У багатьох штатах законодавством передбачається кримінальна відповідальність за ненасильницькі статеві зносини. Наприклад, в КК штату Каліфорнія (США) передбачена відповідальність за статеві зносини з особою під впливом обману щодо факту, і яка не розуміє характеру обману щодо факту, зокрема, через перебування у безсвідомому стані або у стані сп'яніння (п. (а)(3), (а)(4) ст. 261). Слід відзначити, що не всякий обман породжує кримінальну відповідальність за вчинене. Якщо, наприклад, лікар переконав пацієнтку вступити з ним у статеві зносини, сказавши, що це - спосіб лікування, то він не винен у зґвалтуванні [339; 326]. А якщо лікар сказав жінці, що в медичних цілях необхідно ввести до її статевого органу якийсь інструмент і вона погоджується, а замість цього він вчиняє статеві зносини з нею, він винен у зґвалтуванні, оскільки на це не було "ефективної згоди" з її боку. В даному випадку має місце "обман щодо факту" або "обман щодо природи дії" [339; 345]. У КК штату Юта (США) прямо передбачено, що у випадку, коли статевий акт вчинено працівником закладу охорони здоров'я чи релігійним вихователем під приводом проведення професійної діагностики, консультації або лікування, і під час акту жертва розумно вважала, що акт був з медичної чи професійної точки зору виправданий, статевий акт буде вважатись таким, що відбувся без згоди потерпілої особи і буде мати наслідком притягнення винного до кримінальної відповідальності за зґвалтування (п. (12) ст. 76-5-406).

Законодавство багатьох штатів містить спеціальні норми про відповідальність за статеві зносини з розумово відсталими, психічно хворими особами, котрі через це не можуть оцінити відповідну поведінку або дати "легальну" згоду на статевий акт (наприклад, п.2(с) ст. 940.225 КК штату Вісконсин (США), п. 4(е) ст.794.011 КК штату Флорида (США); п.3 (а) ст.35-42-4-1 КК штату  Індіана (США), п. 6 ст.76-5-406КК штату  Юта (США), п. 4 (b) ст. 22.011 КК штату Техас (США)). У окремих штатах ця обставина розглядається як така, що обтяжує відповідальність за зґвалтування.

 Особливістю КК ряду штатів є встановлення відповідальності за зґвалтування, вчинене щодо особи, яка не досягла певного віку, незалежно від того, чи дала вона згоду на статевий акт. У більшості штатів такий вік встановлений законодавчо. Він визначений по-різному. Наприклад, у штаті Огайо  - 13 років (п.А (3) ст. 2907.02 КК), штатах Кентуккі та Юта - 14 років (ст. 510.050 КК штату Кентуккі та п.9 ст. 76-5-406 КК штату Юта), штаті Алабама - 16 років (п. а(1) ст. 13А-6-62 КК), штатах Техас  та Нью-Йорк - 17 років (п.(а) (2А) ст. 22.011 КК штату Техас, п.2 №130-25 КК штату Нью-Йорк).

 У кримінальних кодексах багатьох штатів зґвалтуванню присвячено кілька статей кодексу, що містять великий перелік обставин (як обтяжуючих, так і пом'якшуючих) його вчинення.

 Норми, що встановлюють відповідальність за зґвалтування та інші статеві злочини, у країнах релігійної сім'ї права становлять неабиякий інтерес, оскільки вони кардинальним чином відрізняються від положень законодавств країн сім'ї загального чи континентального права. Характерною особливістю мусульманського права є віднесення до категорії злочинів ,хадд, перелюбства та неправдивого звинувачення у перелюбстві. В Корані сказано: ,Перелюбця і перелюбку бийте кожного з них сотнею ударів, (глава 24, вірш 2). Таким чином, кримінальне законодавство держав, що належать до релігійної сім'ї права, досить детально регламентує статеві відносини, встановлює сувору кримінальну відповідальність за діяння, які не розглядаються як злочини у інших країнах.

