1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небез­пекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі на­слідки, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 272 в редакції Закону України № 4837-УІ від 24 травня 2012 р.)

1.  Численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризуються підви­щеною небезпекою, оскільки ймовірність настання небезпечної шкоди під час їх ви­конання є набагато вищою, ніж при виконанні звичайних робіт. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ (в редакції Закону України від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ) перелік таких робіт затверджуєть­ся спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці (див. Перелік робіт з підвищеною небезпекою», затверджений на­казом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26 січня 2005 р. // ОВУ. - 2005. - № 8. - Ст. 455). Цей перелік має чинність на всіх підпри­ємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльнос­ті. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геолого­розвідка, укладання великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно- розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, електрозварювальні ро­боти та ін.

Слід зазначити, що зараз діє ще один перелік видів робіт підвищеної небезпеки, який наведений у додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підви­щеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1107 (ОВУ. - 2011. - № 84. - Ст. 3077). Цей перелік використовується Держгірпромнагля- дом та його територіальними органами для надання дозволів на виконання робіт під­вищеної небезпеки (див. п. 1 зазначеного Порядку).

Що стосується ст. 272 КК, то при її застосуванні треба керуватися Переліком робіт з підвищеною небезпекою від 26 січня 2005 р., оскільки він більш конкретизований до певних видів виробничої діяльності.

1.  Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 272 КК, є сус­пільні відносини, що забезпечують безпеку праці при виконанні робіт з підвищеною небезпекою.

Потерпілими внаслідок злочинних діянь, передбачених диспозицією ст. 272 КК, можуть визнаватися як учасники виробничого процесу, так і інші особи, які не мають до нього відношення (див. п. 10 абз. 2 зазначеної Постанови). Інші особи можуть бути визнані потерпілими лише у випадках, спеціально передбачених правилами безпеки (наприклад, п. 2.1.6 Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведен­ня робіт з переміщенням вантажів кранами, затверджена наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994р. //БНА. -1995. - № 8. - Ст. 22).
 

1.  Діяння являє собою порушення правил безпеки. Порушення може бути допу­щене шляхом дії (наприклад, використання для кріплення перекриття штреків брако­ваних стійок) або бездіяльності, що полягає у невчиненні дій, які суб’єкт злочину повинен був вчинити згідно із законодавством, трудовим договором тощо (наприклад, незабезпечення на висоті безпечними пристосуваннями: приймальними площадками, захисними щитами та ін.) або в їх поєднанні (наприклад, направлення робітників на виконання робіт із підвищеною небезпекою без попереднього обстеження місця цих робіт, складання акта про таке обстеження). Для притягнення суб’єкта злочину до відповідальності за бездіяльність необхідно встановлювати не лише його обов ’язок щодо дотримання певних правил безпеки, але йреальну можливість їх дотримання.

Для встановлення суті порушення необхідно звертатися не тільки до переліку робіт із підвищеною небезпекою, але й до спеціальних галузевих правил, що містять організаційно-правові і технічні вимоги безпечного виконання таких робіт на тому або іншому виробництві. Наприклад, у гірничому виробництві це Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. № 1127-ХІУ (ВВРУ. - 1999. - № 50. - Ст. 433), Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені наказом Державного комітету України з про­мислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 березня 2010 р. № 62 (ОВУ. - 2010. - № 48. - Ст. 1599) зі змінами, затвердженими наказом МНС від 7 ве­ресня 2011 р. № 960 (ОВУ. - 20іі. - № 78. - Ст. 2889); у хімічній промисловості - Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затвердже­ні наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 серпня 2010 р. № 162 (ОВУ. - 2010. - № 75. - Ст. 2684); у шкіргалантерейних виробництвах - Правила охорони праці при виробництві шкір­галантерейних виробів, затверджені наказом МНС від 18 червня 2012 р. № 904 (ОВУ. - 2012. - № 58. - Ст. 2350). Окремі роботи з підвищеною небезпекою можуть викону­ватися в кількох галузях виробництва (наприклад, правила техніки безпеки при електрозварюванні). Таким чином, для застосування ст. 272 КК «має значення не галузь виробництва, а сам характер таких робіт» (п. 9 зазначеної Постанови).

1.  Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є обстановка вчинення злочину: «виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підпри­ємстві» (ч. 1 ст. 272 КК).

Коли відповідне порушення не було пов’ язане з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, то вчинене діяння повинно бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 271 КК «Порушення вимог законодавства про охорону праці» чи ст. 273 КК «Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах» або за ст. 267 КК «Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами» тощо. Тому констатація об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 272 КК, можлива лише за наявності обста­новки його вчинення, якою є саме виконання робіт із підвищеною небезпекою.

1.  Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 272 КК); загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 272 КК).

Створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків повинне бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть на­стати передбачені законом наслідки. Тяжкість очікуваних наслідків визначається «залежно від цінності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть по­страждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо» (п. 21 абз. 2 зазначеної Постанови). Ненастання наслідків може бути пов’язане або зі сво­єчасним припиненням порушення як самим порушником, так і іншими особами, або завдяки щасливому випадку (наприклад, при руйнуванні конструкції, коли в зоні її падіння нікого не виявилося).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 272 КК, порушення зазначених в її диспозиції правил безпеки, що заподіяло шкоду підприємству, установі, організації або окремим грома­дянам без створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, вчинене особами, які зобов’ язані їх дотримувати, не утворює передбаченого нею зло­чину. Таке діяння тягне за собою відповідальність у дисциплінарному або адміністра­тивному порядку, а за окремих обставин - за іншими статтями КК.

Шкода здоров ’ю потерпілого (див. коментар до ст. 271 КК).

Загибель людей (див. коментар до ст. 271 КК).

Інші тяжкі наслідки - це «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди у вели­ких розмірах підприємству, установі, організації чи громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць» (п. 21 абз. 4 зазначеної По­станови). Самого тільки встановлення значного матеріального та іншого подібного збитку недостатньо для визнання його наслідком аналізованого злочину. Потрібно, щоб він став результатом порушення правил безпеки на виробництві і супроводжу­вався створенням загрози для життя чи здоров’я людей або заподіянням їм різного за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку мова може йти про зло­чини проти власності, у сфері господарської або службової діяльності.

1.  Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв ’язок між порушен­ням правил безпеки і заподіяною реальною шкодою або можливістю її настання.
2.  Із суб’єктивної сторони злочин характеризується змішаною або необережною формою вини.
3.  Суб’єкт злочину - спеціальний: це особа, яка зобов’язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Ним може бути: грома­дянин - суб ’єкт підприємницької діяльності або службова особа (керівник робіт, ін­женерно-технічний працівник), а також службовець, рядовий працівник відповідного виробництва.