Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3
  • Сторінка 4
  • Сторінка 5

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української PCP від

  1. p. № 6347-ХІ, від 18.01.91 p. № 647 X11: законами України від 02.10.96 p. № 388/96-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ, від 02.12.2010 р. X 2744-VI)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки (див. Закони України "Про міліцію", "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

5. Верховний Суд України в своєму Узагальненні "Практика розгляду сулами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185 - 185 КпАП) (Узагальнення підготовлене суддею Верховного Суду України М. А. Колесником, заступником начальника управління узагальнення судової практики - начальником відділу Л. В. Гавриловою, старшим консультантом управління узагальнення судової практики І. М. Михайловою) здійснив аналіз практики притягнення до адмінвідповідальності за вчинення правопорушень, передбачених цією статтею, а також статтями 185-1 і 185-2 цього Кодексу (див. також коментарі до ст.ст. 185-1, 185-2 КУАП).

Отже, як відзначає Верховний Суд у своєму Узагальненні, важливою умовою забезпечення прав і свобод громадян в Україні як суверенній і незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі є здійснення ретельного аналізу правозастосовної практики, а також підтримання усіх форм демократії (збори, мітинги, вуличні походи, демонстрації тощо). У 2005 р. згідно з даними Державного комітету статистики України громадськими організаціями було проведено 7817 мітингів та демонстрацій, із них найбільше у м. Києві - 4926 та областях: Донецькій -332, Львівській - 331.

Право громадян збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, закріплено ст. 39 Конституції України. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Важливе значення для судової практики має Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 р. №4-рп/200І у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України, в якому надано офіційне тлумачення ч. 1 ст. 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання).

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо - предмет законодавчого регулювання.

В Україні так і не було прийнято закон, в якому було б визначено механізм реалізації права на свободу мирних зборів. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 p. № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР, які застосовуються у порядку правонаступництва, зокрема Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 р. № 9306-ХІ "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (далі - Указ від 28 липня 1988 р. № 9306-ХІ).

Аналіз статистичних даних

У 2005 p., згідно з даними Державної судової адміністрації України, в судах із винесенням постанов розглянуто 31,9 тис. справ про адміністративні правопорушення стосовно майже 32 тис. осіб щодо злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП)), що на 16,9% менше, ніж у 2004 р. До адміністративної відповідальності за вказане правопорушення притягнуто 29,6 тис. осіб, що менше майже на 6 тис. осіб, або на 16,7 %.

Більшість осіб, щодо яких суди застосували адміністративні стягнення відповідно до ст. 185 КпАП. було відмічено у м. Києві - 3,2 тис. осіб, а також областях: Вінницькій - 2,1 тис,

Київській - 2 тис. Полтавській - 1,9 тис, Одеській - 1,9 тис, Луганській - 1,8 тис. Львівській - 1,6 тис.

Закрито провадження у справах щодо 2,3 тис. осіб, що на 19 % менше, із них звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення 1,3 тис. осіб, що на 27,7 % менше, ніж у 2004 р. Водночас кількість осіб, щодо яких закрито провадження в справах у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнеш", передбачених ст. 38 КпАП, збільшилася з 336 (2004 р.) до 413, або на 22,9 %.

Аналіз статистичних даних свідчить, що в 2005 р. найпоширенішим видом стягнення за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця був адміністративний арешт. Питома вага осіб, щодо яких було застосовано адміністративний арешт, у 2005 р. становила 64,3 % (проти 70 % у 2004 р.) від кількості осіб, на яких накладено адміністративні стягнення за вчинення зазначеного правопорушення. Кількість осіб, щодо яких застосовано адміністративний арешт, зменшилася на 23,7 % і становила понад 19 тис Натомість збільшилася кількість осіб, яким призначено арешт, у судах областей: Черкаської- на 18,6 %, Хмельницької- на 14,9 %, Житомирської - на 2,2 %, а також м. Севастополя - на 3,8 %.

Найчастіше цей вид стягнення застосовувався судами областей: Херсонської- 80,1 % [85,1 % у 2004 р.]2, Київської - 79,4 % [84,1 %], Черкаської - 75,2 % [79,5 %], Полтавської-73,6 % [79,5 %], Одеської-73 % [76,1 %].

' Тут і далі у квадратних дужках наведено показники за 2004 р.

Дещо зменшилася кількість осіб, на яких накладено штраф, із 10 462 (2004 р.) до 10 395 осіб, або на 0,6 %. Але їх частка від загальної кількості осіб, на яких накладено адміністративні стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, збільшилась і становила 35,1 % [29,4 %].

Найбільший відсоток осіб, яким призначався штраф, у судах областей: Чернігівської- 73,9 % [44,3 %], Донецької - 61 % [46,1 %], Миколаївської - 57,6 % [49,1 %], а також м. Севастополя - 67,7 % [69,5 %].

Сума накладеного судами штрафу становить 1524 тис грн., із них сплачено добровільно 444,2 тис. грн., що складає 29,2 %.

Кількість осіб, до яких застосовувалися виправні роботи, у 2005 р. збільшилася на 9,2 % та становила 201 особу.

У 2005 р. із винесенням постанови судами розглянуто 41 справу стосовно 41 особи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 185 і КпАП- "Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій", що менше на 26,8 %, ніж у 2004 р.

Найбільше справ за цією статтею було розглянуто судами м. Севастополя 5, Дніпропетровської області - 5, Запорізької - 6, Автономної Республіки Крим - 7.

Закрито провадження у справах щодо 26 осіб, у тому числі звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення 10 осіб; у зв'язку із закінченням

строків, передбачених ст. 38 КпАП, - 10 осіб; за відсутністю складу вказаного правопорушення - 6 осіб.

Адміністративні стягнення за порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій застосовано до 15 осіб, що удвічі менше, ніж у попередньому році. У тому числі винесено попередження 9 особам, або 60% [51,6%] від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності; штраф накладено на 5 осіб, або 33,3 % [25,8 %]; адміністративний арешт застосовано до 1 особи, або 6,7 % [22,6 %).

Аналіз вивчених справ свідчить про те, що суди переважно правильно застосовують норми законодавства і під час розгляду справ за ст. 185і КпАП, у цілому дотримуються вимог законодавства про адміністративні правопорушення.

Під час проведення узагальнення вивчено 23 справи про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 185 КпАП та 154 справи - згідно зі ст. 185 КпАП.

Справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 1852 КпАП - "Створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій", у 2005 р. судами не розглядалися.

Загалом статистичні дані (порівняно з 2004 р.) свідчать про тенденцію до зменшення кількості справ про адміністративні правопорушення відповідно до статей 185- 1852 КпАП та. відповідно, й кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за названі правопорушення.

Якість та повнота адміністративних матеріалів, що надходять від органів внутрішніх справ

У ст. 256 КпАП визначено вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, проте при вивченні справ зазначеної категорії виявлено непоодинокі факти неналежного оформлення адміністративних матеріалів працівниками органів внутрішніх справ.

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог працівників міліції фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необгрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.

Так, постановою голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2005 р. скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2005 р., якою С. визнано винним у вчиненні злісної непокори законній вимозі працівника міліції. Провадженім у справі закрито, оскільки із протоколу не вбачається, з яких мотивів С. був затриманий, та відсутні відомості про те, що працівники міліції йому пред'явили законні вимоги або розпорядження.

Таким чином, вимоги працівника міліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обгрунтовані.