Стаття 212/3. Порушення права на інформацію

Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Виключено

(Доповнено статтею 2123 згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 676-ІУ, із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 22.12.2005 р. № 3262-ІУ, Від

  1. р.№2938-УІ, від 13.01.2011 р. № 2939-УІ, від 07.04.2011 р. № 3207-УІ)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері інформації. Предмет правопорушення - інформація.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції" (склад - формальний).

   

3. Суб'єкт адміністративного проступку- спеціальний (посадові особи) (ч. І цієї статті); особливий (посадові особи, яких вже було піддано адміністративному стягненню) (ч.2 цієї статті).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.