Размещено на http:/mego.info

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Одеська юридична академія»

курсова РОБОТА

з адміністративного права на тему:

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

Одеса - 2015 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ

1.1 Адміністративно-правовий статус: поняття та структура

1.2 Правове регулювання адміністративно-правового статусу Національної гвардії

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ

2.1 Принципи, завдання та функції Національної гвардії

2.2 Повноваження Національної гвардії

2.3 Організаційно-структурні особливості Національної гвардії

Розділ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як демократичної, соціальної та правової держави є неможливим без ефективного функціонування військових формувань, визначеності її статусу та законодавчої урегульованості її діяльності. В контексті посилення ролі останніх у діяльності держави, виникає необхідність визначення особливостей їх адміністративно-правового статусу з метою вдосконалення механізму реалізації державного управління та узгодженості діяльності.

Нормативно-правова основа курсової роботи. Основним нормативно-правовим актом, на основі якого ґрунтується дослідження є ЗУ “Про Національну Гвардію України”, а також роботи вітчизняних вчених, що займаються дослідженням данного питання, серед них Буличев А.О., Горбач Д.О., Куліш А.М., Солонар А.В., Михайлішин П.А., Савочкіна Д.О. та інші.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення та ґрунтовний аналіз засад адміністративно-правового статусу Національної Гвардії та розробка на цій основі практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо організаційно-правового забезпечення ефективності діяльності зазначеного формування.

Завдання дослідження сформульовані відповідно до поставленої мети і полягають у наступному:

- вивченні особливостей адміністративного статусу Національної Гвардії у порівнянні з попереднім досвідом України у спробі створити додаткове військове формування, на основі нормативних документів;

- аналізі сучасних та розробці нових адміністративно-правових підходів до визначення поняття і змісту Національної гвардії;

- уточненні внутрішньої організації та з'ясуванні особливостей його утворення;

- з'ясуванні особливостей форм і методів управління;

- дослідженні концептуальних засад організаційного та правового забезпечення процесу вдосконалення діяльності Національної гвардії, визначенні подальших напрямів реформування;

Об'єктом дослідження є адміністративно-правові та інші суспільні відносини, що формуються у процесі організації та функціонування Національної гвардії.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади реалізації організаційно-правових форм і методів діяльності Національної гвардії, її адміністративно-правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дослідження слугує системний підхід, який також передбачає використання низки інших особливих методів дослідження.

Мета й завдання дослідження, особливості його об'єкта і предмета обумовили використання таких методів:

-системно-комплексного методу, що дозволив визначити місце норм про організацію та функціонування Національної гвардії як військового формування, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України;

- методу моделювання та прогнозування, який використовується автором для розробки рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства;

-логіко-юридичного методу наукового пізнання, за допомогою якого автор визначив принципово логічний механізм розвитку законодавства по відношенню до військових формувань;

- історико-діалектичного методу, на основі якого правове регулювання організації та діяльності Національної гвардії розглядається як результат історичного розвитку права;

-порівняльно-правового методу, використання якого забезпечувалося порівняльним аналізом норм чинних Конституції України, Закону України «Про Національну гвардію України», Кодексу України про адміністративні правопорушення, аналізом регламентації адміністративно-правового статусу органів, що входять в систему Міністерства внутрішніх справ України.

Структура курсової роботи. Виконана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

національний гвардія військовий адміністративний

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ

1.1 Адміністративно-правовий статус: поняття та структура

Визначення місця та особливостей діяльності будь-якого із суб'єктів правовідносин можливе за умови аналізу їх правового статусу. Правовий статус має складну структуру, що обумовлює необхідність визначення загальної системи його елементів.

Деякі науковці елементи правового статусу об'єднують у певні групи (блоки). Так, Д.Н. Бахрах зазначає, що адміністративно-правовий статус складається з трьох блоків:

1) цільового, який визначає норми про цілі, завдання і функції та принципи діяльності;

2) організаційно-структурний, який складається з правових приписів, що регламентують порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість;

3) компетенцію, як сукупності владних повноважень і підвідомчості Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. -М.: БЕК, 1996. -368 с .

