Зазначаючи про суб'єктів спадкового договору, треба сказати і про призначену особу (ч. З ст. 1307 ЦК), яка здійснюватиме контроль за виконанням обов'язків набувачем після смерті відчужувача та необхідності закріплення у договорі її прав та обов'язків. Крім того, слід зауважити, що така особа може бути призначена відчужувачем лише за її згодою, а така згода має бути належним чином оформлена. Автори виходять з того, що призначення фактично "контролера спадкового договору", якого позначають у договорах "Призначеною особою", може відбуватися декількома способами, які мають зменшити вірогідність або унеможливити виникнення домовленості між цією особою та набувачем, що може мати місце після смерті відчужувача.

По-перше, призначена особа може лише обумовлюватися у спадковому договорі, а не обов'язково зазначатися. Наприклад, автори вважають, що у тексті договору може бути зроблена позначка, що особа, яка контролюватиме виконання договору, зазначена у заповіті відчужувача. Зокрема, відповідними повноваженнями може бути наділений й виконавець заповіту. Якщо така особа позначена у секретному заповіті, то до його розкриття ніхто не буде здатен вказати призначену особу, а це відбудеться при оголошенні змісту заповіту, тобто після смерті заповідача і одночасно відчужувача за спадковим договором. По-друге, вважається, що особу, призначену виконувати спадковий договір, можна не тільки зазначити у змісті цього документу, а й ввести до складу осіб, які беруть участь у його посвідченні. Наприклад, якщо зазначити призначеною особою відоме адвокатське об'єднання, то можна сподіватися, що воно не буде ризикувати своїм ім'ям задля отримання незначної вигоди. Тобто автори вважають, що юридичні особи можуть приймати участь у спадкових договорах не тільки в якості набувачів майна (див. проект№ 66), а й як призначені для здійснення контролю за ходом виконання договору особи (див. проект№ 67). При цьому уявляється, що розмір винагороди призначеної у договорі особи може наводитися як у його змісті, так й зазначатися окремо, оскільки матеріальні взаємовідносини відчужувача та призначеної особи не стосуються набувача за договором. Тому доцільно зазначити винагороду призначеної особи окремо та обумовити її виплату таким чином, щоб набувач не мав певної уяви про її розмір та її виплата здійснювалася після смерті відчужувача.

До прав та обов'язків призначеної особи слід віднести:

- надання згоди на призначення та відмова від виконання обов'язків;

- отримання у певних органах документи, які будуть підставою для одержання свідоцтва про смерть, у разі, якщо поховання не здійснюватиметься набувачем;

- здійснення контролю за виконанням обов'язків набувачем після смерті відчужувача;

- звернення до суду про розірвання спадкового договору у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків набувачем після смерті відчужувача;

- отримання платні за виконання обов'язків призначеної особи, розмір якої має встановлюватися у договорі.

Щодо прав та обов'язків сторін спадкового договору, то ст. 1305 ЦК регламентує лише обов'язки набувача у спадковому договорі. Так, набувач у спадковому договорі зобов'язаний:

- вчинити певну дію(ї) майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття;

- передати свідоцтво про смерть відчужувача призначеній особі.

Для аналізу таких прав та обов'язків набувача, крім ст. 1305 ЦК, потрібно брати до уваги й ст. 1302 ЦК та її зміст. Зокрема, у ст. 1302 ЦК на відміну від ст. 1308 ЦК йдеться про виконання розпорядження, а не певних дій. Крім того, у ст. 1302 ЦК час переходу права власності на майно відчужувача встановлюється після смерті відчужувача, а в ст. 1305 ЦК йдеться про час відкриття спадщини (як до, так і після). Рахувати час від моменту відкриття спадщини не зовсім коректно, оскільки в спадковому договорі може бути встановлено умову про перехід всього майна відчужувача після його смерті до набувача, а тому спадщина відкриватися не повинна.

Отже, при посвідченні спадкового договору доцільно чітко встановлювати умови виконання зобов'язань до смерті відчужувача та після його смерті. Крім того, у спадковому договорі можуть мати місце умови, які стосуватимуться особисто відчужувача, наприклад, надання йому матеріальної допомоги до його смерті, а також розпорядження щодо його, відчужувача, поховання та періодичного проведення поминальних обідів на його честь після його смерті.

Але у спадковому договорі можуть мати місце умови, які стосуються виконання набувачем зобов'язань щодо 3-х осіб після смерті відчужувача, наприклад, надання матеріальної допомоги матері відчужувача до її смерті, утримання дітей або онуків до досягнення ними повноліття тощо.

Відносно терміну виконання зобов'язань набувачем після смерті відчужувача, то цей період необхідно конкретизувати щодо зазначення в спадковому договорі точної дати чи обставини, з настанням якої має бути виконане розпорядження відчужувача, оскільки після смерті відчужувача законом не визначено, що призначена особа чи нотаріус вправі встановлювати терміни виконання зобов'язань набувачем. Цю умову слід вважати істотною, оскільки за ст. 1307 ЦК відчужувач може визначити особу, яка лише контролюватиме виконання, але остання і нотаріус вправі тільки вимагати належного виконання зобов'язань у зазначені у договорі строки.

У спадковому договорі повинні бути передбачені не тільки обов'язки набувача, а й обов'язки відчужувача. Так, відчужувач зобов'язаний:

- утримувати майно в належному стані;

- не перешкоджати виконанню умов договору;

- не має права посвідчувати заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть видаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.