажів пов’язані з визначенням їх ваги, стану тари та упакування, маркування, страхування тощо.

         Ці вимоги підлягають виконанню вантажовідправником незалежно від роду пред’явленого вантажу. Що стосується  спеціальних вимог, то вони підлягають виконанню вантажовідправником лише під час пред’явлення до перевезення вантажів, які характеризуються специфічними особливостями (небезпечні, великогабаритні, швидкопсувні тощо).

Відповідно до розділу 1 Правил вантажем визнаються всі предмети з моменту прийняття для  перевезень  до здачі одержувачу вантажу. Розділ 2 Правил визначає загальні відомості про вантажі. Крім цього, ст. 1 Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів” дає визначення небезпечних вантажів. 

Одним із заходів щодо попередження втрати, пошкодження або псування вантажів, який зобов’язаний виконати вантажовідправник, є застосування тари, пакування тощо. Правильно затарений вантаж менше зазнає впливу зовнішніх факторів та ризику пошкодження під час транспортування. Цим визначається цільове призначення тари, але не вичерпується її значення при перевезенні вантажів.                 

          Вантажі, які  потребують   тари   для   запобігання   втраті, недостачі,  псуванню  і  пошкодженню  їх при перевезенні,  повинні пред’являтися до  перевезення  у  справній  тарі,  яка  відповідає державним стандартам або технічним умовам,  а в окремих випадках - в іншій справній тарі, що забезпечує їх повне збереження (п. 52 САТ).

Правила упакування вантажів встановлюються в розділі 5 Правил. При  виборі  упаковки   потрібно   враховувати   спосіб, відстань  і тривалість транспортування,  можливість перевантаження вантажу  в  дорозі,  температурний  режим  і  вологість  під   час транспортування,  пору  року (погодні умови),  сумісність з іншими вантажами тощо. Характер  упаковки  повинен  відповідати  виду  вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам.

Широке застосування у якості тари здобули вантажні контейнери, піддони та пакети. Правила перевезень вантажів у контейнерах визначені в розділі 17, а на піддонах та у пакетах – в розділі 18  Правил.

Застосування контейнерів не лише позбавляє вантажовідправників від необхідності пакувати вантажі, що підлягають перевезенню, в спеціальну дорогу тару, підвищує збереження та усуває втрати вантажів під час перевезення, але і дозволяє перевозити вантажі безпосередньо від складу відправника до складу одержувача, обминаючи проміжне зберігання, створює сприятливі умови для комплексної механізації вантажно-розвантажувальних робіт і дає більший економічний ефект [137, с. 29].    

Важливе значення під час приймання вантажу до перевезення має перевірка придатності тари та пакування. Це пов’язано з тим, що недотримання правил приймання вантажу в частині огляду тари та пакування може призвести до пошкодження та псування вантажу при транспортуванні, пошкодження рухомого складу, а при перевезенні небезпечних вантажів може бути причиною пожежі, вибуху, пошкодження та псування автомобілів та їх обладнання, будівель, споруд, та вантажів, що знаходяться на автомобілі, а також каліцтва, отруєння, опіків або опромінення людей та тварин. З метою уникнення таких наслідків та  забезпечення збереження вантажів, автоперевізник має перевірити шляхом зовнішнього огляду відповідність тари характеру вантажу, умовам перевезення та забезпеченню збереження вантажів при перевезенні. Якщо під час такого огляду будуть помічені такі недоліки, які викликають побоювання втрати, псування або пошкодження вантажу, перевізник (в особі водія) зобов’язаний вказати  вантажовідправнику на ці недоліки, а останній зобов’язаний привести тару або пакування відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник  відповідає  за  всі  наслідки  неправильного пакування вантажів (бій,  поломка, деформація, теча тощо), а також застосування  тари  й  упаковки,  що  не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам (п. 10.16. Правил).

