На відміну від повноважень щодо розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, де підставою для скасування останнього може бути порушення та неправильне застосування норм матеріального права, підставою для скасування судової ухвали може бути тільки порушення чи неправильне застосування норм процесуального права, з цим не погоджується О. В. Дем'янова[489]. Порушення норм процесуального права відбувається у випадках незастосування закону, який слід застосовувати в конкретному випадку. Неправильне застосування норм процесуального права передбачає застосування останніх не на ті процесуальні правовідносини, які склались у результаті розгляду справи судом першої інстанції.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.09.05 р. Ц. відмовлено у відкритті провадження по справі у зв'язку з тим, що відповідач на території району не зареєстрований. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і приймаючи позовну заяву гр. Ц. до провадження суду першої інстанції, судова колегія зазначила, що згідно зі ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються у суд за місцем її проживання. Матеріали позовної заяви містять дані щодо проживання відповідача на території Жовтневого району м. Харкова: повідомлення про вручення повісток відповідачу про виклик у суд за адресою Жовтневого району м. Харкова та повідомлення державного виконавця про заборгованість по виплаті аліментів у відповідача. Місцем його проживання вказано Жовтневий район м. Харкова. Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, інше приміщення, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово[490].

Остання група повноважень апеляційного суду при перегляді ухвали місцевого суду зводиться до скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив встановлений порядок для його вирішення. Це передбачає порушення процесуальної форми вирішення того чи іншого процесуального питання (відмова у відкритті провадження по справі, повернення позовної заяви, закриття провадження по справі). Прикладом може служити юридична доля ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.03.05 р., якою залишена без розгляду позовна заява Ш. до підприємства "Харківський завод електроапаратури" про визнання недійсним договору. Ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 26.10.05 р. ухвала суду першої інстанції скасована та справа направлена до місцевого суду для розгляду по суті. При цьому підставою для скасування послужила та обставина, що позивач належним чином не повідомлявся про час та місце слухання справи, що є порушенням процесуального порядку розгляду справи[491].