 В кримінальному праві Ізраїлю злочини проти статевої недоторканості і статевої свободи вважаються одними із самих тяжких. В Ізраїлі відсутній кримінальний кодекс. Замість нього існує цілий ряд законів, що встановлюють кримінальну відповідальність. Фундаментальним і найбільш повним вважається ,Закон про покарання, 1977 року, який складається із основної і особливої частин. Крім того, існує ,Закон про запобігання сексуальних домагань, 1998 року.  Кримінальна відповідальність за статеві злочини встановлена в цих двох законах.

 Всі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості відповідно до ізраїльського кримінального права, складаються із 2-х елементів злочину - actus reus (протиправне діяння) і mens rea (еквівалент терміну ,вина, за українським кримінальним правом).

 Форма mens rea, що вимагається ізраїльським законом для того, щоб визнати особу винною у вчиненні статевого злочину, перекладається як ,усвідомлення поведінки такою за своїм характером і усвідомлення існування обставин, які описані законом, (ст. 20 (алеф) ,Закону про покарання,), однак у ст.20 (гімель)(1) вказано, що ,підозра на те, що поведінка є такою за своїм характером і підозра на існування обставин, котрі описані законом, прирівнюється до їх усвідомлення, якщо особа утримається від з'ясування характеру поведінки і існування обставин, вказаних вище,. Тобто, закон трактує всі сумніви щодо усвідомлення винним обставин та характеру вчинюваних дій не на користь винного.

 У ст. 345 (алеф) "Закону про покарання Ізраїлю" містить конститутивні ознаки зґвалтування. Ст.354 (гімель) присвячена визначенню основних понять даного розділу закону, що присвячений статевим злочинам. Так, зокрема, дана норма допомагає нам з'ясувати зміст поняття "статеві зносини" - це введення чоловічого статевого органу або будь-якої частини людського тіла, а також будь-якого предмету до статевого органу жінки. Верховний суд Ізраїлю у справі № 5165/98-6 визначив, що поняття ,введення, у такому контексті включає в себе також початкову стадію процесу, і немає необхідності доводити, що було повне введення статевого органу чоловіка або будь-якої частини людського тіла або якого-небудь предмету у статевий орган жінки. У цій справі суд наголосив, що потерпіла може залишитися цнотливою після такого ,неповного, статевого контакту, але, незважаючи на це обвинуваченого можна буде визнати винним у закінченому злочині (зґвалтуванні).

 Слід відмітити, що потерпілою при вчиненні злочину, передбаченого у ст.345 може бути лише особа жіночої статі. При цьому не має значення її моральний вигляд, поведінка перед актом зґвалтування, соціальний статус та інші ознаки особи. ,Закон про покарання, не виключає відповідальності за зґвалтування повії, співмешканки, або дружини, що є характерним для кримінального законодавства інших окремих країн, що належать до цієї сім'ї права.

Слід відзначити окремі вади ,Закону про покарання, Ізраїлю. По-перше, зґвалтування чоловіка жінкою не є кримінально караним діянням. Єдине, в чому можна звинуватити таку жінку, - це розпутні дії, за які встановлено максимальне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі (ст.348 (бет)). Принцип рівного захисту обох статей явно порушено. У 2002 році в парламенті було запропоновано на розгляд поправку до ,Закону про покарання,, в якій пропонувалось встановити кримінальну відповідальність за примушування чоловіка зі сторони жінки  вступити з нею у статеві зносини у природній чи неприродній (анальний чи оральний секс) формі за однієї із обставин, згаданих у статті 345 із відповідними змінами. Такі дії жінки прирівнювались до дій ґвалтівника за статтею 345. Підставою для винесення поправки на розгляд послужив випадок, який мав місце у одній із ізраїльських шкіл, коли вчителька школи була звинувачена у тому, що примусила вступити з нею у статеві зносини одного із її учнів. Прокуратура була вимушена піти на компроміс із звинуваченою через відсутність статті, за якою можна було б звинуватити жінку у зґвалтуванні чоловіка. Запропоновані поправки не пройшли попереднього читання і на сьогодні дане питання не врегульоване законодавством.

