1. р. № 2121 -ГГГ "Про банки та банківську діяльність" структурні підрозділи банків, у тому числі Національного банку України, не є юридичними особами і здійснюють діяльність від імені банку.

У зв'язку з цим у судовій практиці виникло питання щодо правомірності розгляду судом зазначеної категорії справ за місцезнаходженням філії банку, що обслуговує відповідну юридичну або фізичну особу. В юридичній літературі висловлена думка, що визначення підсудності справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за місцезнаходженням філії банку є помилковим, оскільки філія не є юридичною особою, не має цивільної процесуальної дієздатності і тому не може бути суб'єктом процесуальних відносин. На підставі цього робиться висновок, що підсудність справ даної категорії повинна визначатися за місцем знаходження банку, який має статус юридичної особи^[302]. Із цим, на нашу думку, не можна погодитися з таких підстав. Перш за все, не слід змішувати два відносно самостійні питання: можливість бути суб'єктом процесуальних правовідносин, тобто персоніфікованим носієм процесуальних прав та обов'язків, та визначення підсудності справ за участю цих суб'єктів. Згідно зі ст. 28 ЦПК здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи. Виходячи з цього, саме банк як юридична особа буде суб'єктом цивільних процесуальних відносин і учасником процесу у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Законом встановлені спеціальні привила підсудності за участю юридичних осіб з урахуванням права юридичної особи здійснювати всі або частину її функцій через відповідні структурні підрозділи (філії, представництва тощо), що розташовані поза її місцезнаходженням, які не набувають статусу юридичної особи і діють від імені юридичної особи, структурним підрозділом якої вони є. Відповідно до п. 7 ст. 110 ЦПК пред'явлення позовів, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, може здійснюватися також за їх місцезнаходженням. Згідно із ч. 4 ст. 95 ЦК керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності від її імені, у тому числі й у судових установах. При цьому слід звернути увагу, що цей законодавчий припис має загальний характер і визначає певні особливості підсудності справ за участю юридичних осіб незалежно від їх процесуального статусу (сторони, заявника або заінтересованої особи) та виду провадження, в якому розглядається цивільна справа (позовного, наказного чи окремого). При визначенні підсудності справи за участю банківських установ необхідно, таким чином, встановити їх статус (філії, представництва тощо)^[303]. Заява про розкриття банківської таємниці може бути подана за місцем знаходження структурного підрозділу банку (філії), який не має статусу юридичної особи, але від імені банку здійснює банківську діяльність (обслуговує клієнтів, здійснює банківські операції). Зроблений висновок поділяється науковцями^[304] та підтверджується судовою практикою.

Так, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за заявою Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Краснодонська ОДПІ) про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська та ухвалу апеляційного суду Луганської області, якими заяву було повернуто заявникові тому, що справа непідсудна Ленінському районному суду м. Луганська, касаційну скаргу задо- вольнив, а судові ухвали скасував із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі з таких підстав.

При визначенні підсудності справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, слід виходити з того, що зміст ст. 287 ЦПК кореспондується зі змістом ч. 7 ст. 110 ЦПК. За таких обставин, ураховуючи, що філія банку здійснює банківську діяльність від імені банку та обслуговує відповідну юридичну або фізичну особу, заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, може бути подана до суду за місцезнаходженням такої філії.

Таким чином, висновок суду про непідсудність районному суду справи за заявою Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про розкриття банком (обласною філією акціонерного банку "Брокбізнесбанк") інформації, яка містить банківську таємницю, є помилковим^[305].

По іншій справі судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ПП "Еллада-2002" на ухвалу судді Червоноза- водського районного суду м. Харкова про відкриття провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції про розкриття Харківською обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" інформації, яка містить банківську таємницю. В апеляційній скарзі було зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи за підсудністю до належного суду.

Судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 312 ЦПК апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону. Згідно зі ст. 287 ЦПК заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує цю особу.

Матеріали справи свідчать про те, що ПП "Еллада-2002" обслуговується у Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанку", тобто вся інформація, яка ставить банківську таємницю, знаходиться саме в цьому структурному підрозділі банку. Відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" структурні підрозділи банків не мають статусу юридичної особи, проте здійснюють діяльність від імені банку. Приватне підприємство ПП "Еллада-2002" обслуговує саме філія банку, яка знаходиться у Червонозаводському районі м. Харкова, а не центральний офіс банку, що розташований у м. Києві.

Виходячи із загальних правил підсудності, встановлених цивільним процесуальним кодексом, яким передбачено розгляд справ за місцем знаходження філії юридичної особи, судова колегія не вбачає порушень процесуальних норм при відкритті провадження у справі про розкриття Харківською обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" інформації, яка містить банківську таємницю¹.

Разом із тим спостерігається й інша практика щодо застосування правил підсудності справ цієї категорії. Так, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулася до суду із заявою про розкриття ТОВ "Діалогбанк" м. Луцька інформації, що містить банківську таємницю відносно приватного підприємства "Аль- піка".

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 3 березня 2008 р. у прийнятті заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, було відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник посилається на незаконність ухвали суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті заяви про розкриття інформації, що містить банківську таємницю. Просить ухвалу суду скасувати та зобов'язати Луцький міськрайонний суд прийняти справу до провадження.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу заявника відхилила, а ухвалу суду першої інстанції залишила без змін з тих підстав, що відповідно до вимог ст. 287 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Із матеріалів справи вбачається, що заява про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо приватного підприємства "Альпіка" подана до Луцького міськрайонного суду за місцезнаходженням Волинського представництва ТОВ "Діалогбанк".

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Отже, у даному випадку заява про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, не може бути подана до суду за місцезнаходженням Волинського представництва ТОВ "Діа- логбанк", а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті вказаної заяви^[306].

Розгляд справи та судове рішення. Розгляд справ про розкриття банківської таємниці здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства із деякими винятками та доповненнями, передбаченими законом. Так, ст. 289 ЦПК встановлює скорочені строки розгляду цих справ. Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, має бути розглянута в п'ятиденний строк з дня надходження її до суду.

Справа розглядається в закритому судовому засіданні за участю заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці та банку. У випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - тільки за участю заявника (ч. 1 ст. 289 ЦПК). У юридичній літературі висловлюється думка, що ці положення закону є цілком обґрунтованими^[307]. Верховний Суд України в узагальненні судової практики розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, наголосив на необхідності приділити особливу увагу застосуванню положення ч. 1 ст. 289 ЦПК щодо можливості повідомлення про час та місце розгляду справи тільки заявника, зазначивши, що проблема полягає у відсутності мотивації заявниками його застосування під час розгляду відповідної справи^[308].

Прикладом може служити рішення апеляційного суду Харківської області у справі про розкриття Харківською обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" інформації, яка містить банківську таємницю, щодо