У деяких справах особи притягувалися до адміністративної відповідальності за організацію такого масового зібрання, як пікетування. Слід вважати правильною судову практику, коли пікетуванням визнається форма демонстрації, прилюдне виявлення громадянами своїх соціально-політичних, економічних та інших інтересів, яке здійснюється біля адміністративних будинків законодавчих, виконавчих, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо. При цьому, іноді, порушення порядку проведення пікетування полягає у недотриманні вимог п. 2 Указу від 28 липня 1988 р. № 9306-ХІ, а саме, несповіщенні або несвоєчасному сповіщенні органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення.

Інколи уповноважені (організатори) звертаються до місцевого органу виконавчої влади із повідомленням щодо проведення мітингу в одному місці, але проводять його у іншому або приєднуються до іншого мітингу, чим також порушують порядок організації проведення масових зібрань.

Іноді суди закривали провадження у справах за малозначністю правопорушення без урахування того, що дії правопорушників являють суспільну небезпечність, завдають шкоду суспільним або державним інтересам тощо.

Так. протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано, що 8 липня 2005 p., перешкоджаючи проведенню будівельних робіт ДП "Інтеграл-Буд" на будівельному майданчику в м. Львові, К. проводив "несанкціоновані збори" мешканців сусідніх будинків, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КпАП. Із матеріалів справи убачається, що К. не сповіщав органи місцевого самоврядування про проведення зборів. Крім того, вночі з 7 липня 2005 р. на 8 липня 2005 p. К. разом з іншими мешканцями будинку скручували, перев'язували, роз'єднували шланги для відкачки води з котловану на вказаному будівельному майданчику. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2005 р. провадження у вказаній справі закрито та К. звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення із оголошенням усного зауваження. Проте суд належним чином не оцінив усі обставини справи, ступінь суспільної шкідливості діяння К., тому питання про його малозначність є сумнівним.

Закриття судами справ на підставі ст. 38 КпАП

Притягнення особи до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення стає неможливим із перебігом строків, установлених ст. 38 КпАП. Отже, якщо пройшло два місяці з дня вчинення правопорушення, то справа підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 38 та п. 7 ст. 247 КпАП. Крім того, у мотивувальній частині постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення має бути встановлено винність особи у вчиненні діянь, визначених статтями 185 - )852 КпАП, та строк, що пройшов із часу вчинення адміністративного правопорушення.

Строки накладення адміністративних стягнень іноді спливають через порушення судом вимог статті 280 КпАП, зокрема, через нез'ясування всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Наприклад, постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2005 р. Р. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та призначено штраф у розмірі 136 грн. Зі змісту постанови убачається, що 25 грудня 2005 р. Р. перешкоджав проведенню обшуку в одному із боксів, розташованому на території TOB "Завод "Універсал", а саме - не виконував вимогу прибрати від заїзду в бокс автомобіль "Москвич". Проте із пояснень Р. виходить, що зазначений автомобіль належить В., який був присутнім при проведенні слідчих дій, та саме він перегородив своїм автомобілем виїзд зі складу, в якому проводився обшук. У матеріалах справи наявне клопотання P., з яким він 21 лютого 2005 р. звернувся до суду щодо перенесення розгляду справи у зв'язку з необхідністю запросити для участі у справі адвоката, проте суд до уваги його не взяв. Оскільки місцевий суд не перевірив зазначені обставини події. В. у судовому засіданні не допитувався, було порушено право Р. на захист, постановою в. о. голови апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2005р. вказана постанова скасована, а враховуючи, що сплинув строк накладення адміністративного стягнення, провадження у цій справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КпАП.

Іноді провадження у справі закривалося через те, що справа тривалий час знаходилася у суді, але була розглянута, коли закінчився строк накладення адміністративного стягнення.

Так, адміністративний матеріал щодо М., який 8 квітня 2005 р. вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КпАП, надійшов до Гагарінського районного суду м. Севастополя ІЗ квітня 2005р. Суд розглянув справу лише 17 червня 2005 р., тобто через 2 місяці 4 дні та за сшивом строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ст. 38 КпАП, провадження у справі закрито.

Інколи строки накладення адміністративних стягнень спливали через неявку правопорушника у судове засідання.

Наприклад, у протоколі вказано, що 12 лютого 2005р. С. вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КпАП. Адміністративний матеріал щодо нього надійшов до Гагарінського районного судом. Севастополя 18 лютого 2005р. Суд надсилав за адресою С. повідомлення про призначення до розгляду справи від 22 лютого 2005 р. та 14 березня 2005 р. Однак відмітки про отримання цих повідомлень правопорушником відсутні. Привід стосовно С, усупереч вимогам ч. З ст. 268 КпАП, судом не застосовувався, а замість постанови про привід у справі наявні три листи начальнику райвідділу міліції щодо забезпечення явки порушника у судове засідання.

