схопили її, перевернули догори ногами і, продовжуючи залякувати, кинули в машину без міліцейських ознак. У боротьбі заявницю штовхнули до дверей і вона поранила ногу та голову. Вона також вдарилася головою об машину, коли її кидали туди. По дорозі майор С погрожував заявниці — говорив, що він поб'є її сім'ю та пограбує її квартиру під час обшуку.13. Заявницю доставили в Желєзнодорожне відділення міліції в Ростові-на-Дону. Заявницю не поінформували, чому її сюди доставили. Відповідно до подальших пояснень уряду було необхідно скласти офіційний звіт щодо опору нею працівникам міліції із застосуванням сили. Однак у міліцейському звіті значилося, що її привезли до відділка для допиту.14. У відділку заявницю відвели до заступника голови відділу кримінальних розслідувань, який допитав її про місцезнаходження «її чоловіка». Заявниця сказала, що вона ніколи не була одружена. Після цього він почав душити її руками, а декілька інших міліціонерів почали її бити. Впродовж двох годин вони завдавали ударів по її ногах, кидали її через кімнату, били дубцями та головою об стіну. Під час цього її звинувачували у брехні, ображали і погрожували зґвалтуванням та жорстокістю проти її сім'ї.15. Заявниця вимагала повідомити родичів про свій арешт. Вона також вимагала медичної допомоги та дозволу на спілкування з адвокатом. Проте у всіх цих вимогах їй відмовили.16. Під кінець допиту заявниці до відділку міліції випадково завітав заступник прокурора Железнодорожного району Д. Він зайшов до кімнати, де били заявницю. Вона скористалася нагодою і поскаржилася на свій арешт та побиття. Заступник прокурора вислухав її і порадив подати йому письмову скаргу щодо незаконного арешту, однак сказав, аби вона не згадувала про неналежне поводження. Заявниця стверджує, що вона одразу ж написала свою скаргу і подала Д.17. Після цього заявницю доставили додому, оскільки правоохоронці хотіли провести в її квартирі обшук. Сусідці заявниці 3., яку взяли понятою, сказали, що вони шукали Л., і вона підтвердила, що Л. тут не живе. Міліція наполягала на обшуку квартири. Однак виявилося, що вони все ще не мали ордера на обшук, а заявниця знову відмовилася їх впустити. Після короткої боротьби заявницю знову схопили і понесли до машини так, що вона билася головою об східці та стіни. її забрали знову до Железнодорожного відділку міліції, де знову били, залякували та звинувачували у переховуванні Л. Потім її помістили в камеру для арештованих.18. Заявницю тримали в камері до 14.30 14.02.99. Хоча цей факт ніколи не заперечувався, жодного запису стосовно цього періоду тримання заявниці знайдено не було.19. 14.02.99, близько 14.00, заявницю обшукали і забрали ключі від квартири. Пізніше, в той же день, прокурор Железнодорожного району видав ордер на обшук квартири заявниці й останній був проведений.20. У той же день заявниця постала перед службовцем, який, не представившись, промовив: «П'ять днів». Згодом заявниця дізналася, що то був суддя Железнодорожного райсуду Ростова П. та що «п'ять днів» означало п'ять днів ув'язнення за адміністративне правопорушення — вчинення опору правоохоронним органам із застосуванням сили. В той же день заявницю відправили до центру адміністративного ув'язнення.21. 18.02.99, коли заявницю мали звільнити після п'ятиденного ув'язнення, майор С, який її арештував, забрав її з центру ув'язнення, відвіз до Железнодорожного відділку міліції та наказав вимити підлогу в холі відділення. Після того як вона це зробила, її відпустили.22. 19.02.99 заявниця пройшла огляд судового експерта, який встановив, шовона мала численні синці на обличчі та ногах, садна на обличчі, щелепі, шиї таногах і травму м'яких тканин голови.1. Провадження щодо неналежного поводження та незаконного арешту23. 