До нераціонального використання навчального часу відноситься відпрацьовування питань, при доборі яких ігнорується їхнє реальне значення в слідчій діяльності. Наприклад, вивчення і виведення дактилоскопічної формули. Чи потрібно це випускнику на практиці?  Чи запам'ятає він цифрові позначення і порядок умовиводу формули? Зрозуміло, ні. Йому необхідно знати принципову можливість систематизації дактилоскопічної інформації і використання її для обліку і пошуку осіб. Таких прикладів у практиці навчання криміналістиці не дуже багато, однак, необхідно постійно пам'ятати, що зміст дисципліни потрібно звіряти з її практичним застосуванням.

Для пошуку внутрішніх резервів часу варто розмежовувати питання на дві групи: ті, які досліджуються, і ті, які відпрацьовуються. Перші - питання, що не відрізняються особливою пізнавальною складністю і після конкретних методичних рад можуть бути засвоєні самостійно (наприклад, зміст методики опису ознак зовнішності людини - словесного портрету). Друга група - питання, що є складними для самостійного засвоєння і вимагають спеціальних тренувань для відпрацьовування необхідних умінь і навичок (наприклад, виявлення, фіксація і вилучення дактилоскопічних слідів).

При вивченні питань першої групи необхідно широко використовувати засоби програмованого контролю, що дозволяє систематично визначати рівень і ступінь засвоєння розученого матеріалу, виявляти пробіли в знаннях слухачів і визначати необхідні заходи для їх усунення. За рахунок економії часу при вивченні питань даної групи стане можливим більш глибоке відпрацьовування питань другої групи.

Криміналістична тактика. На цей напрямок криміналістичної підготовки - оволодіння тактичними прийомами проведення окремих слідчих дій і загальної тактики слідства - варто звернути особливу увагу. Даний напрямок криміналістичної підготовки має на меті прищеплювання навичок і умінь щодо знаходження "підходу до конкретної людини для вирішення задач розслідування"[165, с.8], що є досить складною, але необхідною  задачею. Тому що, по-перше, тактичні уміння і навички складають основу професійної майстерності слідчого та оперативного працівника. По-друге, для оволодіння цією майстерністю недостатньо знати, що і як потрібно виконувати, а необхідно одержати навички реалізації цього в реальних обставинах, тобто придбати відповідний досвід, в тому числі - шляхом проб і помилок. По-третє, створити на заняттях атмосферу, що буде наближена до дійсності, на жаль, практично неможливо, оскільки відчуття гри, ірреальності завжди залишається. Проте, можливо і необхідно створити атмосферу емоційної напруженості та інших складових, про що більш докладно зазначено в наступному підрозділі даної роботи. Вчетверте, потрібно чітко розмежовувати процедурно-технологічні аспекти проведення слідчих дій (і навчання їм), де вирішуються питання виконання роботи за найбільш доцільними правилами (наприклад, звідки краще починати обстеження місця події, які засоби фіксації доцільно використовувати в конкретному випадку і т.п.), і власне тактичні аспекти дій, де і проявляються навички спілкування з учасниками кримінального судочинства, подолання протидії одержанню доказової інформації (наприклад, проведення допиту при відмові від надання свідчень або приведення неправдивого алібі). Заміна тактичних аспектів на вивчення і відпрацювання правил дій не дозволяє слухачеві одержати тактичні навички. Слід зазначити, що сучасні підручники і посібники не проводять цього розмежування, підміняють тактику правилами дій, наприклад, "Тактика проведення експертизи"[166, с.435]. Навіть у навчальному посібнику "Слідчі дії", в якому для кожної слідчої дії відокремлений параграф про її тактичні особливості, практично не відображені або досить слабко описані тактичні аспекти їх проведення. Це простежується не тільки в главі, що присвячена проведенню експертизи, але й в інших главах [167]. Іншим прикладом можуть бути питання, що досліджуються у темі "Тактика огляду місця події", - підготовка до огляду. У цьому питанні також немає тактичних аспектів, а є тільки організаційні, які також дуже важливі для розслідування, але які можуть бути вивчені слухачами самостійно, а їхнє значення може бути підкреслено прикладами з практики (приїхав без фахівця, не взяв необхідні матеріально-технічні засоби і т.д., що спричинило...). Таким чином, необхідно готувати посібники і методичні розробки відповідно задачі придбання слухачами тактичних навичок. Дане розмежування на процедурний і тактичний аспект дозволить знайти внутрішні резерви часу на здобуток слухачами власне-тактичних навичок.