Подібну точку зору підтримує О.Ю. Якимов, А.А. Стародубцев, уточнюючи вище наведені підходи науковців, пропонує розглядати правовий статус за такими блоками:

а) цільовий;

б) структурно-організаційний;

в) функції та повноваження;

г) функціональний;

д) відповідальність Стародубцев А.А. Організаціи?но-правові питання діяльності інспекціі? особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. -Харків, 1999. - 185 с. .

Так, А. М. Колодій та А. Ю. Олійник визначають такі елементи правового статусу: статусні правові норми та правові відносини; суб'єктні права, свободи та юридичні обов'язки; громадянство; правові принципи та юридичні гарантії; законні інтереси; правосуб'єктність; юридична відповідальність. Н.І. Матузов застосовує більш простий підхід до класифікації елементів структури правового статусу та включає лише правосуб'єктність суб'єкта суспільних відносин; принципи конституційно-правового статусу; права і свободи суб'єкта та гарантії їх реалізації; обов'язки та гарантії їх використання, правовідносини загального (статусного) типу Правовая система и личность/ Н.И. Матузов. - Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987. - С. 231.. Деякі автори у якості елементів правового статусу включають також правове зобов'язання, законність, правопорядок, правосвідомість, гуманізм, справедливість.

Отже, правовий статус є самостійною категорією та характеризується наступними ознаками.

· Правовий статус має універсальний характер, оскільки поширюється на всіх суб'єктів.

· Відображає особливості учасників суспільних відносин та ступінь і характер їх взаємодії.

· Права та свободи, що складають основу статусу, не можуть реалізовуватись без інших його компонентів - обов'язків та відповідальності.

· Ця категорія забезпечує системність прав, свобод та обов'язків.

· Елементи структури правового статусу є взаємозалежними та взаємодіючими.

· Правовий статус характеризується відносною стабільністю.

Практичне значення категорії «правовий статус», відображення у ньому взаємодії особи та суспільства, громадянина і держави, а також індивіда та колективу визначають актуальність дослідження цього феномена як теорією держави та права, так і галузевими науками.

З нашої точки зору, найбільш правомірною є класифікація правового статусу за двома критеріями.

I. За характером (змістом) правовий статус класифікують на:

-- загальний (конституційний), що характеризує статус особи як громадянина держави. Він визначається конституцією і не залежить від певних поточних факторів, є рівним, єдиним і стабільним для всіх суб'єктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретної особи. Даний статус є базовим, вихідним для решти статусів, тому він не повинен враховувати багатоманітності суб'єктів права, їх особливостей та специфіки. Він визначає ступінь демократичності та соціальне призначення держави;

-- спеціальний (родовий) статус відображає особливості правового становища певних категорій громадян. Він базується на загальному, хоча детальніше характеризує доповнюючі права, обов'язки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії осіб (статус студентів, військовослужбовців, пенсіонерів, інвалідів тощо);

-- галузевий статус характеризує особливості прав та обов'язків суб'єктів стосовно певної сфери суспільних відносин. Він конкретизує загальний статус нормами галузевого законодавства. Це надає можливість виділити адміністративно-правовий, цивільно-правовий, фінансово-правовий, кримінально-правовий та інші статуси;

-- індивідуальний статус фіксує можливості та обов'язки певної конкретної особи. Він є сукупністю персоніфікованих прав та обов'язків, є динамічним та змінюється відповідно до змін у житті суб'єкта.

II. За суб'єктами розрізняють правовий статус:

-- фізичних та юридичних осіб;

-- іноземців, осіб без громадянства;

-- статус біженців;

-- статус українських громадян, які перебувають за кордоном;

-- професійний та посадовий статус;

-- статус осіб, що знаходяться у екстремальних умовах.

1.2 Правове регулювання адміністративно-правового статусу Національної Гвардії