1.  Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або грома­дянином - суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

1.  Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі на­слідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

(Стаття 271 у редакції Закону України № 4837-УІ від 24 травня 2012 р.)
 

Виробництво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута сис­тема, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно корисного результату. Складовим елементом такої системи є правові і техніч­ні норми. Виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне. Галузями матері­ального виробництва є: промисловість, сільське, лісове і водне господарство, транспорт вантажний, зв’язок (з обслуговування підприємств виробничої сфери), будівництво, торгівля і громадське харчування, інші види виробничої діяльності, спрямовані на одер­жання матеріальних благ, їхній обмін, розподіл і споживання. У галузях нематеріально­го виробництва створюються особливі нематеріальні блага (духовні цінності), а також надаються нематеріальні послуги. Це послуги з охорони здоров’я, освіти, наукове консультування та ін. Для організації і забезпечення охорони праці на виробництві ви­користовуються закони і підзаконні акти, що належать до різноманітних галузей права (трудового, природоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кри­мінального тощо), а також технічні норми. У цій системі норми кримінального права охороняють безпеку праці від найбільш небезпечних посягань.

Поза системою спеціального нормативного регулювання й охорони безпеки праці на виробництві знаходяться: трудова діяльність людини в межах домашнього госпо­дарства; так звані неорганізовані промисли населення (збирання лісових плодів, вторинної сировини, заготівля дров, полювання, рибальство та ін.); робота окремих осіб за наймом; незареєстрована підприємницька діяльність. Безпека виконання такої діяльності забезпечується статтями КК, що охороняють життя і здоров’я особи, гос­подарську діяльність, довкілля тощо.

1.  Потерпілими від злочину «можуть бути тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв’язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробни­чою діяльністю громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов’язана із цим виробництвом тощо» (п. 8 абз. 3 ППВСУ «Про практику застосу­вання судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробни­цтва» від 12 червня 2009р. № 7) (ВВСУ. - 2009. - № 8. - С. 16-17). Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здоров’ю інших громадян, які не пов’язані із певним виробництвом (наприклад, особи, які випадково опинилися на території підприємства, установи, організації) тягне за собою відпові­дальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або злочини проти життя і здоров’ я особи.
2.  Об’єктивна сторона злочину включає: 1) порушення вимог законодавчих і ін­ших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 271 КК) або загибель людей (ч. 2 ст. 271 КК), або настання інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 271 КК); 3) причинний зв’язок між порушенням вказаних вимог і наслідками.
3.  Диспозиція ст. 271 КК є бланкетною. Для з’ясування змісту порушення потріб­но звертатися до законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку виробництва та містять вимоги стосовно охорони праці. Необхідно встанов­лювати відповідні статті, пункти, параграфи, які порушено (див. п. 2 зазначеної По­станови) та показувати, яким чином відбулося їх порушення. Неврахування бланкет- ного характеру диспозиції ст. 271 КК може призвести до неправильної кваліфікації порушення вимог безпеки на виробництві (див. Практика розгляду судами криміналь­них справ про злочини, пов ’язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці //ВВСУ. - 2007. - № 6. - С. 25-26).

Застосоване в диспозиції ст. 271 КК поняття «акти» наведено в загальній формі й охоплює різні джерела. В основному це закони, укази, постанови, інструкції, по­ложення, норми, стандарти. Ці акти встановлюють правила, що містять різноманітні вимоги до охорони праці. За характером вимог та їх галузевою спрямованістю роз­різняють загальні і спеціальні правила охорони праці. До загальних належать правила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях виробництва. Це, наприклад, Закон України «Про охорону праці» в редакції від 21 листопада 2002 р., Закон Украї­ни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ (ВВРУ. - 1994. - № 27. - Ст. 218), а також окремі правила державних міжгалузевих і галузевих актів, що містять вимоги безпеки для всіх галу­зей виробничої діяльності (наприклад, вимога про проведення первинного інструкта­жу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Статтею 271 КК не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних, інших), діють на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, містять вимоги ядерної або радіаційної безпеки, безпечного використання промислової про­дукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Порушення таких правил потре­бують кваліфікації за статтями 272-275 КК (див. п. 6 абз. 2 зазначеної Постанови).

1.  Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці зазвичай становить не одиничну дію (бездіяльність), а є сукупністю діянь (сис­темою), де порушується не одна, а різноманітні вимоги щодо охорони праці.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у відсутності необ­хідного інструктажу або у поверховому інструктажі з техніки безпеки, недостатньому нагляді за дотриманням правил охорони праці (див. Ухвалу колегії суддів Судової па­лати у кримінальних справах ВСУ від 16 січня 2003 р. у справі К. // ВВСУ. - 2003. - № 5. - С. 18-19), неогородженні рухомих частин механізмів, незадовільному санітар­но-гігієнічному стані виробничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устаткування, інструментів та ін.

1.  Поняття «шкода здоров’ю потерпілого» (ч. 1 ст. 271 КК) охоплює «випадки, пов’язані із заподіянням особі середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності» (п. 21 абз. 1 зазначеної Постанови).

«Загибель людей» (ч. 2 ст. 271 КК) - це «випадки смерті однієї або кількох осіб» (п. 21 абз. 2 зазначеної Постанови).

Під «іншими тяжкими наслідками» (ч. 2 ст. 271 КК) слід розуміти випадки запо­діяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині або середньої тяжкості тілес­них ушкоджень двом і більше особам.

Допущене службовою особою порушення, якщо воно спричинило зазначені в ч. 1 або ч. 2 ст. 271 КК наслідки та заподіяло одночасно істотну шкоду підприємству, ор­ганізації або громадянам чи інші тяжкі наслідки, утворює сукупність злочинів, перед­бачених статтями 271 і 367 КК.

1.  Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв ’язок між допуще­ними порушеннями правил безпеки і суспільно небезпечними наслідками, що на­стали. Причинний зв’язок у цих злочинах має низку особливостей. Зокрема, у біль­шості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлене порушенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кількома суб’єктами. У випадках коли для встановлення причинного зв’язку необхідні науко­ві, технічні або інші спеціальні знання, призначаються експертизи (див. п. 3 абз. 3 зазначеної Постанови).
2.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формою вини. Щодо порушення вимог про охорону праці можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків - необережність. Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому аналізований злочин є необережним. Якщо стосовно наслідків суб’єкт діяв з умислом, скоєне кваліфікується як злочин проти життя і здоров’ я особи.

У справах даної категорії необхідно встановлювати мотиви допущених порушень вимог про охорону праці, ставлення суб’єкта до їх дотримання, що важливо для ква­ліфікації, визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого, призначення міри кримінального покарання.

1.  Суб’єкт злочину - службова особа підприємства, установи, організації, яка на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції чи відповідно до займаної посади має спеціальні обов’язки щодо охорони праці, або громадянин - суб’єкт підприєм­ницької діяльності (п. 8 абз. 1 зазначеної Постанови). Громадяни - суб’єкти підпри­ємницької діяльності відповідно до законодавства мають обов’язки з охорони праці найнятих ними працівників на підставі нормативно-правового акта або трудового договору (контракту).

У разі порушення вимог законодавства про охорону праці, що потягло криміналь­но-правові наслідки, іншими службовими особами останні з урахуванням обставин справи можуть нести відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, а ря­дові працівники - за злочини проти життя і здоров’я особи (див. п. 8 абз. 2 зазначеної Постанови).