Прищеплювання навичок організації слідчої діяльності і правил провадження слідчих дій в криміналістичній підготовці є також важливим, тому що правила в слідчій діяльності являють собою "способи здійснення трудових операцій, ...науково обґрунтовані та апробовані практикою найбільш доцільні процедурні і технологічні прийоми виявлення, збору, дослідження і використання доказової інформації"[165, с.9]. До них відносяться правила роботи з різними видами слідів (матеріальних - досліджуваних у розділі "Криміналістична техніка" і ідеальних - досліджуваних у розділі "Криміналістична тактика"), послідовності і методичності огляду, опис за ознаками зовнішності, підготовки зразків для порівняльного дослідження і т.д. Вони відображають, що і як повинно виконуватися при проведенні слідчого пізнання для забезпечення оптимальної діяльності слідчого з метою встановлення об'єктивної істини в справі. Навчання організації слідчої діяльності і правилам провадження слідчих дій не відрізняється особливими пізнавально-методичними складностями. Так само, як і у розділі "Криміналістична техніка", основним методом набуття цих навичок є визначений обсяг тренувань слухачів, що реалізується в процесі практичного відпрацювання організації і правил провадження слідчих дій як у процесі заняття, спеціально присвяченому їхньому вивченню, так і при проведенні інших практичних занять, де вони повинні використовуватися (у розділі "Криміналістична методика"). В процесі тренувань такі завдання також повинні ускладнюватися, розвиваючи мислення слухачів і показуючи, що прийоми, які рекомендуються в процесі навчання - відображення типового в розслідуванні злочинів, навіть враховуючи ефективність їхнього застосування в більшості ситуацій, не є і не можуть бути універсальним правилом виконання слідчої дії. Наприклад, при проведенні практичних занять з огляду місця події вказуються можливі прийоми огляду: фронтальний, концентричний, ексцентричний, локальний. Припустимо, що зона огляду розташована між двома стінами з відстанню метра між ними, то який прийом у такому випадку із вищевказаних варто вибрати слухачеві? Ймовірно, відповідь слухача в даному випадку буде найпростішою, продиктованою логікою. Однак створення таких ситуацій у навчанні вкаже на необхідність не просто діяти за стандартом, а застосовувати рекомендації криміналістики творчо, орієнтуючись на ситуацію розслідування.

Тактичні аспекти діяльності слідчого, що повинні знайти відображення в підготовці, характеризуються як:

1. Загальні підходи до рішення задач розслідування.
2. Прийняття тактичних рішень:

• визначення своєчасності проведення слідчих дій з позиції забезпечення найбільшої результативності;
• оцінка необхідності здійснення визначених заходів з урахуванням тактичного ризику, з цим пов'язаного;
• рішення про пред'явлення доказів (з наступною деталізацією прийомів безпосереднього пред'явлення);
• визначення обсягу і характеру інформації при зверненні по допомогу до громадян;
• встановлення цілей і набору дій при плануванні і здійсненні тактичних операцій [165, с.10].

