1.   Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які  фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або  відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення  осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають  значення для правильного вирішення справи. Ці дані встанов  люються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових і речових доказів,  висновків експертів.

2. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд  може запропонувати надати додаткові докази або витребувати  додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у спра  ві, або з власної ініціативи.

1. У частині 1 коментованої статті наводиться нормативне визначення доказів. Доказом є не факт, обставина, а фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи зна-

187

ють про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт - це інформація, за допомогою якої можна пізнати факт. За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, основним способом пізнання обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою доказів, тобто доказування. Доказування у адміністративному судочинстві - це врегульована правовими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу по збиранню і закріпленню, перевірці і оцінці доказів. Процесуальна форма і правовий порядок збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів виступають як гарантії досягнення вірного знання. Доказування, як пізнавальна діяльність, має свій предмет.

Предмет доказування - це те, що необхідно доказувати щодо кожної адміністративної справи. Факти, що входять до предмета доказування вказані у ст. 138 КАС України - це обставини, якими обґрунтовуються позовні вимога чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується з урахуванням особливостей кожної адміністративної справи.

2. Докази у адміністративному судочинстві можна класифікувати за різними підставами, основними з яких є: а) за способом формування докази поділяються на первісні і похідні (первісними називають докази-першоджерела, похідними називають докази, що відтворюють зміст іншого доказу); б) за характером зв'язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно встановити, докази поділяються на прямі (вказують на наявність чи відсутність факту) і непрямі (дозволяють зробити не один, а кілька імовірних висновків про факт); в) за джерелом одержання докази поділяються на особисті і речові, залежно від того, є джерелом доказу людина чи матеріальний об'єкт (до особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб, висновки експертів, до речових письмові і речові докази).

3. У ч. 1 коментованої статті наводиться також вичерпний перелік джерел доказів, тобто джерел, з яких суд отримує фактичні дані (докази). До них належать пояснення сторін, третіх

188

осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

4. Докази суду надаються особами, які беруть участь у справі. Суд сприяє особам, які беруть участь у справі у доказуванні шляхом уточнення, з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати і може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони самостійно не мають можливості надати суду певні докази.

Ґрунтуючись на принципі офіційного з'ясування всіх обставин у справі (див. коментар до ст. 11 КАС України), адміністративний суд займає активну роль у адміністративному судочинстві, що зумовлена наявністю публічного інтересу в результатах вирішення справи. Відповідно суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, утому числі витребування з власної ініціативи доказів яких, на думку суду, не вистачає.