У тих випадках, коли заміна невідбутої частини основного покарання більш м’яким застосовується без звільнення від додаткового покарання, строки погашення судимос­ті встановлюються, виходячи з раніше призначеного вироком суду основного пока­рання за вчинення злочину певного ступеня тяжкості, однак починають спливати з дня відбуття додаткового покарання, якщо останнє відбувається після виконання основного покарання або хоча й одночасно з ним, але є більш тривалим, ніж основне, що засто­соване в порядку заміни. Якщо ж додаткове покарання відбувається паралельно й од­ночасно з більш м’яким основним покаранням, але є менш тривалим або рівним йому за строком, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого основного покарання.

Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК особа, якій покарання було замінене більш м’яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м’якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.

Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у разі вчинення особою під час відбування більш м’якого покарання будь-якого нового злочину (незалежно від його тяжкості і форми вини). У цьому разі суд призначає засудженому покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК (ч. 6 ст. 82 КК), тобто до призначеного покарання за новий злочин повністю або частково приєдну­ється невідбута частина більш м’ якого покарання.

1.  Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким здійснюється тільки судом за місцем відбування покарання засудженим за клопотанням (поданням) органу або установи виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого. Зазначене клопотання (подання) розглядається суддею одноособово протягом десяти днів з дня надходження його до суду. У судове засідан­ня викликаються засуджений, його захисник, прокурор, інші особи у разі необхіднос­ті (частини 2-4 ст. 539 КПК). Суд виносить ухвалу про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким або про відмову в її застосуванні, обов’язково мотивуючи своє рішення по справі.

Якщо суд відмовить у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, розгляд повторного клопотання із цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п’ яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини - не раніше як через шість місяців (ч. 6 ст. 539 КПК).

1.  До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаран­ням не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).