Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Щодо ч. З ст. 1307 ЦК про призначення особи, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, то таку вказівку, на погляд автора, може бути зроблено:

•   у спадковому договорі (див. проект № 67);

•   у заповіті шляхом поширення повноважень виконавця заповіту на забезпечення виконання спадкового договору (див. проект № 77);

•   у спадковому договорі подружжя, оскільки презумується, що останній з подружжя, що залишився живим, вправі здійснювати контроль за його виконанням щодо інтересів обох з подружжя, про що свідчить його право розривати договір при його неналежному виконанні набувачем (див. п. 7.5 проектуN°60);

•   в окремому договорі доручення (див. проект № 78), що також має бути посвідчений у нотаріальному порядку, оскільки лише письмові повноваження призначеної особи не можуть бути підтверджені покійним відчужувачем, тому їх достовірність має бути надійно гарантована.

У разі відсутності призначеної особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Положення про контроль за виконанням спадкового договору з боку нотаріуса має бути відтворене в Законі України "Про нотаріат", передбачати оплату дій нотаріуса за вчинення такого нотаріального провадження, конкретизувати його повноваження та встановлювати перелік дій тощо. Автор вважає, що це самостійна нотаріальна дія - здійснення контролю за виконанням спадкового договору і вона не може входити до складу нотаріальних проваджень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину чи вжиття заходів до охорони спадкового майна. Але складність нотаріальної діяльності залежить від різноманітних правових ситуацій, які зумовлені принципом свободи договорів, тому й конкретизувати діяльність нотаріуса наперед дуже складно, але необхідно хоча б у загальних рисах визначити межі його повноважень і визначити нову нотаріальну дію - контроль за виконанням спадкових договорів (ст. 1307 ЦК) та новий нотаріальний акт - посвідчення факту виконання умов спадкового договору, який має виражатися у певній процесуальній формі.

Згідно статті 48 Закону України "Про нотаріат" можна встановити два способи констатації певних юридичних фактів у залежності від того, яке правове значення вони мають і як в наступному використовуватимуться посвідчені нотаріусами документи. Отже, можна виділити дві такі групи:

1)   документи, які не мають самостійного правового значення і використовуються лише як додаток до основного документу - договору (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про нотаріате), тоді робляться посвідчувальні написи на оригіналах документів;

2)   документи, які мають самостійне правове значення (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про нотаріат"), тоді видаються відповідні свідоцтва.

Оскільки кількість варіантів спадкових договорів важко передбачити, то можна стверджувати, що деякі з них будуть стосуватися випадків, коли безпосередня передача об'єкту спадкового договору буде здійснюватися не у нотаріальному порядку, а наприклад у банківській установі, коли кошти за виконання умов договору будуть лежати на депозиті у банку. У такому випадку належне виконання умов договору для банку або іншої установи може бути підтверджене за допомогою нотаріального свідоцтва про виконання умов спадкового договору (див. проект № 76). Коли ж при виконанні умов спадкового договору має бути лише знята заборона відчуження з об'єкту договору, то на оригіналі спадкового договору може бути зроблений нотаріусом відповідний посвідчувальний напис.

Законодавець забезпечив належне виконання своїх обов'язків відчужувачем майна, оскільки обмежив його право розпоряджатися майном, яке увійшло до договору. Так, представляється, що положення про нікчемність заповіту, який відчужувач склав щодо майна стосується як раніше посвідченого заповіту, так і заповіту посвідчуваного після укладення спадкового договору. Зокрема, у частині 2 ст. 1307 ЦК передбачено положення, що заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Але термін "нікчемність заповіту" слід сприймати лише в частині суперечності спадкового договору умовам заповіту, тобто лише щодо майна, правове становище якого регламентується двома правочинами: майно, яке увійшло до заповіту та це саме майно, яке є об'єктом спадкового договору. Тут слід враховувати, що у заповіті може бути зазначено і інше майно, яке заповідається, тому такий заповіт буде дійсним.

Водночас, відчужувач залишається власником майна і в разі розірвання договору судом, оскільки майно за рішенням суду повертатиметься власнику в повному розмірі або частково, тобто заборона його відчуження зніматиметься.

Загалом вважається доцільним конкретизувати права осіб, які здійснюють контроль за виконанням спадкового договору, а саме: право на подання заяви до суду про його розірвання (див. п. 7.5 проекту № 63), якщо останній не виконується або неналежно виконується, а в разі його розірвання - на призначення нового виконавця умов договору. Автори вважають необхідним і обов'язковим виконувати волю померлої особи, особливо, якщо вона стосується поховання, встановлення пам'ятника, урочистого вшанування пам'яті померлого або померлих тощо, оскільки ці положення пов'язані з традиціями (звичаями) українського народу. Тому при розірванні договору за вимогою призначеної особи суд має одночасно вирішити питання про виконання умов договору в інтересах відчужувача.