визначалось радянським законодавством, що діяло на той час (Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»).Відповідно до постанови Президії Верховної Ради УРСР від 5 січня 1988 p.. якою затверджено Інструкцію «Про умови та порядок надання психіатричної медичної допомоги», та наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 25 березня 1988 р. № 225, яким затверджено Тимчасову інструкцію «Про порядок застосування примусових заходів лікування психічно хворих осіб, які вчинили суспільно небезпечні дії», особи, що підлягали примусовому лікуванню, на практиці не мали можливості за власним бажанням ініціювати перегляд законності їх утримання. Однак керівник відповідного психіатричного закладу був зобов'язаний подати заяву про продовження або скасування обов'язкового медичного лікування протягом десяти днів з моменту обстеження цієї особи медичною комісією та за рекомендацією вказаної комісії (п. 31 Тимчасової інструкції). Комісія мала перевіряти стан здоров'я осіб, що перебувають у психіатричних закладах, кожні сім місяців (п. 33 Тимчасової інструкції).Після прийняття Закону України «Про психіатричну допомогу» від 2000 р. (п. 30 нижче) українське законодавство передбачає регулярний судовий перегляд осіб, що перебувають у психіатричних закладах, кожні сім місяців за ініціативою відповідальних медичних працівників. Відповідні положення законодавства наведено нижче.Г. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. (набув чинності 4 квітня 2000 р.)30. Відповідними положеннями Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено наступне:«Стаття 19. Примусові заходи медичного характеруПримусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу медичного характеру. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. У подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру».«Стаття 20. Експертиза психічного стану особиЕкспертиза психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбачених законами та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами».«Стаття 21. Судово-психіатрична експертизаСудово-психіатрична експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом».Ґ. Кримінально-процесуальний кодекс України від 21 червня 2001 р. (Глава 34)31. Відповідними положеннями Кримінально-процесуального кодексу України передбачено наступне:«Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів медичного характер)Застосування примусових заходів медичного характеру, встановлених ст. 94 Кримінального кодексу України, до осіб, які визначені у ст. 93 Кримінального кодексу України, проводиться за ухвалою суду або постановою судді.Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними».«Стаття 422. Скасування або зміна примусових заходів медичного характеруСкасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судці, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру провадиться за правилами ст. 419 цього Кодексу за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів»«Стаття 424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду про застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру або внесення на них подання прокурораНа ухвалу, постанову, винесені суддею або судом в порядку, передбаченому цим розділом, може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу або внесено апеляційне чи касаційне подання прокурора в загальному порядку».Д. Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 8 серпня1 2001 р.32. Відповідними положеннями наказу Міністерства охорони здоров'я № 39"від 8 серпня 2001 р. передбачено наступне:«... 14. У разі значного поліпшення психічного стану особи, одужання або коли дані психіатричного огляду викликають сумніви щодо наявності психічного розладу, складається відповідний висновок комісії лікарів-психіатрів психіатричного закладу, який направляється його керівництвом достроково (до закінчення шестимісячного терміну) до суду, який виніс рішення за цією справою, дія вирішення питання про її перегляд згідно з чинним законодавством.15. Продовження, зміна або припинення примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного заклад} (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу...1 В тексті, викладеному англійською мовою, допущено фактичну помилку — замість «серпня» належить читати «жовтня».2 Йдеться про наказ Міністерства охорони здоров'я № 397 від 08.10.2001 p., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 р. за № 215/6503, яким одночасно затверджується кілька нормативно-правових документів. У даному випадку йдеться про наказ Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження нормативно-правових документів3 окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб,, які страждають на психічні розлади», яким, в свою чергу, затверджується Порядок застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб,які хворі на психічні розлади.16. Заява представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу, про продовження, зміну або припинення виду примусового заходу медичного характеру разом з актом психіатричного огляду направляється до суду не пізніше десяти діб після прийняття комісією відповідного рішення.Е. Інструкція Міністерства охорони здоров'я про порядок застосування примусових заходів медичного характеру до психічно хворих осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння (затверджена наказом МОЗ № 397 від 8 жовтня 2001 р.33. Відповідними положеннями інструкції Міністерства охорони здоров'я передбачено наступне:«1. Примусові заходи медичного характеру, передбачені законодавством, застосовуються на підставі ухвали суду чи постанови судді до осіб, які страждають на психічні захворювання і які вчинили суспільно небезпечні діяння (далі — особи). Такі ухвали чи постанови суду виконуються закладами охорони здоров'я...8. Примусові заходи медичного характеру застосовуються у випадках, коли встановлено, що психічно хвора особа становить загрозу суспільству. Підстави:(1) юридичний критерій — факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законодавством з кримінального права;(2) медичний критерій — наявність, на момент розгляду справи щодо суті, у особи психічної хвороби, що заважає здатності особи розуміти значення своїх дій та керувати ними.За відсутності хоча б одного із зазначених критеріїв застосування примусових заходів медичного характеру неможливе...43. Питання, що стосуються продовження, зміни чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру, вирішуються судом за заявою представника відповідного психіатричного закладу, до якої додаються відповідні медичні висновки...48. Питання про припинення чи зміну примусових заходів медичного характеру може бути вирішено на підставі інформації про позитивні зміни у стані психічного здоров'я особи або її одужання, як це відображено у висновку комісії лікарів-психіатрів, в результаті чого загроза особи для суспільства зменшилася чи зникла, а тому більше немає потреби тримати та лікувати таку особу в психіатричному закладі. Остаточне рішення приймається судом.Послідовне (поступове) скасування примусового заходу медичного характеру шляхом зміни більш суворого заходу на більш м'який не є обов'язковим...»ПРАВОІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ п. 4 ст. 5 КОНВЕНЦІЇ34. Заявник скаржиться на те, що він не мав ефективних засобів захисту стосовно обов'язкового утримання у психіатричному закладі. Зокрема, він скаржиться на те, що був звільнений майже через два роки після того, як стан його здоров'я покращився. У поданих ним матеріалах заявник посилається на п. 4 ст. 5 Конвенції, якою передбачено наступне:«Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним».А. Аргументи сторін35. Уряд зазначив, що обов'язкове медичне лікування могло бути призначене лише за рішенням суду. Воно могло бути оскаржене у касаційному порядку відповідно до ст. 424 Кримінально-процесуального кодексу України протягом семи днів з дати винесення рішення. Скарга могла бути подана захисником, участь якого у таких справах є обов'язковою. Уряд зазначив, що заявник використав цю можливість з огляду на його тривале утримання. Більше того, відхилення його скарг не означало, що цей засіб був неефективним. Питання застосування до заявника медичного лікування було розглянуто національними судами у шести випадках на підставі заяв, поданих компетентними лікарями після медичного обстеження. Враховуючи частоту перегляду законності застосування до заявника примусових заходів медичного характеру, Уряд вважав, що п. 4 ст. 5 Конвенції не було порушено.36. Заявник не погодився. Зокрема, він стверджував, що процедура апеляції не була ефективною.
