Серед юридичних наук криміналістика займає особливе місце. В першу чергу це обумовлено її прикладною спрямованістю, що в певній мірі і є відмінною рисою криміналістики. Її загальне завдання полягає в забезпеченні боротьби зі злочинністю такими засобами, прийомами і методами одержання доказової інформації, що  відповідають потребам практики. [91,с.12]. Загальною задачею криміналістики як навчальної дисципліни є прищеплювання слухачам знань, умінь і навичок застосування даних засобів, прийомів і методів, їх ефективного використання в ході розслідування. Серед цих складових найбільш важливим є "рівень отримання студентами юридичних вузів практичних навичок, що є одним з визначальних факторів професійного становлення майбутніх слідчих..."[156, с.25].

Розробкою проблем криміналістичної підготовки вже займалися вчені-криміналісти, такі як Возгрін І.О., Камінський М.К., Клименко Н.І., Коломацький В.Г., Образцов В.О., Степанов О.О. та ін. Проте, "загальна і спеціальні задачі (криміналістики) реалізуються через рішення конкретних задач, що зазвичай носять тимчасовий характер..."[91, с.13] і з урахуванням недостатності якісної криміналістичної підготовки слідчих сьогодні, закономірно виникає питання про продовження цих досліджень.

"Криміналістика - наука про закономірності слідовідображення і засоби виявлення, збору, дослідження і використання інформації з метою розкриття і розслідування злочинів"[91, с.8]. Існують і інші визначення науки, втім вони, на наш погляд, повною мірою не розкривають зміст і сутність того, що собою являє і чим займається криміналістика, оскільки вказують на результат криміналістичних розробок і не відображають основ їхнього народження (тобто об'єктивних закономірностей).  На наш погляд, вищевказане визначення сьогодні найбільш точно і конкретно формулює зміст науки криміналістики, отже, саме через призму даного визначення аналіз сучасної криміналістичної підготовки є найбільш доцільним. Таким чином, загальна задача криміналістичної підготовки полягає у прищеплюванні знань, умінь і навичок, а також розвитку спеціальних якостей, необхідних для практичного застосування закономірностей, досліджуваних криміналістикою, з метою розкриття і розслідування злочинів.

Для реалізації цієї задачі в криміналістичній підготовці застосовуються численні форми, методи, технології і педагогічні прийоми. Від їхнього вибору прямо залежить реалізація обумовлених концепцій підготовки різних категорій юристів, у т.ч. і слідчих. Це положення ґрунтується на тому, що практична діяльність вимагає від випускників, щоби вони сприймали наукову теорію і все, що використовується в практичній діяльності як єдине ціле. З цією метою необхідно застосовувати оптимальний вибір форм і методів навчання, які б забезпечували єдність теоретичних знань, що здобуваються, розвиток інтелектуальних здібностей й формування практичних умінь і навичок. Це твердження базується на результатах наукових досліджень застосування різних методів навчання в Україні і за кордоном. Так, наприклад, наукові дослідження словацьких колег у 1995-1998 р. "Ефективність освіти в навчальних закладах МВС Словаччини" і в 1999-2001 "Гармонія професійної готовності випускників середніх шкіл поліції та Академії поліції і вимог актуальної поліцейської практики", навчальні заклади яких вважаються одними з кращих європейських центрів підготовки офіцерів поліції, довели, що ефективність підготовки офіцерів поліції прямо залежить від обраних форм і методів навчання. Так створюються не тільки оптимальні умови для якісної підготовки працівників, але й забезпечується трансформація нових наукових знань і прогресивного досвіду у зміст освітніх предметів [157, с.95]. Цей взаємозв'язок - потреба сучасної криміналістики і практики правоохоронної діяльності.

Специфіка форм і методів криміналістичної підготовки слідчих МВС обумовлюється наступними найбільш важливими групами факторів:

1. Змістом і цілями криміналістичної підготовки слідчих.
2. Закономірностями підготовки слідчих (здобутими і опанованими в процесі практичної реалізації криміналістичної підготовки, а також психолого-педагогічними рекомендаціями).
3. Умовами, у яких здійснюється підготовка (контингент слухачів; рівень підготовленості викладачів; місце, час, тривалість навчання, його періодичності, наявність технічних засобів).

Дані закономірності впливають на вибір форм і методів криміналістичного навчання. Розглянемо найбільш характерний вплив зазначених закономірностей.

Основними організаційними формами підготовки і підвищення кваліфікації слідчих є: 1) відбір; 2) навчання в навчальних закладах МВС і Міністерства освіти; 4) перепідготовка; 5) підвищення кваліфікації; 6) службова підготовка. Навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації і службова підготовка слідчих може відбуватися з використанням нижче перерахованих форм і методів криміналістичного навчання з урахуванням специфіки кожного з цих рівнів.

