Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 133. Порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів на транспорті

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів ручною кладдю на залізничному транспорті - тягне за собою попередження або накладення штрафу від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб- від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з оплатним вилученням або конфіскацією зазначених речовин і предметів або без таких, і на посадових осіб - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частину четверту виключено

Провезений в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, а також здача в багаж чи в камеру схову на автомобільному транспорті небезпечних речовин або предметів - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перелік небезпечних речовин або предметів визначається правилами перевезення, діючими на відповідних видах транспорту.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.12.86 р. № 3282-ХІ; законами України від 23.12.93 р. № 3785-ХІІ, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 05.04.2001 p. № 2350-Ш, від 24.09.2008 р. № 586-УІ)

  1.  Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див. Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів", Правила перевезення небезпечних вантажів).

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів ручною кладдю на залізничному транспорті;

2) Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті;

3) порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті;

4) провезення в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, а також здача в багаж чи в камеру схову на автомобільному транспорті небезпечних речовин або предметів.

Всі склади - формальні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" небезпечний вантаж - це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування. отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Небезпечні речовини це речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2- органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2- інфекційні речовини; клас 7-радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Згідно статті 7 Закону "Про перевезення небезпечних вантажів" відправник небезпечних вантажів зобов'язаний: 1) здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику; 2) надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку; 3) забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі,

крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування; 4) забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення; 5) забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; 6) надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та спеціально уповноваженим органам; 7) здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; 8) відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Правила перевезення небезпечних речовин і предметів, а так само їх перелік визначено Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004 р. № 822, Інструкцією з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від

15.07.2004   р. № 630, Положенням про здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері страхування при перевезенні небезпечних вантажів залізничним транспортом, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.2003 р. № 898, Правилами повітряних перевезень вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2003 р. № 793, Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від

16.02.2004   р. № 91 тощо.

Відповідно до ст.ст. 19-20 ЗУ "Про перевезення небезпечних вантажів", транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення.

Перевезення небезпечних вантажів допускається лише за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність транспорту.

Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів на транспорті здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" від 18.01.2001 р. № 30 та Правил дорожнього руху. Відповідно до положень зазначених актів за спеціальними правилами здійснюються перевезення небезпечних вантажів і незнешкодженої тари з-під них, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,65 м. за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах- 4,35 м), за довжиною- 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактична маса понад 38 т, навантаження на одиночну вісь - 10 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах - 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 44 т, навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - тільки загальний (чч. 1 і 5 цієї статті); як громадяни, так і посадові особи (чч. 2 і 3 цієї статті).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.