Для реалізації вищевказаних форм і методів криміналістичного навчання, важливої складової є рівень його забезпечення, а також форми і методи його здійснення. До напрямків цього забезпечення відносяться: кадрове, матеріальне, технічне, методичне, наукове та ін. Кожне з цих напрямків по-різному і специфічно, у порівнянні з іншими дисциплінами, впливає на удосконалення криміналістичної підготовки слідчих. Так, ознайомлення з технічними засобами і методиками роботи зі слідами без самих технічних засобів і необхідних матеріалів перетворюється в антипедагогічний метод викладання, свого роду розповідь про їжу, яку не можна спробувати. Проведення занять розділів "Криміналістична тактика" і "Криміналістична методика" без наявності полігонів і відповідних об'єктів, що повинні досліджуватися, веде не тільки до спрощенства в кожному конкретному випадку, але породжує таку постійну звичку у викладачів та іншого особового складу навчальних закладів. Усе це штовхає слухачів на таке ж формальне відношення до занять, а в подальшому - обов'язково і незадовільно відбивається на якості їх практичної діяльності.

Забезпечення занять - це не тільки наявність необхідних засобів і матеріалів, але й можливість проводити заняття у визначених місцях (приміщеннях і організаціях), в необхідний час (наприклад, вночі), а також наявність відповідних навчально-методичних матеріалів. Оскільки, останнє не відповідає сучасним задачам і вимогам підготовки кадрів, необхідно розширити підготовку даних матеріалів силами викладачів академії (іноді в кооперації з іншими вузами), і стимулювати цю роботу (зменшення навчального навантаження, проведення конкурсів, установлення премій і ін.). Збір, одержання і підготовка необхідних для забезпечення навчального процесу матеріалів (кримінальних справ, аналітичних і довідкових матеріалів, нормативних документів і ін.) повинен бути предметом турботи вузу, а не тільки окремого викладача, тому що, по-перше, його можливості в цьому відношенні дуже обмежені, по-друге, у цьому, безсумнівно, будуть головними його особисті інтереси і потреби, по-третє, не завжди буде присутнє бажання займатися цією складною справою.

 Як відомо, базою процесу забезпечення викладання будь-якої дисципліни є навчальна програма і підручник. Академічна свобода, надана сьогодні вузам, не зобов'язує їх підпорядковуватися затвердженій "зверху" єдиній навчальній програмі. Однак, наявність типової програми з криміналістики, розробленої відповідно до діючого стандарту, багатьма криміналістами розглядається як неодмінна умова організації навчального процесу, особливо в нещодавно створених юридичних вузах. Вимагає розробки не тільки базова навчальна програма за основним курсом криміналістики, але й програми типових спецкурсів з попереднім широким обговоренням їх на кафедрах.

Проблеми забезпечення курсу криміналістики підручниками сьогодні, на перший погляд, не існує. Постійно збільшується кількість підручників, що випускаються в Україні, з даної дисципліни. Однак, нові можливості по підготовці і виданню криміналістичної літератури не знімають з окремих авторів і авторських колективів відповідальності за зміст їхніх створінь, особливо, якщо такими є підручники, що рекомендуються слухачам, які вперше вивчають криміналістику. Матеріал, що викладається, має бути науково-достовірним та перевіреним практикою. Крім того, виклад матеріалу підручників варто було б зорієнтувати з урахуванням особливостей психології слухачів. Для цього можна використовувати досвід закордонних колег. Наприклад, укладачі підручників Британського відкритого університету застосовують наступні учбово-методичні прийоми:

• опис досліджених закономірностей доповнюється завданнями самостійної роботи;
• концепції випробуються та оцінюються;
• той самий предмет дослідження "оточується" різними ідеями;
• концепції пояснюються різними прикладами;
• текст "звертається" до студента як би персонально;
• пояснення покладаються на авторів ідей, що "міркують" на сторінках хрестоматії;
• ідеї і концепції подаються студенту через різні "канали" сприйняття: зоровий, слуховий, кінематичний і т.д.

Не всі вищевказані прийоми прямо зможуть бути застосовані для ефективного їх використання в системі криміналістичного навчання. Однак, є очевидним той факт, що підручники з криміналістики можливо і необхідно вдосконалювати. Варто подумати про створення принципово нових підручників з криміналістики для вузів МВС з акцентом на конкретній спеціалізації. Бажано було б, якщо в них не тільки можна було б прочитати необхідний матеріал (констатацію досліджених і апробованих закономірностей криміналістики без зайвого теоретизування), але які містили також питання для самоперевірки, практичні задачі занять, фабули ситуаційних задач і т.д., і слугували слухачу підручником-конспектом. Побудова такого підручника може бути файловою, що дозволить його доповнювати різними довідковими матеріалами, особистим досвідом слухача і т.д. Створення такого підручника може послужити вагомим внеском щодо удосконалення криміналістичного навчання, тому що, наприклад, вже не буде складною організація самостійної роботи слухача і прості для засвоєння криміналістичні знання, уміння і навички можна буде винести на самостійну підготовку. Було б добре, якщо такий підручник видавався в постійне користування кожному конкретному слухачеві, тобто пройшов шлях від початку вивчення криміналістики в наступну його практичну діяльність. Основною цінністю таких підручників буде їх взаємозв'язок з потребами правоохоронної практики та орієнтація на більш доступний  виклад матеріалу.