11.03.99 уповноважений з прав людини Ростовської обласної губернатори подав від імені заявниці скаргу до голови УМВС Ростовської області. У скарзі містилася вимога щодо проведення розслідування стверджуваного неналежного поводження правоохоронців та незаконного арешту заявниці. До скарги додавався детальний звіт заявниці щодо фактів та звіт медичного експерта від 19.02.99.24.15.03.99 заявниця подала до Батайського міського суду Ростовської області скаргу щодо компенсації шкоди, заподіяної неналежним поводженням правоохоронців, її незаконним арештом та обшуком її квартири.25. 30.05.99 заступник голови УМВС Ростовської області поінформував заявницю, що відповідно до її скарги було проведене внутрішнє розслідування та її звинувачення визнані безпідставними. Висновки внутрішнього розслідування були направлені до прокуратури. Однак її також поінформували, що певні правоохоронці були звинувачені в дисциплінарних злочинах. Уповноважений з прав людини отримав таку саму відповідь.26. 12.04.99 заявниця отримала листа від заступника прокурора Железнодорожного району Д., з яким вона зустрілася у відділку міліції (див. § 16). Він доводив до відома заявниці, що прокуратурою Ростова йому було направлено її скаргу проти правоохоронців та що він прийняв рішення не розпочинати кримінального розслідування стосовно звинувачених правоохоронців.27.07.05.99 прокурор Железнодорожного району X. поінформував Батайський міський суд, очевидно на їхній офіційний запит, що неможливо знайти документи стосовно арешту та тримання заявниці.28. 09.06.99 заступник прокурора прокуратури Ростова підтримав це рішення.29.22.12.99 Батайський міський суд Ростовської області ознайомився зі скаргою заявниці та постановив, що обшук її квартири, арешт та п'ятиденне ув'язнення були законними. Суд встановив, що правоохоронці діяли законно, оскільки вони мали дозвіл прокурора та оскільки було необхідно провести розслідування вбивства Щодо тверджень про неналежне поводження, то суд послався на відмову прокурора у відкритті кримінальної справи проти правоохоронців та висновки внутрішнього розслідування, де вказувалося, що неналежного поводження встановлено не було. Він відхилив звіт судового експерта як такий, яким можна знехтувати, і постановив, що твердження стосовно неналежного поводження були безпідставними.30. 23.02.2000 Ростовський обласний суд ознайомився з апеляцією заявниці і підтримав попередні висновки.2. Апеляція проти адміністративного ув'язнення31. 15.03.99 заявниця спробувала оскаржити своє п'ятиденне ув'язнення в Ростовському обласному суді. Вона стверджує, що їй не сказали імені посадовця, який прийняв рішення про її ув'язнення, та що він не ставив їй запитань, не поінформував про те, в чому її звинувачують, не пояснив цілей постановлення її перед ним і не надав копії свого рішення щодо її ув'язнення.32. 17.03.99 той самий суддя, який призначив п'ятиденне тримання під вартою, поінформував заявницю, що це рішення не може бути оскаржене жодною звичайною апеляцією та що воно може бути оскаржене лише за поданням прокурора в порядку виключного провадження.33. 25.03.99 заявниця подала до Ростовського обласного суду через Желєзно-дорожний районний суд Ростова апеляцію. Вона оскаржувала відмову розглянути її справу за цивільною процедурою.34. 26.05.99 голова Ростовського обласного суду відповів заявниці, що матеріали справи вказують на те, що її тримання було законним, оскільки воно було застосоване за адміністративне правопорушення відповідно до процесуального законодавства.35. 17.07.99 заявниця подала іншу скаргу до Ростовського обласного суду проти рішення щодо її тримання.36. 23.08.99 голова Ростовського обласного суду відповів, що згідно із законом рішення про адміністративне затримання не може бути оскаржене.37. Далі заявниця намагалася оскаржити вищевказані рішення, однак жодна з її скарг не була прийнята. Підставою був брак компетенції судів на розгляд цього питання. Останнє рішення з цього приводу було прийняте Ростовським обласним судом 01.12.99.3. Подальші процедури38.15.01.2003 прокуратура Железнодорожного району розпочала кримінальне розслідування обставин арешту заявниці та її добового тримання, а також розслідування неналежного поводження.39. 