У відповідності з керівними документами щодо організації навчального процесу, для формування знань, умінь і навичок у вузах МВС України передбачається проведення наступних форм навчання: лекцій, семінарів, групових занять і вправ, практичних занять, тренувань, тактичних (тактико-спеціальних) навчань (занять), лабораторних занять, стажувань, курсових і дипломних робіт (проектів, завдань), контрольних робіт, консультацій, індивідуальних занять [158, с.100]. Як правило, практика криміналістичного навчання у вузах МВС України обмежуються наступними формами: лекціями, семінарами, практичними заняттями, курсовими роботами і консультаціями. Однак усі ці форми варіативні. Наприклад, у криміналістичному навчанні можуть використовуватися: вступна, установча, основна, оглядова і інший види лекцій; тематичний, міжпредметний, дискусійний, опитувальний та інші види семінарських занять [159, с. 203].

На початку освоєння курсу і далі за основними темами криміналістики начитуються лекції, що є традиційною і досить ефективною, при належному підході, формою навчання. Лекції поки що неможливо замінити, тому що у мові викладача наука оживає, з'являється в емоційному і доступному вигляді. Лекція - це згусток наукової думки, естетика слова, глибоке розуміння та упереджене відношення викладача до того, про що йде мова. Однак з урахуванням специфіки криміналістичної підготовки слідчих, її проведення доцільно в двох випадках:

По-перше, якщо матеріал, що виноситься на обговорення, новий для слухачів і недостатньо освітлений у криміналістичній літературі або подається принципово по-іншому, ніж він висвітлений у підручниках (наприклад, лекція-демонстрація). Також, вказуючи на лекційну форму проведення занять, В.О.Сухомлінський стверджував, що при вивченні природничонаукових предметів лекція повинна охоплювати всі найважливіші теоретичні питання теми, тоді як лекція, характерна для гуманітарних дисциплін, має на меті вказати на зразок аналізу, навчити самостійно вивчати теоретичні питання [160, с.291]. Поза всяким сумнівом, особливістю такої лекції є узагальнений характер викладення матеріалу, і перед слухачами ставляться проблеми, які вони повинні усвідомлювати і досліджувати в процесі самостійної роботи. Наприклад, особливістю лекцій у розділі "Криміналістична техніка" є широке використання наочного матеріалу, що характеризує засоби, прийоми і методи роботи зі слідами злочину. Застосування наочного матеріалу (при їхньому розумному використанні, а не перенасиченні) могло би виконати ще одну навчальну мету: продемонструвати практичну реальність цілей досліджуваної теми і мотивувало слухачів до поглибленого вивчання матеріалу.

По-друге, після засвоєння слухачами визначеного кола питань може бути прочитана проблемна лекція, що висвітлювала невирішені (або недостатньо, частково вирішені наукою і ті, що спричиняють занепокоєння у практиків) аспекти діяльності, попереджаючи про їх наявність і спонукуючи слухачів до активної участі в їхньому дослідженні. Безумовно, коло питань має безпосередньо стосуватися тієї діяльності, до якої готуються слухачі. Предметом таких лекцій для слідчих можуть бути проблеми розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності, інформаційних технологій, злочинів у сфері економіки, проблеми взаємодії слідчих і оперативних працівників при розслідуванні злочинів та ін.

На жаль, у вузах МВС лекції з криміналістики не завжди відповідають вищевказаним випадкам. Цією формою навчання, в зв'язку з тим, що на перший план виноситься реалізація навчального плану в стислі терміни (ця форма може одночасно охопити досить велику аудиторію), незалежно від того, як слухачі засвоїли матеріал, найчастіше зловживають, зближаючи її до переказування змісту підручників. У деяких випадках, навіть коли очевидно, що для вивчення конкретної теми більш доцільно було б проведення практичних занять, навчання проходить у формі лекції. Тобто "їзді на велосипеді вчать, сидячи на стільці". Мотивується це всякчас тими ж економічними причинами, обмеженістю навчального часу і т.п. Дане відноситься, наприклад, до теми "Судова фотографія", основний матеріал якої перестав бути чимось новим і для його освоєння достатнє проведення практичних занять із попередньою самостійною підготовкою слухачів. Вищесказане відноситься і до таких тем лекцій як: "Тактика пред'явлення для упізнання", "Тактика одержання зразків для порівняльного дослідження"[161, с.5-6]. Трохи по-іншому представляється і методика проведення лекції за темою: "Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття злочинів. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації". Очевидно дану тему в лекційному матеріалі охопити викладачам і засвоїти слухачам буде украй важко, особливо якщо вона передбачається як одна з вступних до розділу "Криміналістична техніка"[161, с.4]. На наш погляд, найбільш доцільно її прочитати наприкінці розділу - для формування загального уявлення, висвітлення нових напрямків і проблем даного забезпечення.

Серед проанкетованих респондентів на запитання: "Чи відповідає якість проведення лекцій з криміналістики потребам практики", негативну оцінку дали 24% слідчих МВС, 22% курсантів і слухачів, а також 15% викладачів криміналістики.