 По-друге, за змістом у статтях 346(алеф) і 347(алеф) повинні міститися абсолютно однакові обставини; єдиною відмінністю між ними є лише те, що в ст. 246 (алеф) мова йде про природні статеві зносини, а у ст. 347(алеф) - про неприродні. Але при порівнянні двох цих статей можна виявити, наприклад, що у ст.346(алеф) є обставина ,і вона не є його дружиною,, тоді як у ст. 347(алеф) вона відсутня. Складається парадоксальна ситуація: чоловік, що вступає у статеві зносини з неповнолітньою дружиною, не підлягає кримінальній відповідальності, але при цьому, якщо він буде займатись з нею сексом в неприродній формі, то підлягатиме кримінальній відповідальності за ст. 347(бет).

 Основною дією, що становить конститутивну ознаку складу зґвалтування, становить статеве зношення, вчинене чоловіком щодо жінки без її згоди. У КК країн, що належать до релігійної сім'ї права, дається перелік обставин, наявність яких виключає цю згоду. Характерним для кримінального законодавства цієї правової сім'ї є відсутність відповідальності за зґвалтування власної дружини (наприклад, ст. 375 КК Індії). Досить суворо караються статеві зносини з кровними родичами. Зґвалтування, вчинене щодо таких осіб, карається смертною карою (наприклад, п.1 № 398 КК Іраку).

 При аналізі кримінального законодавства країн, що належать до скандинавської сім'ї права, можна виділити певні термінологічні та змістовні особливості.

 Відповідно до ч.1 ст. 1 глави 6 ,Про статеві злочини, КК Швеції, особа, яка шляхом насильства або погроз, які виступають або представляють потерпілій особі безпосередню небезпеку, примушує останню до статевих зносин або до заняття схожою статевою діяльністю, яка, враховуючи природу насильницьких дій, і обставин в цілому, прирівнюється до примусового вступу у статевий зв'язок, повинна бути засуджена за зґвалтування.

 У КК Норвегії встановлено, примушування насильством або загрозливою поведінкою виконувати відповідні дії самим з собою буде розглядатись як зґвалтування (абз.1 № 192 КК).

 Кримінальне законодавство країн, що належать до сім'ї традиційного права, визначає зґвалтування як зваблення особи жіночої статі, яка досягла 13 років, із застосуванням насильства або погроз (ст. 177 КК Японії). До зґвалтування прирівнюється зваблення жінки з використанням її безпорадного стануабо нездатності цієї особи чинити опір, або доведення її до безсвідомого стану або стану, в якому вона не здатна чинити опір (ст. 178 КК Японії). Відповідно до ст. 299 КК Республіки Корея, вчинення таких дій з особою, котра перебуває у безпорадному стані або з використанням її "неусвідомленої поведінки" розглядається як квазізґвалтування, хоча покарання за це встановлено таке ж, як і за зґвалтування.

 Цікавим є визначення зґвалтування у КК Таїланду: будь-хто, хто вступає в інтимний зв'язок з жінкою, що не є його дружиною, проти її волі, погрожуючи їй яким-небудь способом, вчиняючи акт насильства, користуючись тим, що жінка знаходиться у безпорадному стані, або робить так, що жінка сприймає його за іншого чоловік, вчиняє зґвалтування (№1 ст.276 КК).

 У КК КНР, що належить до соціалістичної сім'ї права, зґвалтування буде мати місце у разі вчинення статевих актів із застосуванням щодо жінки погроз і насильства (ч.1 ст. 236). Тобто, використання безпорадного стану потерпілої особи при вчиненні з нею статевих актів, не розглядається як зґвалтування. Але ч.2 ст.236 КК КНР містить спеціальне роз'яснення: "Розпусні дії щодо дівчини, яка не досягла 14 років, розглядається як зґвалтування". Такі дії можна вважати окремим проявом використання безпорадного стану.