Технічні засоби (звукозапис, кіно- і відеозйомку тощо) відповідно до згаданої статті КПК захисник з дозволу особи, яка проводить дізнання, або слідчого має право застосовувати також під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, пред'явлення особи для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, проведення інших слідчих дій. Такі дії захисника процесуальному оформленню не підлягають.

Адвокат Є. Львова наводить цитату за М. Є. Салтиковим-Щедрі-ним про дослідження доказів: "Я не схожу в свою совесть, я не советуюсь с моими личными убеждениями, я смотрю на то только, соблюдены ли все формальности, и в этом отношении строг до педантизма, - міркував суддя в "Губернських нарисах" М. Є. Салтикова-Щедріна. - Если есть у меня в руках два свидетельских показания, надлежащим порядком оформленные, я доволен и пишу: есть; если нет их - я тоже доволен и пишу: нет! Я хочу знать, доказано ли оно или не доказано - и больше ничего". І слід визнати, що його міркування про формальну істину точно відображають сутність підходів адвоката до дослідження й оцінки доказів.

Отже, адвокат звіряє вивчені ним докази з викладом їх у обвинувальному висновку, де слідчий перераховує ті докази, які, на його думку, підтверджують вину підзахисного. Тут на адвоката можуть чекати різні сюрпризи. Наприклад, зміст пояснень може бути викладений інакше, ніж у протоколі допиту.

Приклад. У справі Ц. свідок пояснив: "Підприємство М. прострочило сплату відсотків за кредит, і спірна сума була списана банком у беззаперечному порядку. Списану суму віднесли на затрати підприємства" . Слідчий з посиланням на свідка записав: "Підприємство М. пропустило термін сплати за прострочений кредит і спірну суму банк списав у безспірному порядку. Списану суму за прострочений кредит віднесли на затрати виробництва". Якщо у першому випадку віднесення суми прострочених процентів на затрати підприємства є правомірним, то у другому воно незаконне, бо веде до заниження оподаткованих сум.

У такий спосіб слідчий обґрунтував ухилення від сплати податків, якого не було. Якщо врахувати схильність суддів до "переписування" у вирок змісту обвинувального висновку і то є очевидним, що тільки пильність адвоката може забезпечити належну оцінку неправильно викладеного пояснення та виправдання підзахисного в ухиленні від сплати податків за цим епізодом. На жаль, у конкретній справі адвокати цей епізод "проґавили", і їхні підзахисні були визнані винними в ухиленні від сплати податків. Тільки згодом, після довготривалого листування в порядку нагляду вже іншому адвокатові: вдалося усунути цей недолік.

Тому слід мати на увазі, що суди не завжди критично оцінюють обвинувальний висновок, залюбки: переписують його у свій вирок, а опис доказів далеко не завжди відповідає матеріалам справи. Однак нерідко в обвинувальному висновку покази обвинувачених, потерпілих, свідків цитуються вибірково, зі спотворенням змісту, з доповненням фактами, про які особи не свідчили, з обвинувальним ухилом і, як правило, їх виривають із контексту; докази наводяться "списком", не розкривається їх зміст, що є одним з найпоширеніших способів слідства завуалювати відсутність або слабкість доказів.

Наприклад, у обвинувальному висновку вказується: "Вина П. підтверджується протоколом огляду місця події (а. с. 77), протоколом обшуку (а. с. 88), висновком дактилоскопічної експертизи (а. с. 89), поясненням свідка Іванова (а. с. 44)".

Доказові факти нерідко підмінюються "умоглядними висновками" слідчого про вину обвинуваченого за допомогою фраз на кшталт "наперед домовившись про вчинення злочину", "діючи за заздалегідь складеним планом", "сформувавшись у злочинну групу" тощо. При цьому не береться до уваги обов'язок доводити узгодженість дій та змову.

Ще один заяложений прийом - у обвинувальному висновку не наводяться доводи й аргументи обвинувачених на свій захист. Адвокат готується до критики обвинувального висновку, досліджує всі докази, на які посилається слідчий, і, так би мовити, складає виправдувальний висновок, подає свою, обґрунтовану тими самими доказами версію подій, щоб не допустити дослівного переписування обвинувального висновку. Ретельне вивчення справи нерідко дає змогу виявити докази, що спростовують обвинувачення, але не були внесені до обвинувального висновку.

Далі адвокат перевіряє достовірність, належність і допустимість доказів. Так, за кожним доказом захисник перевіряє:

чи належить він до предмета доказування;

чи належним є джерело його одержання; о чи одержано цей доказ правомочним суб'єктом; о чи дотримана процесуальна форма його одержання;

чи не був порушений процесуальний порядок його одержання; чи були дотримані всі права обвинуваченого при одержанні доказу;

о чи не є доказ внутрішньо суперечливим;

о чи складають докази достатню сукупність для прийняття вироку у справі.