Уповноваженим органом виконавчої влади України, дозвіл якого має бути наданий до заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, є утворений у складі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини як урядовий орган державного управління (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 р. № 367 "Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини" та затвердження Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини (далі - Положення)¹. Одним з основних завдань Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини є здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, координація діяльності органів і служб у справах неповнолітніх, пов'язаної з усиновленням дітей, опікою, піклуванням, їх влаштуванням у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї (п. 3 Положення). Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини згідно з п. 4 зазначеного Положення формує банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про кандидатів в усиновлювачі, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; виконує контрольно-наглядові функції щодо захисту прав, свобод та інтересів дітей, їх усиновлення; надає іноземцям та громадянам України, які проживають за межами України, - кандидатам в усиновлювачі - інформацію про дітей, що можуть бути усиновлені, веде облік кандидатів в усиновлювачі та дітей, усиновлених ними; направляє кандидатів в усиновлювачі до органу опіки та піклування для організації знайомства з дитиною за місцем її проживання; видає іноземцям та громадянам України, які проживають за межами України, - кандидатам в усиновлювачі - висновок про згоду на усиновлення дитини для подання до суду. Відповідно до чинного законодавства дозвіл (згода) урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини на усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцем або особою без громадянства є обов'язковим. Згідно з ч. 4 ст. 2S3 СК із метою з'ясування наявності підстав для надання такого дозволу урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини (Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини) має направити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що всиновлюють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Громадяни України, що проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, яка є громадянином України і проживає на її території, для отримання дозволу (згоди) на усиновлення мають подати до Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини висновок про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини, підготовлений службою у справах дітей за місцем проживання дитини. Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, що усиновлюється громадянами України, які проживають за межами України, чи іноземцями, засвідчується головою (заступником голови) районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого комітету міської, районної у місті ради за місцем проживання дитини. У висновку зазначаються країна проживання кандидатів в усиновлювачі, найменування і адреса органу, що видав висновок про їх можливість бути усиновлювачами, номер, за яким кандидати в усиновлювачі перебувають на обліку в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини, та правові підстави для усиновлення дитини. До висновку

додаються копії документів, на підставі яких було зроблено висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини на підставі висновку про доцільність усиновлення та доданих до нього документів протягом п'яти робочих днів розглядає питання про надання згоди (дозволу) на усиновлення дитини, готує висновок і видає його кандидатові в усиновлювачі для подання до суду (п. 77 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлюваних дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 із змінами від 06.01.2010 р., далі - Порядок)^[167].

Відповідно до вимог Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення, прийнятої в Гаазі 29 травня 1993 р. (далі - Конвенція)^[168], висновок про надання згоди на усиновлення має містити інформацію про особистість дитини, можливості бути усиновленою, її біографічні дані та соціальне оточення, історію сім'ї, медичну карту дитини та її сім'ї, будь-які особливі потреби дитини. При підготовці висновку належним чином мають враховуватись особливості виховання дитини, її етнічні, релігійні і культурні зв'язки та оточення; забезпечується одержання згоди відповідно до встановлених законом вимог; з'ясовується, чи відповідає передбачена передача кращим інтересам дитини із визначенням, що майбутні прийомні батьки мають право на усиновлення та підходять для цього і що дитині дозволяється або буде дозволено в'їхати в приймаючу Державу та постійно в ній проживати (ст. 16, ст. 17 Конвенції).

Для отримання згоди Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини на усиновлення громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями дитини, яка має громадянство України, але проживає за її межами, консульська установа чи дипломатичне представництво України готує та надсилає до департаменту висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, інші, визначені у законі документи (п. 84, п. 86 Порядку).

Поряд із дозволом Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини на усиновлення до заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, та іноземцями обов'язково додається висновок, виданий компетентним органом країни проживання кандидата в усиновителі щодо їх можливості бути усиновлювачами. У цьому висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім'ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв'язку, наявність власних дітей), стан здоров'я кандидата в усиновлювачі, ставлення заявників до усиновлення. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров'я дітей, яких можуть усиновити заявники (п. 33 Порядку).

Згідно з Конвенцією договірна Держава призначає Центральний орган, який безпосередньо або через державні органи влади чи інші організації, належним чином уповноважені у своїй Державі, вживає всіх належних заходів щодо здійснення процедури усиновлення (ст. 6, ст. 9 Конвенції). Найменування Центральних органів, обсяг їх функцій, а також назви і адреси уповноважених організацій повідомляються кожною Договірною Державою Постійному бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ст. 13 Конвенції).

У разі якщо Центральний орган приймаючої держави упевнений у тому, що заявники мають право на усиновлення та підходять для цього, він готує доповідь, що містить інформацію про їх особистості, право і придатність здійснити усиновлення, біографічні дані, медичну карту та історію сім'ї, причини усиновлення, здатність здійснити іноземне усиновлення, а також характеристику дітей, про яких вони здатні піклуватись, яка передається Центральному органу Держави походження (ст. 15 Конвенції). Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов'язаної з усиновленням (п. 33 Порядку). Пояснюється це тим, що відповідно до закону усиновлення іноземцями може провадитися за умови забезпечення прав дитини в обсязі, не меншому ніж передбачений законодавством України (ч. 5 ст. 2S3 СК).

У випадку усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, та іноземцями в обов'язковому порядку додається також дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновлюваної дитини та її постійне проживання на території цієї держави.

Згідно зі ст. 18 Конвенції Центральні органи обох Держав роблять усі необхідні кроки для того, щоб одержати для дитини дозвіл на виїзд із Держави походження, а також на в'їзд і постійне проживання в приймаючій Державі. Передача дитини в приймаючу Державу може бути здійснена тільки в тому випадку, якщо виконано всі встановлені Конвенцією вимоги. Центральні органи обох Держав забезпечують, щоб така передача здійснилась у безпечних та належних умовах, і, якщо це можливо, у супроводі прийомних або майбутніх прийомних батьків (ст. 19 Конвенції).

Відповідно до закону усиновитель, якщо він є особою без громадянства, що постійно проживає за межами України, або іноземець, повинен крім того додати до заяви нотаріально посвідчене зобов'язання про надання представникам консульської установи чи дипломатичного представництва України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною. Усиновлювач зобов'язується у місячний строк після в'їзду дитини до країни постійного проживання поставити її на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, її/ його адреси). Він також зобов'язується подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання і виховання усиновленої дитини, про стан її здоров'я, складений за встановленою формою. Усиновлювач зобов'язується забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років та повідомляти консульську установу чи дипломатичне представництво України про зміну місця проживання усиновленої дитини (п. 33 Порядку). Цей обов'язок випливає із вимог ст. 287 СК, згідно з якою, у разі якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа чи дипломатичне представництво України веде облік усиновлених дітей та здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років на підставі доручення Міністерства закордонних справ України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права щодо захисту прав дітей. Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, усиновлювач, який є іноземцем, має надати засвідчену нотаріально письмову згоду на отримання інформації про нього в Ге-

неральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої він є, та держави, на території якої він проживає. Особи без громадянства, що постійно проживають за межами України, та іноземці разом із заявою мають також подати довідку про наявність чи відсутність судимості, видану компетентним органом країни проживання, та копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (п. 33 Порядку).