Характерною рисою застосування даного повноваження апеляційного суду є те, що означені особи були притягнуті до участі у справі, були суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин під час розгляду справи судом першої інстанції, однак суд першої інстанції неналежним чином їх повідомив про час та місце розгляду справи, як це передбачено нормами цивільного процесуального права. Тому суд апеляційної інстанції в кожному випадку має досліджувати матеріали справи з приводу наявності даних про належне повідомлення про час та місце судового розгляду осіб, які беруть участь у справі. Так, з позовом до Колективного підприємства "Укрчерметенерго", П. та К. про визнання недійсним протоколу зібрання трудового колективу й усунення перешкод у реалізації службових обов'язків до суду звернувся Л. Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнив. У апеляційній скарзі КП "Укрчермет- енерго" просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційний суд Харківської області при розгляді справи дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд апеляційної інстанції скасував судове рішення та направив справу на новий розгляд з приводу наявності підстав для скасування, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено за відсутності співвідповідача П., який не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Матеріали справи не містили відомостей про вручення вказаній особі жодного разу судових повісток з повідомленням про час та місце розгляду справи. За таких обставин судова колегія ухвалила рішення місцевого суду Комінтернівського району м. Харкова скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції[471].

У відповідності з ч. 1 ст. 292 ЦПК право на апеляційне оскарження мають особи, хоч і не залучені судом до участі у справі, але стосовно прав та обов'язків яких суд прийняв рішення. За даними судової статистики, у 2006 р. підставою для скасування 3,4 тис. рішень, або 37,3 % від усіх скасованих із направленням справи на новий судовий розгляд стало вирішення місцевими судами питання про права й обов'язки осіб, які не брали участі в розгляді справи. Зокрема, найбільший відсоток скасованих із зазначеної підстави судових рішень в областях: Рівненській - 65,3 %, Хмельницькій - 56,6 %, Чернігівській - 61,8 %[472]. У 2008 р. кількість рішень судів першої інстанції, що були скасовані в апеляційному порядку з вказаної підстави, підвищилась до 4 тис. від усіх скасованих[473].

На відміну від п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК, п. 4 зазначеної норми реалізовується в тих випадках, коли особу не було залучено до розгляду справи в суді першої інстанції як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Як наслідок, вона не повідомлялась про час та місце розгляду справи, а суд першої інстанції у рішенні зробив владний висновок щодо її прав та обов'язків. Так, до суду з позовом до колективного підприємства "Віт-Окс" звернувся А. про визнання за ним права власності на квартиру. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він уклав з відповідачем договір на будівництво трикімнатної квартири №* по вул. Генерала Петрова, * в м. Одесі. З цією метою позивач вніс суму, еквівалентну 22 400 доларам США. У подальшому КП "Віт-Окс" в односторонньому порядку відмовилось від виконання умов договору та не передало йому правовстановлюючих документів на квартиру. Позивач просив суд визнати за ним право власності на вказану квартиру. Рішенням місцевого суду Мали- новського району м. Одеси позов А. задоволений. За позивачем визнано право власності на квартиру №* по вул. Генерала Петрова, * в м. Одесі.

Під час розгляду скарги на вказане рішення суд дійшов висновку, що аналогічний договір на будівництво вищевказаної квартири з відповідачем уклала Ч., яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції у рішенні вирішив питання про права й обов'язки Ч., не залучаючи останню до участі у справі. На цій підставі рішення місцевого суду Малиновського району м. Одеси скасовано, а справу направлено на новий розгляд[474].

Аналіз судової практики дозволяє дійти висновку про те, що право апеляційного оскарження має невизначене коло осіб, про що зазначалось вище. При цьому не має значення, чи порушував суд першої інстанції дійсно права й інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу. В разі подачі останньої може мати місце як лише суб'єктивне бажання особи перешкодити набранню рішенням законної сили, так і захист дійсно порушених прав та інтересів особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, але в рішенні місцевий суд припустився порушення прав осіб, що не брали участі в розгляді справи.

У зв'язку з цим вважаємо за доцільне запропонувати зміни до вказаної норми із зазначенням того, що апеляційний суд скасовує рішення та направляє справу на новий рогляд до суду першої інстанції лише за умови порушення прав та законних інтересів апелянта у змісті рішення, не зачіпляючи при цьому законність та обґрунтованість рішення в цілому. Судове рішення, що оскаржується такими особами, може бути скасовано лише в тій частині, яка стосується їх прав, навіть якщо інші частини такого рішення пов'язані з нею в нерозривній єдності.

