1.  Відповідно до ст. 49 КК особа підлягає звільненню від кримінальної відпові­дальності, якщо «з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили» закінчилися строки давності, визначені згаданою статтею (див. коментар до ст. 49 КК). Разом із тим сплив визначеного ст. 49 КК строку давності відповідно до

ч.  5 ст. 74 КК може також бути й підставою звільнення не від відповідальності, а від покарання. Зокрема, суд може постановити обвинувальний вирок зі звільненням за­судженого від призначення покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у випадках:

а) якщо обвинувачений відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК заперечує проти закриття провадження з підстав звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК, і суд постановляє обвинувальний вирок зі звільненням засудженого від призначення покарання;

б) якщо винесення вироку припадає на останні дні строку давності, коли для суду є очевидним, що набуття вироком законної сили відбудеться уже після закінчення строку давності. У такому разі не існує ні матеріально-правових, ні процесуально- правових перешкод для постановлення судом обвинувального вироку. Однак з ураху­ванням того, що на момент набрання вироком законної сили неминуче сплинуть строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд постановляє його зі звільненням особи від призначення покарання.

При звільненні особи від призначення покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК вона відповідно до ч. 3 ст. 88 КК вважається такою, що не має судимості.