Підсудний є особою, яка зацікавлена у справі, і в ряді випадків, визнаючи себе винним, прагне пом'якшити свою вину, не говорить про те, що йому зашкодить, залишає поза увагою деякі факти, які негативно його характеризують. Незважаючи на визнання підсудним своєї вини, прокурор повинен детально з'ясувати всі обставини справи, одержати інформацію про всі його дії, пов'язані з вчиненням злочину. З'ясування цих даних необхідно у всякому разі для того, щоб перевірити іншими доказами свідчення підсудного, а також для встановлення, чи не має місця самообмова.

Якщо в судовому засіданні будуть встановлені дані, які свідчать про самообмову підсудного, прокурор повинен ретельно проаналізувати визнання ним своєї вини. При цьому йому необхідно звернути увагу на протиріччя, неправдоподібні деталі, форму надання свідчень. Після такого аналізу доцільно провести повторний допит підсудного, під час якого звернути увагу на наявність ознак, які характерні для самообмови: загальний характер свідчень, відсутність деталей, про які неможливо одержати відомостей, навіть при постановці питань що їх уточнюють, значний словесний збіг свідчень та ін.

Прокурор повинен при цьому звернути увагу на обстановку досудового слідства, коли при допиті з'явилася самообмова. Для закріплення свідчень, які при перевірці можуть виявитися недостовірними, необхідно провести очну ставку, а також інші слідчі дії. Якщо підсудний у результаті застосування тактичних прийомів зізнався в самообмові, треба з'ясувати причину цього і відповідно реагувати.

Деталізація свідчень даних при допиті - це найбільш важлива особливість допиту підсудного, який визнає себе винним. Прокурору необхідно при допиті підсудного приділити увагу встановленню причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, з тим, щоб запропонувати суду вжити дієвих профілактичних заходів - направити окрему ухвалу.

Тактичний прийом допиту підсудного, який не визнає себе винним, має бути спрямований на виявлення і порівняння окремих фактів у його свідченнях, які в сукупності з іншими доказами дають суду підстави зробити висновок про винність або невинність підсудного.

При допиті підсудного прокурор повинен ставити конкретні питання, порівнювати його свідчення з іншими безспірними доказами, при цьому прокурор з'ясовує у підсудного, чим він пояснює суперечності між його свідченнями та іншими доказами. Підсудний, як правило, не тільки заперечує свою вину, але і наводить докази, аргументи, які на його думку спростовують обвинувачення. Допитуючи підсудного, треба деталізувати його свідчен- 76 ня і порівнювати їх у процесі допиту з іншими доказами по справі. Порівнювати свідчення, що дав підсудний при судовому допиті, необхідно тільки з достовірними доказами. При допиті необхідно показати, що між свідченнями підсудного і сукупністю інших доказів є протиріччя і запропонувати підсудному їх пояснити. Прокурору при допиті підсудного, який не визнає себе винним, одночасно доцільно проводити й інші слідчі дії: огляд речових доказів, демонстрацію відео-, звукозаписів, схем, фотозйомок та ін. Допит підсудного необхідно проводити активно і цілеспрямовано, спокійно і без погроз. Погрози - недопустиме явище, що порушує етику допиту і спричиняє негативні наслідки.

Деяку специфіку являє собою тактика допиту підсудного, який під час досудового слідства визнавав себе винним, а в судовому засіданні відмовився від своїх свідчень. Свою відмову він, як правило, пояснює тим, що його свідчення були записані неточно, що він підписав протокол не читаючи, що такі свідчення він дав під загрозою і т. ін.

За такої ситуації прокурор повинен докладніше з'ясувати причину такої відмови і перевірити правильність висунутих підсудним аргументів. У подібних випадках прокурору необхідно використати свідчення, які були дані під час досудового слідства його допиту і допиту інших осіб, треба вести допит так, щоб неправду було викрито. Як зауважують деякі автори^[32], прокурор у цій ситуації може використати ряд процесуальних засобів: "1) допит підсудного за деталями його показань на досудовому слідстві;

1.  виявлення логічної невідповідності тих поправок, які підсудний вносить у свої показання, із загальним текстом цих показань;
2.  зіставлення показань підсудного на досудовому слідстві, якщо він допитувався не раз; 4) очні ставки між підсудним та іншими підсудними, потерпілими і свідками".

З підсудним, який відмовився від своїх свідчень, доцільно провести перехресний або шаховий допит, а також очну ставку між ним та іншими учасниками судового процесу. Необхідно в такій ситуації довести підсудному безглуздість заперечень ним своєї вини.

Значну роль при використанні тактичних прийомів можуть відіграти результати допиту із застосуванням фото- і відеоза- писів, які були проведені під час досудового слідства і які є у матеріалах справи. Демонструючи в суді такі записи, прокурор показує суб'єктам процесу не тільки достовірність тих чи інших слідчих дій, а і надає можливість їм одержати уявлення про обстановку допиту.

Використовуючи фото- і відеозаписи, а також аналізуючи дані, одержані при перехресному та шаховому допитах, порівнюючи їх з даними, які одержані під час досудового слідства, прокурору слід звернути увагу на такі моменти, які могли бути відомі тільки підсудному, що в деяких випадках дає йому змогу повернути підсудного на позицію, яку він займав під час досу- дового слідства.