Будь-яких даних у справі про явку С. до суду немає. У зв'язку з тяганиною, допущеною судом, зокрема невжиттям заходів щодо розгляду справи у присутності правопорушника, строк накладення адміністративного стягнення сплинув і 22 квітня 2005 р. постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя провадження у справі щодо С. закрито.

Крім того, провадження у справах за перебігом строків накладення адміністративних стягнень закривалося судами переважно без встановлення та обгрунтування вини правопорушника.

Підстави скасування або зміни постанов у справах про адміністративні правопорушення

У ч. 1 ст. 294 КпАП встановлено, що постанова судді у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені статтями 185- І852 КпАП, можуть бути скасовані або змінені за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора- головою вищестоящого суду, а згідно із Законом від 12 січня 2006 р. № 3336-ІУ "Про внесення змін до ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення" - його першим заступником або заступниками.

Вивчення справ показало такі підстави зміни або скасування постанов у справах указаної категорії.

Адміністративні матеріали не завжди якісно оформляються органами внутрішніх справ, досить часто не містять достатніх доказів винності особи, зокрема, обгрунтування законності вимог працівників міліції тощо. Натомість суди, внаслідок порушення вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин кожної справи не завжди реагують на вказані факти.

Наприклад, постановою Голови Верховного Суду України від 23 серпня 2005 р. скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 березня 2005 р. щодо притягнення Б. до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та накладення штрафу у сумі 136 грн., а справу направлено на новий судовий розгляд. Підставою для скасування стало те. що із адміністративних матеріалів не можна зробити однозначного висновку щодо неправомірності поведінки Б. та законності дій працівника міліції. При повторному розгляді постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 9 вересня 2005 р. провадження у вказаній справі закрито за відсутністю у діях Б. складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП.

Іноді суди неповно досліджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не з'ясовують, чи було вчинене адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 185 та 185 КпАП.

Інколи у судах допускалася однобічна оцінка наявних у справі доказів винності особи, що тягне неправильну кваліфікацію.

Так, постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 21 жовтня 2003 р. Р. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та призначено штраф у сумі 140 грн. Голова апеляційного суду Вінницької області не знайшов підстав для перегляду зазначеного рішення. Із матеріалів справи убачається, що Р. знищила свої пояснення у кримінальній справі, в якій вона с потерпілою, оскільки мала намір їх переписати. Через надання як органом дізнання, так і судом однобічної оцінки доказам винуватості особи постановою Голови Верховного Суду України від 22 квітня 2005 р. змінено постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 21 жовтня 2003 р., дії правопорушника перекваліфіковано на ст. 186 КпАП, а у зв'язку з перебігом строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 38 КпАП, справу закрито.

Під час призначення адміністративного стягнення не завжди суди повною мірою враховували особу правопорушника, ступінь його вини, характер вчиненого проступку, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. Із порушенням вимог ст. 33 КпАП накладаються адміністративні стягнення, не передбачені санкцією інкримінованої статті або на підставі частини статті, що не має таких частин. Також, порушуючи вимоги

ч.  2 ст. 32 КпАП, мало місце застосування адміністративного арешту до осіб, які не досягли 18 років.

Стан виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення

Усупереч вимогам ст. 299 КпАП постанови про накладення адміністративних стягнень у виді штрафу не завжди надсилаються до виконавчої служби для примусового виконання, про що свідчить відсутність супроводжувальних листів у справах, а також відповідних відміток або платіжних документів, що підтверджують сплату штрафу.

Аналіз практики розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 185 і КпАП, дає підстави стверджувати, що іноді порушується порядок виконання постанов про винесення попередження, зокрема вимог ст. 285 та 306 КпАП. Наведене підтверджується відсутністю у справах відміток про вручення копії постанови правопорушнику. Наявні випадки, коли копія постанови про адміністративне правопорушення висилається або оголошується із порушенням установленого строку.

Так, постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2005 р. Ч. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185і КпАП та винесено попередження. Копія постанови надіслана правопорушнику лише 8 серпня 2005 р. (через 26 днів замість триденного строку, встановленого ст. 285 КпАП).

Вивчення практики розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185- 185 КпАП), проведено з метою усунення порушень вимог закону під час винесення судами постанов у справах зазначеної категорії та підвищення ефективності здійснення судочинства. Апеляційним судам необхідно періодично узагальнювати практику розгляду місцевими судами справ досліджуваної категорії та вживати відповідних заходів для усунення виявлених недоліків, що сприятиме підвищенню рівня правосуддя.