За шкоду, завдану незаконними діями службових осіб органів дізнання і досудового слідства, настає позадоговірна відповідальність.

Змістом позадоговірної відповідальності є відшкодування шкоди у повному обсязі. Відшкодування може відбуватись в натурі або іншим чином.

Під відшкодуванням в натурі розуміється надання речі того ж самого роду та якості. Позадоговірна відповідальність за своїм змістом може бути майновою і немайновою. Прикладом немайнової відповідальності є шкода, завдана внаслідок поширення відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина та організації[62] [197]. Вчинення таких дій є порушенням права на недоторканість честі, гідності чи ділової репутації громадянина та організації. Як наслідок, на правопорушника покладається обов'язок спростувати відповідним способом відомості, які поширені про потерпілого. За своїм змістом цей обов'язок є засобом цивільного захисту з немайновим змістом. Відсутність майнового змісту не впливає на його сутність, оскільки в даному випадку зміст обов'язку зумовлюється порушеним особистим немайновим правом. Одночасно з покладенням обов'язку спростувати поширені негативні для потерпілого відомості на правопорушника може бути покладено і відшкодування завданої потерпілому моральної (немайнової) шкоди (ст.440-1 ЦК УРСР).

Для розмежування договірної та позадоговірної відповідальності важливе значення має характер норм, що закріплюють цю відповідальність. Відносини щодо позадоговірної відповідальністі регулюється імперативними нормами, а тому встановлені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін.

Також відмінність між видами відповідальності полягає в дії принципу повного відшкодування шкоди, оскільки при позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю незалежно від об'єкта посягання. Хоча це не означає, що розмір відповідальності не може бути зменшеним. Так, відповідно до статті 454 ЦК УРСР суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої громадянином, залежно від його майнового стану. При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування або розмір відшкодування зменшується в залежності від ступеня вини потерпілого (ст.ст. 450, 452 ЦК УРСР).

При позадоговірній відповідальності особи, які спільно завдали шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим[63] [197]. Солідарна відповідальність передбачає відшкодування шкоди як від усіх заподіювачів разом, так і з кожного з них окремо, як в частині, так і в повному обсязі.

Прояв солідарної відповідальності у досліджуваних правовідносинах проявляється в тому, що у створенні правоохоронних органів безпосередню участь бере держава. Наділяючи ці органи певними повноваженнями, держава бере на себе ризик відповідальності за шкоду, завдану громадянам службовими особами цих органів. Таким чином, можна стверджувати, що при завданні шкоди правоохоронними органами держава, як зазначалось вище, виступає немовби співучасником правопорушення. Враховуючи те, що солідарна відповідальність передбачає можливість покладання відшкодування на одного із співучасників, в даному випадку - державу, то це не виходить за межі умов цивільної відповідальності. Більше того, таке відшкодування співпадає з інтересами потерпілого, бо у держави є більше можливостей відшкодування, ніж у органів, службові особи яких завдали шкоди.

Позадоговірна відповідальність виступає як особлива реакція держави стосовно особи, яка вчинила правопорушення, і виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї негативними наслідками, тобто відшкодуванням завданої шкоди. Таким чином здійснюється вплив на правопорушника - через зменшення чи знищення його майнової сфери, позбавлення належних йому благ. Цим позадоговірна відповідальність здійснює щодо правопорушника карну (репресивну) і попереджувальну функцію. Як засіб державного примусу, позадоговірна відповідальність входить до системи спеціальних засобів, які здійснюють виховну функцію. Якщо карна функція здійснюється щодо правопорушника, то превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушника.

Майновий характер порушеного права, а в окремих, передбачених законом випадках, немайновий обумовлює майновий і немайновий зміст відповідальності. Позадоговірна відповідальність - це обов'язок особи, що завдала шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати завдані збитки. Разом з тим, характер порушеного права зумовлює і можливість його відновлення чи компенсації шляхом передачі потерпілому стягнених з правопорушника грошових сум або майна. За допомогою позадоговірної відповідальності усуваються викликані правопорушенням несприятливі для потерпілого майнові наслідки. Внаслідок цього здійснюється її  правопоновлююча (компенсаційна) функція.

Отже, шкода є необхідним елементом складу цивільного правопорушення. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Отже, будь-які втрати потерпілого (майнові і немайнові) підлягають відшкодуванню.

Як бачимо, шкода може бути майновою і моральною (немайновою). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну вартість і виражається в грошах.  Під моральною шкодою, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ[64] [153]. Таким чином, можна зробити висновок, що це шкода, яка не має економічного змісту і не може бути виражена в грошах.

Як елемент цивільного правопорушення, ст. 440 ЦК УРСР передбачає майнову шкоду, внаслідок якої до складу правопорушення входить лише майнова шкода (її відсутність виключає кваліфікацію поведінки як цивільного правопорушення). Разом з тим, до складу правопорушення входить і моральна шкода (ст.440-1 ЦК УРСР). Хоча вона, на відміну від майнової, не визначає розміру її відшкодування, суд виносить рішення про відшкодування у грошовій або іншій матеріальній формі моральної шкоди. Основні положеня моральної шкоди будуть розглянуті в наступному підрозділі цього розділу.

При ушкодженні здоров'я потерпілий втрачає повністю або частково працездатність, що обмежує прояв своєї особистості, внаслідок чого виникає повна або часткова втрата заробітної плати. При завданні смерті майнова шкода виявляється у втраті можливості одержувати майнове утримання непрацездатними особами, які були на утриманні померлого, а також у витратах, понесених на поховання померлого.

Шкода, як елемент цивільного правопорушення, виконує ще одну функцію - її розмір визначає розмір цивільної відповідальності.

Мета будь-якого судового рішення про відшкодування шкоди зводиться врешті-решт до визначення розміру відшкодування і забезпечення його здійснення. Як уже зазначалось, присуджуючи відшкодування шкоди, суд, відповідно до обставин справи, зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити ушкоджену річ і т. ін.) чи відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Під поняттям "збитки" слід розуміти грошовий вираз майнової шкоди. В ЦК УРСР про відшкодування збитків, як спосіб захисту цивільних прав, мова йде в ч.1 ст.6, але питання про структуру збитків, умови та порядок їх стягнення вирішуються в нормах зобов'язального права. Зокрема, в ч.2 ст.203 ЦК УРСР під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Дещо інший зміст носить ст. 22 ЦК України. Згідно  з цією статтею збитками вважаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Як бачимо, ЦК України  збитки поділяє на два види - "реальні збитки" і "упущена вигода".