28.02.2003 прокурор Ростовської області за своєю ініціативою подав до Ростовського обласного суду прохання щодо скасування рішення від 14.02.99. яким до заявниці застосовувалося ув'язнення за адміністративне правопорушення. Він указував, що опір заявниці міліції не становив адміністративного правопорушення, оскільки правоохоронці діяли незаконно, та що в будь-якому випадку тримання було невідповідною мірою покарання.40. 05.03.2003 голова Ростовського обласного суду задовольнив прохання прокурора і скасував рішення на підставі того, що суддя, який постановив рішення про ув'язнення заявниці, не ознайомився з обставинами справи і не встановив, чи була вона винною в адміністративному правопорушенні. Було встановлено, що ніякого опору із застосуванням сили не було, оскільки на час опору заявниці правоохоронці здійснювали розслідування, а не охорону громадського порядку. Також було встановлено, що правоохоронці діяли з порушенням процесуального законодавства.41. 25.08.2003 прокуратура Железнодорожного району припинила кримінальне розслідування стверджуваного неналежного поводження та незаконного арешту на підставі того, що міліція не вчинила жодної незаконної дії.42. 03.03.2004 Генеральна прокуратура скасувала рішення від 25.08.2003 про припинення розслідування і відновила його щодо неналежного поводження та незаконного арешту. Прокуратурі Железнодорожного району дали 30 днів на завершення розслідування під наглядом генерального прокурора. Це рішення зазначає таке: «[Заявниця] послідовно стверджувала, що вона зазнала незаконного проникнення міліції до її помешкання та незаконного обшуку за відсутності ордера прокурора і, відповідно, була піддана незаконному арешту і триманню та була побита...Медичний огляд вказав на численні ушкодження внаслідок побиття... час походження та причина яких узгоджується з твердженнями [заявниці]... Розслідування не встановило обставин, за яких відбулися ці ушкодження.Звіт щодо адміністративного порушення та арешту заявниці 13.02.99 містить обманні твердження щодо участі понятих... Ці обставини не були повністю з'ясовані, хоча вони стали основою для адміністративного арешту заявниці. Рішення від 29.04.2003 щодо відсутності потреби у кримінальному провадженні проти [правоохоронців, які подавали звіт,] є необгрунтованим».43. У своєму листі від 19.04.2000 уряд вказав, що розслідування ще тривало. Сторони не надали жодних нових міркувань щодо подальшого кримінального розслідування.Відповідне національне право1. Опір із застосуванням силиВідповідні гарантії КпАП РРФСР, чинні на 01.07.2002, зазначають таке:Стаття 165Опір із застосуванням сили законному наказу чи вимозі міліції чи добровільній народній дружині... карається штрафом у розмірі 10—15 розмірів мінімальної заробітної плати... чи від одного до двох років виправних робіт... чи. якщо ці заходи вважаються недостатніми, до 15 днів ув'язнення.2. Допит свідківКпАП РРФСР, чинний на час подій, зазначав таке:Стаття 155Свідок має бути викликаний на допит письмовим повідомленням, врученим йому особисто чи, за його відсутності, дорослому членові його сім'ї...Повідомлення повинно містити ім'я особи, яка викликається як свідок, вказувати де, у присутності кого, дату та час, коли він повинен з'явитися, та наслідки його неявки. Свідок може також бути викликаний по телефону або телеграмою.Стаття 157Допит свідка відбувається за місцем проведення розслідування. Слідчий може вирішити допитати свідка за місцезнаходженням свідка.3. Адміністративний арешт та триманняКонституція Російської Федерації, прийнята референдумом 12.12.93, зазначає таке: Стаття 221. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.2. Арешт, взяття під варту та тримання під вартою допускаються лише за судовим рішенням.