Збереження вантажів в процесі перевезення також забезпечується маркуванням, яке індивідуалізує вантажі при перевезенні. Маркування дає можливість встановити належність вантажу певному вантажовідправнику (вантажоодержувачу), забезпечує доставку його за призначенням у випадку втрати товарно-транспортного документа та вказує на застосування особливих заходів обережності під час перевезення. Тому відповідно до п. 52 САТ та п. 7.1. Правил при пред’явленні  вантажів  у  тарі  або  упаковці  і штучних вантажів  дрібними відправками вантажовідправник зобов’язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце відповідно до   державного стандарту. Правила маркування вантажів визначені в розділі 7 Правил.

Данні маркування мають повністю відповідати даним, які зазначаються вантажовідправником в товарно-транспортному документі. Невідповідність данних маркування данним товарно-транспортного документа на практиці призводить до доставки вантажу не за призначенням, а отже, до збільшення транспортних витрат, тому що вантаж або повертається вантажовідправнику або за вказівкою останнього спрямовується на іншу адресу. З метою встановлення певного порядку, ми б вважали за необхідне в Правилах встановити, що автоперевізник не повинен приймати вантаж до перевезення, якщо дані маркування не відповідають даним товарно-транспортного документа.

Дуже важливою умовою для договору перевезення вантажів є визначення ваги вантажу, яке здійснюється сторонами під час приймання вантажу до перевезення. Визначення ваги встановлює кількість вантажу, яку прийнято автоперевізником до перевезення і має бути видана ним вантажоодержувачу, а також необхідне для визначення розміру плати за перевезення. Крім того, визначення ваги вантажу індивідуалізує відправлення, визначає умови його навантаження та забезпечує правильне використання вантажності рухомого складу, а тим самим і безпеки руху. Порядок визначення ваги вантажів наведений у розділі 6 Правил.

Вантаж приймається  без  перевірки ваги,  якщо  він  поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб вантажовідправника.  Крім того,  він може бути прийнятий за масою, яку оповістив вантажовідправник.

Відповідно до п. 10.15. Правил  перевізник    може   вимагати   додаткової   перевірки кількості вантажу. Здійснення перевірки ваги перевізником є умовою належного виконання ним обов’язку щодо видачі вантажу одержувачу в кількості, прийнятій до перевезення. Виконання цього обов’язку спирається не лише на відповідні приписи закону, але і на вимоги вантажоодержувача, що випливають з договору перевезення. А тому воно носить цивільно-правовий характер.

З урахуванням викладеного, можна так систематизувати права та обов’язки сторін договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, пов’язані з пред’явленням вантажів до перевезення. Вантажовідправник зобов’язаний: застосувати придатну тару (пакування), визначити вагу вантажу, здійснити маркування. Причому, даному обов’язку вантажовідправника відповідає право перевізника на відмову від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Що стосується прав та обов’язків, пов’язаних із завантаженням та вивантаженням вантажів, то, по-перше, питання про розподіл обов’язків щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт вирішується так: обов’язок щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт може покладатися як на перевізника, так і на вантажовідправника (вантажоодержувача) (ч. 1 ст. 918 ЦК України). Правила так само встановлюю цей обов’язок (п. 8.7.). Причому, на автомобільному транспорті встановлено, що у випадку,  коли перевізник бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт, він несе відповідальність  за  пошкодження  вантажу  під  час вантаження та розвантаження (п. 8.8. Правил).

Процедурні питання завантаження (вивантаження) вантажу регулюються нормами, що містяться в розділі 8 Правил. Безпосередньо в обов’язки щодо завантаження входять такі: вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав’язування    вантажів, відчинення за зачинення бортів автомобіля з бортовою платформою, пломбування  вантажів.  В обов’язки по вивантаженню включаються: зняття закріплення, укриття і зав’язування вантажів,  вивантаження вантажів з автомобіля, а також відчинення та зачинення бортів, очищення рухомого складу після розвантаження.

Порядок пломбування  автомобілів,  причепів,  окремих  секцій автомобілів, цистерн і контейнерів встановлюється в розділі 9 Правил. Пломбування  вантажів  проводиться  вантажовідправником  з   його ініціативи або на вимогу перевізника.