Сучасне кримінальне право України визначає зґвалтування як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ч.1 ст. 152 КК України). Доктриною кримінального права України розроблені визначення зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину.

 Ю.В.Александров зазначає: ,Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї із них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або з використанням її безпорадного стану, [191, с.313].

 С.І.Селецький визначає зґвалтування як ,статевий акт, учинений проти волі потерпілої із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої. …Зґвалтування порушує статеву волю жінки, яка є видовим об'єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє лише статеву волю жінки, [235, с.61]. На нашу думку, таке твердження є некоректним. Ст. 152 КК 2001 року охороняє статеву свободу та статеву недоторканість як жінок, так і чоловіків. Можливо, дане положення може бути висловлене та належним чином обґрунтоване на сторінках монографічного дослідження, але є неприпустимим на сторінках навчального посібника, орієнтованого на студентів, слухачів тощо.

 Термін "зґвалтування" вживається у національному законодавстві та у більшості КК зарубіжних країн. Але слід застерегти, що у окремих КК зарубіжних держав для позначення даного злочину вживаються й інші терміни, зокрема, "статеве співжиття" (№201 КК Австрії), "порушення сексуальної свободи" (ст. 171 КК Республіки Сан-Марино), "сексуальне насильство" (арт. 609 bis КК Італії), "сексуальна агресія" (ст. 178 КК Іспанії), "сексуальний напад" (ст. 217 КК Канади, ст. 22.011 КК штату Техас (США), 396 КК Іраку), "сексуальний злочин" (№ 2242 Зводу законів США), "посягання сексуального характеру" (ст. 940.225 КК штату Вісконсин (США)). Крім того, в окремих нормативних актах кримінально-правового характеру хоч і вживається термін "зґвалтування", але його зміст є "розширеним", тобто включає й інші дії сексуального характеру, що національною доктриною права розглядаються як інші злочини (наприклад, ст. 222.23 КК Франції, ст. 190 КК Швейцарії, №354 (гімель) "Закону про покарання" Ізраїлю, ч.1 ст.1 гл.6 "Про статеві злочини" КК Швеції, № 219 КК Данії, ст. 143 Закону про кримінальну юстицію і публічний порядок 1994 року Великої Британії тощо). В подальшому у даній роботі для позначення даного виду злочину буде використовуватись термін, який вживається у національному законодавстві, - зґвалтування. Основна увага приділятиметься таким конститутивним ознакам складу зґвалтування: статеві зносини, фізичне насильство, погроза застосування фізичного насильства, використання безпорадного стану при вчиненні даного виду (різновиду) злочину.

 Основна дія в межах зґвалтування - вчинення статевого проникнення. Цей елемент має місце при описанні злочину у всіх кримінальних кодексах держав, законодавство яких нами проаналізовано, хоча позначається різними термінами та може не співпадати за змістом. Залежно від висвітлення змісту основної дії при вчиненні зґвалтування, проаналізовані нами країни умовно можна поділити на три групи. До першої групи належать країни, у кримінальних кодексах яких йдеться про "статеві зносини", під якими розуміється сполучення чоловічих та жіночих статевих органів вагінальним способом. До другої групи належать країни, кримінальне законодавство яких вважає зґвалтуванням будь-яке сполучення статевих органів - вагінальне, анальне, оральне. До третьої групи належать країни, кримінальне законодавство яких кваліфікує як зґвалтуванням навіть незначне умисне торкання до статевих органів іншої особи з метою збудити чи задовольнити свою (чи іншої особи) статеву пристрасть (наприклад, п. (а) ст. 750.520 КК штату Мічиган (США)) та інші дії сексуального характеру.

 У більшості КК країн, що належать до постсоціалістичної сім'ї права, основний склад зґвалтування полягає у вчиненні статевих зносин із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. У КК Республіки Бєларусь міститься вказівка, що статеві зносини вчиняються всупереч волі потерпілої (ч.1 ст. 166), а у КК Естонії (ч.1 ст.144), КК Литовської республіки (ч.1 ст.149), КК Республіки Вірменія (ч.1 ст.138) - проти волі. Максимальним фізичним насильством, що охоплюється основним складом злочину, є завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за винятком КК Республіки Польща, де основний склад злочину не передбачає застосування фізичного насильства як конститутивну ознаку складу злочину, а у КК Республіки Болгарія зазначено, що завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості при вчиненні зґвалтування, є обставиною, що обтяжує зґвалтування, та кваліфікується за п.2 ч.3 ст. 152 КК Республіки Болгарія.

Погроза фізичним насильством у деяких КК країн цієї сім'ї права диференційована. Наприклад, зґвалтування, поєднане з погрозою вбивством або завданням тяжкої шкоди здоров'ю, розглядається як обставина, що обтяжує зґвалтування у КК РФ (п. "в" ч.2 ст. 131), КК Азербайджанської Республіки (п.4 ст. 149.2), КК Республіки Молдова (п. "g" ч. 2 ст. 171), КК Республіки Казахстан (п. "б" ч.2 ст.120), КК Киргизької Республіки (п.4 ч.2 ст.129), КК Республіки Узбекистан (п. "г" ч.2 ст.118). У деяких КК уточнюється адресат висловленої погрози: "до жінки чи до її близьких" (ч.1 ст.166 КК Республіки Бєларусь), "до потерпілої або до інших осіб" (ч.1 ст.131 КК РФ, ст.149.1. КК Азербайджанської Республіки, ч.1 ст.120 КК Республіки Казахстан) "до потерпілої або її близьких родичів" (ч.1 ст.129 КК Киргизької Республіки, ч.1 ст.138 КК Республіки Таджикистан), "до останньої або до іншої особи" (ч.1 ст.138 КК Республіки Вірменія). У окремих КК уточнюється зміст погрози: "проти життя чи здоров'я жінки" (п. 1 ст. 197 КК Угорщини), "безпосередньо вчинити напад на життя чи здоров'я, або життя чи здоров'я іншої близької особи" (№1 ст.221 КК Боснії і Герцеговини).

