1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало закон-

191

ної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно

доказувати.

3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказу  ватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони  і в суду яе виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та  добровільності їх визнання.

4.  Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у  справі про адміністративний проступок, які набрали законної  сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розгля  дає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи,  щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, ліпне в питан  нях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

1. Обставини, включені в предмет доказування, підлягають

доказуванню в суді.

Проте доказування не потребують обставини, які перелічені в коментованій статті. По-перше це преюдиціальні факти - такі, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. По-друге, це обставини, що визнані судом загальновідомими. Загально-відомість факту обумовлена обмеженістю в часі, просторі і за колом осіб. Обмеженість у часі пов'язана з природною властивістю людської пам'яті забувати події, їх деталі і хронологію. Обмеженість у просторі пов'язана з тим, що обставини можуть мати як світову відомість, так і регіональну і лише конкретний суд може визначити для конкретних обставин їх відомість на даній території, Загальновідомість пов'язана і з певним колом осіб. Так, наприклад, певні факти у сфері публічної служби при розгляді спору щодо її проходження, можуть бути відомі сторонам процесу і суду, який володіє цією інформацією, що базується на практиці розгляду певних категорій справ. По-третє, це визнані факти - обставини, які визнаються сторонами. Ці обставини можуть не доказуватися, якщо проти цього не запере-

192

чують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

2. У юридичній науці як на такі, що не потребують доказування, вказують на факти, що презюмуються - такі факти, які згідно з законом вважаються встановленими. Але, хоча від обов'язку доказувати зазначені факти звільняється одна з сторін, таке припущення може бути спростовано у загальному порядку іншими особами, які беруть участь у справі.