Адвокат, вступивши у справу, має усвідомлювати, що він працює у команді. Його команда - це клієнт, його родичі, друзі, в окремих випадках особи, які можуть виступити як свідки, додатково залучені адвокати.

"Найперший, азбучний обов'язок публічного обвинувача - вивчення справи за попереднім слідством. Вивчення це, безумовно, має бути найуважнішим, різнобічним, з першої сторінки до останньої, без пропуску найнепомітнішого на перший погляд папірця. Най непомітніший папірець може несподівано стати на суді матеріалом для роз'яснення обставин справи, може дати вказівку на сильні і слабкі сторони захисту, може дати, зрештою, інше висвітлення фактам, що мають значення у справі". Аналогічна вимога стосується й захисту.

П. Сергеїч писав: "Якщо можливо, ви маєте знати справу краще за всіх, якщо не можна - не гірше за голову й обвинувача. Якщо вашим противником буде справжній прокурор, ви побачите, що він знає справу саме вздовж і впоперек, пам'ятає не тільки сторінки, а й зовнішній вигляд кожного папірця, знає скільки разів і коли допитаний кожен свідок, де трапляються недомовки й де трапляються описки в актах слідчого. Ось небезпечний противник. Таким маєте бути і ви. Однак така робота відбиратиме неймовірну кількість часу. Звичайно. То й що ж? Адже ви захисник. Ваше дозвілля належить не вам, а підсудному.

Адвокат Є. Львова вважає за доцільне читати всі документи та "папірці", включаючи окремі доручення, запити, рапорти та інші допоміжні документи слідства191. Щоб побачити цілісну картину і простежити логіку та послідовність дійових осіб, обвинувачення читають, не відволікаючись на виписки.

Вивчаючи справу, адвокат встановлює не тільки ознаки злочину, а й перевіряє правильність кваліфікації дій підзахисного за певною конкретною статтею Кримінального кодексу.

Істотність порушень прав підзахисного адвокат визначає в кожному конкретному випадку. Як свідчить практика, найчастіше права підзахисного порушуються під час представлення ним доказів і заявлений клопотань (наприклад, до протоколів допитів заносять тільки ті пояснення обвинуваченого, які відповідають версії слідчого, інші ж свідчення залишаються без уваги).

Слідчий залишає без уваги причини і мотиви поведінки обвинуваченого. На це звертає увагу адвокат, щоб висунути захисну тезу: "Слідчий надто захопився тільки обвинуваченням, інші версії ним не розглядались". Або, навпаки, слідчий ретельно фіксує покази обвинуваченого про скоєні ним злочини, їх мотиви, обставини, які сприяли вчиненню злочину, проте не вживає заходів для їх підтвердження чи спростування. В результаті версія обвинуваченого залишається неперевіреною.

Зіставляючи обвинувальний акт з постановою про оголошення підозри адвокати подекуди виявляють нові обставини, які були додані без пред'явлення нового обвинувачення, і надання доказів для ознайомлення. Це суперечить процесуальному законодавству. У подібних випадках адвокати повинні порушувати перед суддею питання про повернення справи для пред'явлення обвинувачення або виключення з нього обставин, які не були пред'явлені підзахисному.