Ґрунтуючись на тактичні задачі слідчого в  практичній діяльності, у ході придбання тактико-психологічних умінь і навичок, слухачі повинні навчитися:

• вивчати фактори, що встановлюють вибір і застосування тактичних прийомів: особу, що представляє слідчий інтерес, розслідувану подію, показання свідків, слідчу ситуацію та ін.;
• створювати сприятливі психологічні умови для здійснення слідчих дій: вибирати і створювати сприятливі ситуативні умови, установлювати психологічний контакт, попереджати і переборювати конфлікти, готувати і здійснювати професійне спілкування та ін.;
• забезпечувати рішення професійних задач тактичними прийомами: вірогідно здійснювати рольову поведінку, ефективно використовувати тактичні прийоми, розробляти тактичну лінію при здійсненні слідчих дій, розробляти сценарій (тактичну ситуацію, тактичну комбінацію) рішення слідчо-оперативних задач, захоплювати та утримувати ініціативу в ситуаціях протидії розслідуванню та ін.

Дані задачі відкривають для викладача найширший вибір методів проведення практичних занять, серед яких найбільш важливою рисою буде організація протидії (як опосередкованої - свідомо закладеної викладачем у фабулі або задачі, так і безпосередньої - за допомогою розподілу ролей та ін.). Безумовно, тренування, придбання тактичних навичок необхідно починати з простих прийомів, поступово ускладнюючи завдання. Наприклад, після проведення першого заняття за темою "Обшук", основною метою якого було б закріплення навичок технології проведення обшуку (організації і  методики), на другому практичному занятті, що проводиться в формі рольової гри, необхідне введення тактичних елементів (ретельне маскування предметів обшуку, спостереження за поведінкою особи, що "обшукується", організація "протидії" з його боку, прибуття "адвоката", прибуття на місце обшуку "сторонніх" осіб, організація телефонного дзвінку особі, що "обшукується", від можливих "співучасників" під час проведення обшуку, виявлення важливої інформації, що вимагає невідкладних дій під час обшуку, виявлення небезпечних предметів, наприклад, вибухового пристрою, та ін.).

Застосування відповідної методики проведення практичного заняття дозволяє також розкрити змістовну сторону досліджуваного матеріалу через власний досвід слухачів. Наприклад, при проведенні практичного заняття за темою "Допит" що, наприклад, установлює мету набуття навичок перевірки алібі допитуваного, важливою криміналістичною інформацією буде невідповідність загального часу подій, про які заявляє допитуваний, і фактичного часу, про яке йде мова під час допиту. Як правило, при засвідченні неправдивого алібі, допитуваний або перенасичує фактами часовий інтервал, або приводить їх у недостатній кількості [164, с.24]. Дану закономірність не обов'язково пояснювати слухачам на початку заняття. Цю закономірність, як і всі інші, слухачі повинні "пропустити через себе". Тому, заняття можна побудувати методом рольової гри: поставити завдання слухачу, який буде в ролі допитуваного, - вигадати собі алібі на визначений проміжок часу. Після проведення допиту, слухач який знаходився в ролі слідчого повинен аргументовано довести свою думку, щодо правдивості або фальшивості алібі допитуваного. З кожною новою парою слухачів, що проводять допит, можна впроваджувати інші форми протидії з боку "допитуваного":

• змова з особами, готовими свідчити на користь підозрюваного;
• посилання на реальну подію, що зміщується в часі на момент здійснення злочину;
• заява алібі при відсутності підтверджуючих даних, наприклад: "Я прийшов додому з роботи і ліг спати, удома нікого не було. По дорозі додому я нікого не зустрічав" та ін.

На підставі досвіду, отриманого слухачами в процесі заняття, простіше та ефективніше показати сутність тактичних прийомів допиту, прищепити навички їхнього використання, а можливо також - розробляти нові, ще не описані в криміналістичній літературі.

Проведене дослідження рівня підготовки, що деталізоване щодо допиту, який займає основне місце в роботі слідчого [28, с.108; 168, с.71], вказало на його недостатність. Дане становище відзначають як слідчі (73,5%), так і слухачі (77,6%) [7, с.368].