 Поняття "безпорадний стан потерпілої особи" у КК не розкривається, а міститься у постановах верховних судів. Наприклад, у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27 березня 1992 року "Про  судову  практику  у справах про зґвалтування та інші статеві злочини"; абз.1 п. 5 постанови Верховного суду Республіки Казахстан № 1 від 23 квітня 1993 року "Про практику застосування судами законодавства, що регламентує відповідальність за зґвалтування"; п.3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ № 11 від 15 червня 2004 року "Про судову практику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і 132 Кримінального кодексу Російської Федерації"; п.4 постанови Пленуму Верховного Суду Республіки Бєларусь № 9 від 16 грудня 1994 року "Про судову практику у справах про зґвалтування" вказано, що зґвалтування слід визнати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом (малолітній вік, фізичні вади, розлад психічної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику. Вказаною вище постановою Пленуму Верховного Суду РФ до такого стану віднесено ще й похилий вік потерпілої особи. У окремих КК акцентовано увагу на окремих проявах безпорадного стану. Наприклад, вчинення зґвалтування з використанням неможливості захистити себе або виразити свою волю (ч.1 ст. 171 КК Республіки Молдова) або нездатності жертви чинити опір чи виразити свою волю на вступ у сексуальні зносини (п. 1 ст. 197 КК Угорщини).

 У КК Республіки Польща статеві зносини, вчинені з використанням безпорадного стану потерпілої особи, розглядається як привілейований склад злочину (ст. 198 КК).

 У КК зарубіжних держав постсоціалістичної сім'ї права містяться й інші конститутивні ознаки складу зґвалтування. Наприклад, вчинення злочину з використанням обману ((№1 ст. 197 КК Республіки Польща).

 У КК країн, що віднесені нами до континентальної сім'ї права, зґвалтування розглядається як один із видів сексуальної агресії і включає в себе будь-який акт сексуального проникнення, що вчиняється щодо іншої особи із застосуванням фізичного насильства, примушування, погрози або обману (ст. 222-23 КК Франції).

 Варто звернути увагу на визначення зґвалтування як злочину відповідно до КК Швейцарії. Особливістю даного КК є те, що винним у вчинення зґвалтування є той, хто примушує особу жіночої статі до співжиття, при якому він погрожує їй, застосовує щодо неї психічне насильство або робить її нездатною чинити опір. Таким чином, у диспозиції статті прямо не передбачається застосування фізичного насильства при вчиненні злочину, що є характерним для зґвалтування у більшості проаналізованих нами КК.

 КК Бельгії визначає зґвалтування як будь-який акт сексуального проникнення, в якій би формі і яким би способом він не був вчинений, вчинений щодо особи, яка не дала свою згоду (№1 ст. 375 КК). Згода вважається відсутньою, зокрема, якщо акт був нав'язаний силою, примушуванням або хитрістю, або став можливим завдяки слабкому здоров'ю або фізичної чи розумової відсталості потерпілого (№2 ст. 375 КК).

 КК ФРН під зґвалтуванням розуміє дії особи, яка силою, погрозою реальної небезпеки, використовуючи ситуацію, коли жертва опиняється беззахисною перед діями особи, примушує зазнавати сексуальних дії особи або третьої особи щодо себе або вчиняти такі дії щодо особи, яка вчиняє діяння, або третьої особи (абз. 1 № 177 КК).

 У КК Сан-Марино міститься таке визначення порушення сексуальної свободи: "Будь-яка особа, котра, користуючись насильством, погрозою, гіпнотичним впливом або впливом під час безсоння, або використовуючи інші засоби, що підходять для цього, примушує іншу особу або спокушає її шляхом обману до вчинення статевих актів, карається…" (ч.1 ст. 171 КК).

 Абз.1 №201 КК Австрії передбачає відповідальність за примушування особи до вчинення або допускання статевого співжиття або іншого, тотожного статевому співжиттю сексуального діяння, застосовуючи тяжке, спрямоване проти неї насильство чи погрозу застосування тяжкої наявної небезпеки для її життя чи здоров'я.

Відповідно до ст. 242 КК Голландії, особа, яка актом насильства або іншою дією або погрозою насильством або погрозою іншою дією примушує, щоб інша особа підкорилась діям, які містять або включають проникнення в тіло статевим шляхом, винна у зґвалтуванні.

 Відповідно до арт. 609 bis КК Італії до кримінальної відповідальності за сексуальне насильство може бути притягнуто будь-яку особу, що насильством чи погрозою, або шляхом зловживання певною вадою, змусить будь-кого вчинити або терпіти статевий акт. Таке саме покарання повинно бути призначено будь-якій особі, яка примусить будь-кого вчинити чи терпіти статевий акт: 1) зловживаючи умовами фізичної чи психічної безпорадності жертви в даний момент; 2) обманюючи жертву, що винний заміняє іншу особу.