Неподання відомостей про всіх військовозобов'язаних і призовників, визнаних інвалідами незалежно від групи інвалідності, посадовими особами медико-соціальних експертних комісій, на яких покладено обов'язок подавати такі відомості у військові комісаріати,- тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неподання посадовими особами державних органів реєстрації актів цивільного стану районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам відомостей про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища, імені, по батькові про внесення до актових записів цивільного стану змін про дату і місце їх народження, а також про випадки реєстрації смерті військовозобов'язаних і призовників - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 2116 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від

03.04.86   р. № 2010-ХІ; із змінами, внесеними згідно із законами України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 04.06.97 р. № 308/97-ВР, від 05.04.2001 p. № 2342-Ш, від 03.02.2004 p. № 1410-IV)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби (див. Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у неподанні відомостей про військовозобов'язаних і призовників у військові комісаріати (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи медико-соціальних експертних комісій - ч. 1 цієї статті; посадові особи державних органів реєстрації актів цивільного стану - ч. 2 цієї статті); особливий (посадові особи, які вже піддавалися адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення) (ч. З цієї статті).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 212. Виключена

(згідно із Законом України від 15.05.92 р. № 2354-ХІГ)