Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
  • Сторінка 2
  1.  Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаран­ням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
  2.  У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким за­судженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбав­лення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
  3.  Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
  4.  Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фак­тичного відбуття засудженим:
  1.  не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин неве­ликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
  2.  не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
  3.  не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом не- відбутої частини покарання.
  1.  До осіб, яким покарання замінене більш м’яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
  2.  Якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.
  1.  Заміна невідбутої частини покарання більш м ’яким має місце тоді, коли суд у процесі виконання покарання (відбування засудженим) остаточно і безумовно за­міняє невідбуту частину раніше призначеного винному вироком основного покарання іншим, більш м ’яким його видом. У КК передбачено низку видів заміни покарання як у стадії його призначення, так і в процесі його відбування. Заміна ж покарання на підставі ст. 82 КК характеризується тим, що має самостійний характер, а її регламен­тації присвячена спеціальна стаття Загальної частини КК.
  2.  При заміні невідбутої частини покарання засуджений не звільняється повністю від покарання, він продовжує відбувати інше, але обов ’язково більш м ’яке покарання. При цьому мається на увазі не зниження (скорочення) строку раніше призначеного вироком і такого, що відбувається засудженим, покарання або зміна режиму його від­бування, а саме заміна одного (більш суворого) виду покарання іншим (більш м’ яким) його видом.
  3.  Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким є мірою остаточною і без­умовною, бо закон не ставить яких-небудь вимог до поведінки засудженого протягом строку відбування більш м’якого покарання, і вона не може бути скасована у зв’язку з порушенням режиму відбування покарання, антигромадською поведінкою, притяг­ненням до адміністративної відповідальності тощо. Заміна основного покарання по­роджує й безумовність звільнення особи від додаткового покарання, причому це не залежить від часу застосування звільнення від додаткового покарання - одночасно із заміною невідбутої частини основного покарання або після її здійснення (під час або після відбування більш м’якого покарання). Окремі питання застосування заміни не­відбутої частини покарання більш м’яким роз’яснюються у ППВСУ «Про умовно-до­строкове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» від 26 квітня 2002 р. № 2 (ЗП. - С. 145-148).
  4.  Передумовою заміни невідбутої частини покарання більш м’ яким згідно із ч. 1 ст. 82 КК є фактичне відбування засудженим покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
  5.  Підстава зазначеного виду заміни покарання складається з двох обов’ язкових елементів: а) становлення засудженого на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК) та б) фак­тичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 4 ст. 82 КК).

Становлення особи на шлях виправлення - це не повне виправлення засудженого (у цьому випадку відпадає сама необхідність у подальшому відбуванні покарання), а прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведін­ці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання. Цей елемент підстави характеризується: зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці (див. коментар до ст. 81 КК). При цьому необхідно зазначити, що висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватися не на характерис­тиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.

Фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного покарання (1/3, 1/2, 2/3) передбачено законодавцем з урахуванням таких критеріїв, як: а) тяжкість злочину; б) форма вини; в) пенітенціарний рецидив злочину, для того щоб засуджений мав час і можливість стати на шлях виправлення та дійсно довів, що він уже не по­требує настільки суворого кримінально-виправного впливу, а отже, і невідбута части­на більш суворого покарання може бути замінена більш м’яким його видом. Зокрема, для наявності цього елементу підстави заміни покарання особа повинна відбути:

  1.  не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
  2.  не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбав­лення волі;
  3.  не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний осо­бливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Якщо покарання призначене за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) або вироків (ст. 71 КК), суд, застосовуючи заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. 4 ст. 82 КК, виходячи з більш тяжкого, а при рівному ступені тяжкості, виходячи з умисного злочину, який входить у сукупність.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 82 КК відповідна частина строку пока­рання, яку засуджений повинен відбути для застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, встановлюється (обчислюється), виходячи зі строку пока­рання, призначеного вироком суду. Однак можливі ситуації, коли засудженому пока­рання було пом’якшено на підставі акта про амністію, про помилування або за рішен­ням суду. Згідно із п. 11 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. N° 2 при вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким щодо засудженого, якому пока­рання було пом’якшено на підставі акта про амністію, про помилування або за рішен­ням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватися, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або за рішенням суду.

  1.  За наявності зазначених передумови та підстави відповідно до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі невідбуту частину покарання іншим, більш м’яким його видом, додер­жуючись таких правил:

а) покарання, яким замінюється невідбута частина раніше призначеного особі по­карання, має бути більш м’яким, тобто знаходитися на «сходинках покарань» у ст. 51 КК вище за покарання, яке замінюється;

б) це покарання обов’язково повинно бути строковим. Тому, наприклад, не можна замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі штрафом;

в) строк більш м’якого виду покарання повинен бути визначений у межах, вста­новлених у Загальній частині КК для даного виду покарання;

г) тривалість більш м’якого покарання не повинна перевищувати строку невід­бутої´частини покарання, раніше призначеного вироком суду.

  1.  У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засуджений може бути (право, а не обов’язок суду) звільнений і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82 КК). Таким чином, щодо додаткових покарань заміна неприпустима. Якщо при за­міні невідбутої частини основного покарання більш м’яким питання про звільнення засудженого від додаткового покарання було вирішене судом негативно, то повторний його розгляд цілком припустимий, але лише після закінчення строків, установлених у ч. 6 ст. 539 КПК. Водночас, якщо при заміні невідбутої частини основного покаран­ня більш м’яким питання про одночасне звільнення особи від додаткового покарання судом не розглядалося, то клопотання про таке звільнення (через наявність передумови та підстави і відсутність відмови у застосуванні ст. 82 КК) може бути подане у будь- який час без обмеження якими-небудь строками, у тому числі й встановленими у ч. 6 ст. 539 КПК. Крім того, закон не містить заборони, а отже, і не виключає можливості часткового звільнення від додаткового покарання.
  2.  Кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м ’яким залежать від поведінки засудженого протягом відбування більш м’якого покарання, тобто залежно від того, утримався або ні засуджений протягом цього строку від вчинен­ня нового злочину, і можуть бути як сприятливими для нього, так і несприятливими.

 

 
Сприятливі кримінально-правові наслідки настають, якщо особа під час відбуван­ня більш м’якого виду покарання не вчиняє нового злочину. У такому разі строк по­гашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м’якого покарання. При цьому якщо особа при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким видом була звільнена від додаткового покарання, то строк погашення суди­мості обчислюється з дня відбуття більш м’якого основного покарання, а тривалість такого строку встановлюється, виходячи з раніше призначеного вироком суду пока­рання за вчинення злочину певного ступеня тяжкості.