Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 86. Амністія

  1.  Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
  2.  Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обви­нувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті су­дами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути пов­ністю або частково звільнені від відбування покарання.

(Стаття 86 у редакції Закону України № 3465-УІ від 2 червня 2011 р.)

  1.  Слово «амністія» (з грец. забуття, прощення) означає повне або часткове (коли закон про амністію скорочує засудженим невідбуту частину покарання) звільнення від покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів, яке здійснюється тільки актом верховної влади.

У стародавні часи амністія оголошувалася у зв’язку з видатними подіями держав­ного та релігійного характеру. Традиційними були амністії на час коронації з приводу сходження на престол, шлюбу коронованих осіб і народження у них дітей, видатних перемог у війнах тощо. У радянський час амністії у зв’язку з великою кількістю за­суджених оголошувались із регулярною періодичністю на честь різноманітних зна­чимих подій, таких як роковини радянської влади, досягнення у сфері соціалістично­го будівництва, перемога над агресорами. Так, 17 серпня 1923 р. було видано поста­нову Президії ЦВК СРСР «Про амністію в ознаменування утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», 2 листопада 1927 р. - «Про амністію в ознаменування 10-річчя Жовтневої революції», 8 березня 1929 р. - «Про застосування амністії в озна­менування 10-річчя існування Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки», 10 березня 1962 р. - «Про амністію в ознаменування 10-річчя утворення ЗСФСР», 7 липня 1945 р. - Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про амністію у зв’язку з пере­могою над гітлерівською Німеччиною» і под.

  1.  Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. (в ред. від 2 червня 2011 р.) амністія оголо­шується законом. До прийняття Конституції України 1996 р. акт про амністію про­голошувався Главою держави (укази Президента України «Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України» 1992 р., «Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах» 1994 р., «Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні» 1995 р. тощо).

Амністія спрямована на повне або часткове звільнення від покарання визна­ченої законом категорії осіб, винних у вчиненні злочину або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали за­конної сили.

Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, приймаються ВРУ не частіше одного разу протягом календарного року і є разовою особливою умовою звільнення конкретних категорій осіб від покарання.

  1.  Згідно із ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включ­но, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони за­кінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

У виняткових випадках з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати піс­ля оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, перед­бачених законом про амністію (умовна амністія).

Прийняття законів про умовну амністію не містить кількісних обмежень за рік.

  1.  Згідно з чинним законодавством до особи, яка вчинила злочин, може бути за­стосований один із таких видів амністії:

а) повна амністія - повне звільнення від відбування як основного, так і додатко­вого покарання;

б) часткова амністія - часткове звільнення від відбування призначеного судом по­карання (звільнення від невідбутої частини покарання, скорочення терміну покарання);

в) звільнення від основного покарання із залишенням додаткового покарання;

г) повна або часткова амністія за діяння, які вчинені до певної дати після оголо­шення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

  1.  Особливістю амністії є те, що в законі про амністію не персоналізуються особи, які вчинили злочини і на яких поширюється його дія, а лише вказуються певні кате­горії осіб і категорії злочинів - це і є основною відмінністю амністії від помилування.

Категорії осіб, щодо яких не допускається застосування амністії, зазначаються у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні». До них відносяться особи:

  •  кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судом із постановленням обвинуваль­ного вироку;
  •  яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;
  •  які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів;
  •  яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терорис­тичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
  •  яких засуджено за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім зазначених у п. «г» цієї статті, які відбули менше двох третин призначеного ви­роком суду основного покарання;
  •  яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
  •  стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин;
  •  які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду.

 

 

 
Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; кату­вання; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників; торгівлю людьми або іншу незаконну угоду стосовно людини; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; розбій; вимаган­ня; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вжи­ванням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або особою, яка зникла з міс­ця дорожньо-транспортної пригоди; за одержання хабара; застосування зброї масово­го знищення; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; піратство; найманство.

Правом законодавця є й те, що законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Законодавець, у 2011 р. виклавши в новій редакції Закон України «Про застосу­вання амністії в Україні», визначив наступний порядок звільнення від покарання внаслідок амністії.

Так, суд вправі звільнити засудженого від відбування покарання внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Рішення про застосування чи незастосування амністії повинно прийматися судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта ам­ністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд за доведеності вини особи постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Якщо в ході судового провадження буде виявлено наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, але в діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, суд зобов’ язаний направити відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке ад­міністративне правопорушення.

  1.  Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Це означає, що будь-які ци­вільно-правові зобов’язання продовжують діяти і після оголошення амністії (напри­клад, відшкодування матеріальної і моральної шкоди).

Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано ам­ністію, вирішується відповідно до положень статей 88-91 КК, виходячи із виду і стро­ку фактично відбутого винним покарання, а також тяжкості вчиненого ним злочину (див. коментар до статей 88-91 КК).

Рішення про застосування чи незастосування амністії стосовно кожної особи прий­мається судом стосовно кожної особи індивідуально.

  1.  Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від від­бування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублі­кування закону про амністію.

Закон про амністію підлягає обов’ язковому опублікуванню в офіційних виданнях ВРУ та КМУ.