Враховуючи викладене, слід підтримати практику Апеляційного суду Харківської області на прикладі розгляду справи № 22-ц-92/2008. Так, 23 вересня 2005 р. В. В. Лукін звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж, розташований за адресою: м. Ізюм, пр. Леніна, б. 71-А. Рішенням Із- юмського міськрайсуду Харківської області від 30 вересня 2005 р. позов В. В. Лукіна задоволений: за ним визнано право власності на самочинно збудований гараж по пр. Леніна, б. 71-А в м. Ізюмі Харківської області.

На зазначене рішення Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Ізюм Харківської області подало апеляційну скаргу, в якій постановило питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд із залученням до розгляду справи Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Ізюм Харківської області (ЖРЕП). В обґрунтування вимог апеляційної скарги ЖРЕП посилалось на те, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначалось, що за адресою: м. Ізюм, пр. Леніна, 71-А знаходиться комплекс авто- гаражів та допоміжніх приміщень автогосподарства з різноманітними об'єктами нерухомості, які належать на праві власності територіальній громаді м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради та закріплені за ЖРЕП на праві повного господарського ведення. У 2005 р. за вищевказаною адресою будівництво ні позивачем, ні іншими особами не велося і фактично В. В. Лукін під приводом самочинного будівництва здійснив захоплення власності територіальної громади м. Ізюм, чим порушив права й інтереси не тільки власника, а й право ЖРЕП на повне господарське ведення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. При вирішенні питання про визнання права власності за В. В. Лукіним на самочинно збудований гараж права й обов'язки ЖРЕП не були порушені. Зазначені в апеляційній скарзі ЖРЕП висновки суду не спростовують і не є підставою для скасування чи зміни рішення[475].

Особливі випадки скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд закріплені у п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК. За результатами розгляду справи суд першої інстанції зобов'язаний дати правову оцінку всім заявленим вимогам. У разі існування підстав для виправлення недоліку розгляду справи, пов'язаного з неповним розглядом вищевказаних вимог, суд у передбачених ст. 220 ЦПК випадках може ухвалити додаткове рішення по справі. У разі, якщо виправлення зазначеного недоліку шляхом ухвалення додаткового рішення неможливе, - рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд. Так, у листопаді 2005 р. О. звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання права на пенсію льотного екіпажу повітряного судна, бортоператора вантажних літаків, виконуючого спеціальні роботи в польоті, та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова позовні вимоги О. задоволені частково. На його користь стягнуто моральну шкоду в розмірі 1500 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Оскаржуючи рішення, ПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати рішення на направити справу на новий розгляд. Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не було вирішене питання про відмову позивача від частини позовних вимог, викладеного в заяві від 16 березня 2005 р. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного розв'язання справи та не може бути усунено при розгляді справи в апеляційному порядку. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд[476].

Коло функціональних повноважень апеляційного суду було доповнено в 2006 р. Пункт 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК як одну з підстав скасування судового рішення із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції закріплює розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності[477]. Таким чином, за умови недотримання судом першої інстанції під час розгляду справи ст. 114 ЦПК, - рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У випадку ж порушення територіальної підсудності апеляційний суд за п. 5 ст. 293 ЦПК вправі скасувати ухвалу і направити справу до належного суду на новий розгляд.

Пункт 5 ст. 293 ЦПК за своїм обсягом регулює тільки наслідки порушення територіальної підсудності. Дана стаття не може застосовуватись до випадків порушення правил судової юрисдикції і, відповідно, апеляційний суд не вправі скасувати ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, та, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК, закрити провадження по справі.

Розглядаючи повноваження апеляційного суду, пов'язані з направленням справи на новий судовий розгляд, виникає проблема правової сили висновків і мотивів апеляційного суду. Останні є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Обов'язковість мотивів і висновків апеляційного суду передбачає необхідність врахування останніх для суду, який заново розглядає дану справу.

Під висновками з приводу спірних правовідносин слід розуміти результати розгляду апеляційної скарги, які мають значення для формування та направлення судової практики. Мотиви скасування судового рішення - правові підстави рішення суду апеляційної інстанції.